Постанова

від 09.09.2008 по справі 23/145-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/145-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 вересня 2008 р.                                                                                    № 23/145-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Хандуріна М.І.,Короткевича О.Є.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постановугосподарського суду м. Києва  від 13.05.2008

у справі№ 23/145-б

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Стар-Сервіс", м. КиївТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд Україна ЛТД", м. Київ

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржника:              

від кредитора:               від боржника:      

Москальова Г.С. за дов. від 28.12.2007 №17460/9/10-209не з'явилися Кіцул С.Б. –ліквідатор

ВСТАНОВИВ:

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Стар-Сервіс" (надалі –ТОВ "Едельвейс Стар-Сервіс"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом м. Києва ухвалою від 11.04.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд Україна ЛТД" (надалі –ТОВ "Еко-Буд Україна ЛТД"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, зобов'язано заявника надати суду докази від державного органу реєстрації про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр) відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду м. Києва від 13.05.2008 (суддя: Демидова А.М.) ТОВ "Еко-Буд Україна ЛТД" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Державна податкова інспекція (надалі –ДПІ) у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 1, 7, 14, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що товариство згідно останньої податкової декларації за 2007 рік здійснювало фінансово-господарську діяльність із значними оборотними коштами.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 20.08.2008, надіслана сторонам у справі –26.08.2008), проте, кредитор не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.09.2008 № 02-12/І/169 призначено колегію суддів у складі: Хандурін М.І. –головуючий, судді Короткевич О.Є. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника та боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.  

Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Еко-Буд Україна ЛТД" та застосовано до товариства процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника.

Підставою порушення справи про банкрутство, як зазначено в заяві, була неспроможність ТОВ "Еко-Буд Україна ЛТД" виконати зобов'язання перед ТОВ "Едельвейс Стар-Сервіс" та незнаходження керівних органів боржника за своїм місцезнаходженням.

Господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови від 13.05.2008 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури врахував наданий заявником витяг з Єдиного державного реєстру станом на 08.05.2008, в якому значиться, що відомості про юридичну особу не підтверджені.

Проте, з таким висновком судова колегія Вищого господарського суду України погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені.

Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону Єдиний державний реєстр створюється з  метою  забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У частині 1 статті 17 цього Закону зазначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 5 даної статті передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

За приписами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (стаття 19 Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку стосовно того, що вказані  норми передбачають можливість  внесення реєстратором, після дотримання передбаченої статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" процедури,  до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, у зв'язку з чим указані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність  підтвердження відомостей про юридичну особу не є доказом відсутності боржника.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України  лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

З урахуванням наведеного, прийняту в справі постанову не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва  від 13.05.2008 у справі №  23/145-б –скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва .

Головуючий:                                                                                  М. Хандурін

Судді:                                                                                        О. Короткевич

                                                                                                     Л. Продаєвич