Постанова

від 13.12.2011 по справі 16/461

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 16/461

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Остапенка  О.М.

суддів:            Іваненко  Я.Л.

          Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача:        ОСОБА_1 довіреність № 32 від 05.01.2011 року;

від відповідача     ОСОБА_2 довіреність № 14/05/11 від 16.05.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал” на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року

у справі          № 16/461 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом          Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український фінансовий альянс”, м. Київ,

до          Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал”, м. Київ,

про          стягнення 39 706,78 грн., –

встановив:

У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 39 706,78 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 39 706,78 грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ „Український страховий капітал” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати дане рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 624,37 грн. та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

ПрАТ „СК „Український фінансовий альянс” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ПрАТ „Український страховий капітал” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2011 року заперечував проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу                                            ПрАТ „Український страховий капітал” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року – без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.12.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги          ПрАТ „Український страховий капітал” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року – залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 24 грудня 2008 року між ЗАТ „СК” Український фінансовий альянс”, правонаступником якого є позивач, та ЗАТ „Український страховий капітал”, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір № ФП 2008/29 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Згідно п. 1.7 договору, передані в перестрахування (ретроцесію) ризики вважаються перестрахованими на умовах оригінальних договорів страхування (страхових полісів), якщо інше не обумовлене конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав в перестрахування від позивача:

- по договору страхування наземного транспорту (крім залізничного) №02/273/2010 - за ковер-нотом № 38/273/10/УСК від 29.06.2010 року - автомобіль „Хонда Аккорд”, д/н НОМЕР_3,

- по договору страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 02/087/2009 - за ковер-нотом № 35/087/10/УСК від 02.04.2010 року - автомобіль „Форд Карго”, д/н НОМЕР_1,

- по договору страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 02/092/2009 - за ковер-нотом № 36/909192/10/УСК від 09.04.2010 року - автомобіль “Форд Карго”, д/н НОМЕР_2.

Відповідно до п. 3.4.2 договору, перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику, або у випадку його неплатоспроможності та за його дорученням страхувальнику (вигодонабувачу), відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії) протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дня отримання від перестрахувальника визначених цим пунктом документів.

Перестраховик має право вимагати від Перестрахувальника надати інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання перестраховиком документів по страховому випадку від перестрахувальника. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання перестраховиком страхового випадку.

Перестраховик бере пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по конкретних договорах непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати Перестрахувальника, якщо це передбачено конкретним договором перестрахування.

Згідно п. 4.1 договору визначено, що перестрахувальник перераховує перестраховику перестрахувальну премію, що відповідає його ліміту відповідальності, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання сторонами конкретного договору перестрахування (ретроцесії), якщо в ньому не обумовлене інше.

Страхова премія за ковер-нотами № 38/273/10/УСК від 29.06.2010 року, № 35/087/10/УСК від 02.04.2010 року, № 36/909192/10/УСК від 09.04.2010 року позивачем оплачена повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Умовами ковер-нот (договорами перестрахування) було визначено страхову суму, розмір відповідальності кожної зі сторін у разі настання страхового випадку, тариф у перестрахуванні, розмір перестрахувальної премії та інші особливі умови.

У зв'язку з настанням страхових випадків по договорах страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 02/273/2010, № 02/087/2009, № 02/092/2009 позивачем було повідомлено відповідача про вказані події, розраховане та виплачене страхове відшкодування страхувальникам, а також надано відповідачу (перестраховику) у встановлений договором № ФП 2008/29 від 24.12.2008 року термін відповідний пакет документів для виплати частки відповідача в страховому відшкодуванні.

В свою чергу, відповідач свій обов'язок щодо виплати свої частки страхового відшкодування не виплатив належним чином та в повному обсязі, а саме:

- за ковер-нотом № 38/273/10/УСК від 29.06.2010 року частка перестраховика становить               27 809 грн., відповідачем оплачено 20 000 грн. Неоплаченими залишилась частка у розмірі                     6 729,05 грн.,

- за ковер-нотом № 35/087/10/УСК від 02.04.2010 року частка перестраховика становить           15 624,37 грн., які відповідачем залишились неоплаченими,

-за ковер-нотом № 36/909192/10/УСК від 09.04.2010 року частка перестраховика становить            17 353,36 грн., які відповідачем залишились неоплаченими.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті частки страхового відшкодування за умовами договору № ФП 2008/29 від 24.12.2008 року про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) становить 39 706,78 грн.(6 729,05 грн. +                 15 624,37 грн. + 17 353,36 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України „Про страхування”, перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів оплати відповідачем суми 39 706,78 грн., у тому числі у встановлені договором строки, суду не надано, а свого контррозрахунку суми позову відповідач не надав, а відтак колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39 706,78 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує проти сплати своєї частки страхового відшкодування у розмірі 15 624,37 грн. за ковер-нотом № 35/087/10/УСК від 02.04.2010 року, посилаючись на те, що подорожній лист, який виданий 16.09.2010 року, не має чинності 17.09.2010 року, а тому водій ОСОБА_3 не мав права керувати застрахованим автомобілем „Форд Карго”,            д/н НОМЕР_1, що в свою чергу є підставою для відмови позивачу у виплаті частки страхового відшкодування.

Однак, згідно із наказу СТОВ „Агроресурс” № 5/1 від 04.01.2010 року затверджено графік робочої зміни для водіїв вантажних автомобілів, враховуючи специфіку роботи підприємства (транспортні перевезення будівельних матеріалів для будівництва та реконструкції автошляхів в рамках проведення ЄВРО 2012в Україні) робочий день – одна доба.

Таким чином, подорожній лист видавався ОСОБА_3 16.09.2010 року на одну добу до              09. год. 00 хв. 17.09.2010 року.

Оскільки ДТП з застрахованим автомобілем „Форд Карго”, д/н НОМЕР_1 сталося 17.09.2010 року о 05 год. 50 хв., тобто під час дії вказаного подорожнього листа, то посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 під час ДТП не мав права керувати т/з „Форд Карго”, як на підставу для відмови позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування у розмірі 15 624,37 грн. спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження своїх посилань викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 16/461 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал” на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 16/461 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі № 16/461 залишити без змін.

3.          Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4.          Справу № 16/461 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Остапенко  О.М.

Судді                                                                                          Іваненко  Я.Л.

                                                                                          Скрипка І.М.