Постанова

від 18.09.2008 по справі а36/163-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А36/163-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.04.07р.

Справа № А36/163-07

За позовом  Державної податкової інспекції у Красногвардійському  районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ 

до  - товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокар", м.Дніпропетровськ  

     - приватного підприємства "Кронас - Дніпро", м.Дніпропетровськ 

про визнання недійсною угоди

                                                                         Суддя Кожан М.П.  

                 Секретар судового засідання  Гриценко О.І.                                                                                      

Представники сторін:

Від позивача: Кравцов Б.В., довіреність №1319/9/10-012 від 23.01.2007р.  

Від відповідача-1: представник не з”явився.

Від відповідача-2: представник не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним правочин на постачання товару (металопрокат, пакетировачні преса) №01/06/1  від 03.01.2006р..укладений між ТОВ  "Інфокар" та приватним підприємством "Кронас - Дніпро", на загальну суму 7967567,40 грн. у т.ч. ПДВ - 1327927,90 грн.; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокар" на користь держави все одержане за правочином на постачання товару (металопрокат, пакетировачні преса) № 01/06/1 від 03.01.2006р., у разі неможливості стягнення товару - його вартість, яка складає суму 7967567,40 грн. у т.ч. ПДВ - 1327927,90 грн.; стягнути з приватного підприємства "Кронас - Дніпро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокар" суму, яка складає 7967567,40 грн. у т.ч. ПДВ - 1327927,90 грн.; судові витрати по справі покласти на відповідача - 2 приватне підприємство "Кронас - Дніпро".

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська вважає, що вищезазначений правочин повинен бути визнаний недійсним в порядку ст.216 ЦК України, ст.ст.207, 208 ГК України з наступних підстав.

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/10/-6 від 09.03.06р. Ліквідовано  юридичну особу  Приватне підприємство «Кронас-Дніпро»(код ЄДРПОУ 33004892).

При цьому, Постановою від 07.02.2006р. боржника було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на один рік, призначено ліквідатора - приватне підприємство "Нотал " м. Дніпропетровськ.

Встановленні вимоги кредиторів були залишені незадоволеними в зв 'язку з відсутністю майна боржника.

Встановленні вимоги кредиторів були залишені незадоволеними в зв'язку з відсутністю майна боржника.

Відомості стосовно сплати податків з правочину на постачання товару (металопрокат, пакетировачні преса) № 01/06/1 від 03.01.2006р..укладений між ТОВ "Інфокар" та приватним підприємством "Кронас - Дніпро", на загальну суму 7967567,40 грн. у т.ч. ПДВ - 132, 927 90 грн., відсутні.

У зв'язку з вказаними обставинами позивач прийшов до висновку, що вказаний правочин суперечить нормам діючого законодавства, а саме: суспільства наслідків даного правочину полягає в : по-перше, - це ухилення ПП "Кронас - Дніпро" від сплати за угодою податків; по-друге, - це зменшення оподатковуваного прибутку та зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Інфокар".

На адресу суду повернулись поштові конверти, направлені на адресу відповідачів, з відміткою про відсутність даних підприємств за вказаним позивачем у позовній заяві адресами.

Відповідачі явку в судове засідання повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача 1,2, так як останні були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за адресами, зазначеним позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим справа розглядається за наявним в ній матеріалами.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, суд, -

встановив:

Між ТОВ "Інфокар" (Покупець) та ПП "Кронас - Дніпро" (Продавець) укладено договором на постачання товару (металопрокат, пакетировачні преса) № 01/06/1 від 03.01.2006р.

На виконання зобов'язань по даному договору продавець (ПП "Кронас - Дніпро") зобов'язується поставити та передати покупцю товар, а покупець (ТОВ "Інфокар") приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити даний товар на підставі договору. Предметом договору № 01/06/1 від 03.01.2006р є наступний товар: металопрокат у асортименті.

Загальна вартість договору складає 3 000 000,00 грн. (три мільйони гривень 00 коп.)

Факт виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними №3012 від 30.12.205р., № 1601 від 16.01.06р., №2701 від 27.01.06р., № 261210 від 26.12.05р., № 26011 від  26.12.05р., №26012 від 26.12.05р., №260110 від 26.12.05р.

Виходячи з вказаного розрахунки проведенні шляхом взаємозаліку згідно Акту "заліку взаємних вимог" від 31.01.2006р. на суму 2172487,44 грн., та шляхом вексельного розрахунку на суму 5795080,00 грн. згідно акту прийому передачи векселя за № 65307253965914 від 30.01.2006р. номінальною вартістю 5795080,00 грн.

Таким чином заборгованість ТОВ "Інфокар" перед ПП "Кронас - Дніпро" за договором №01/06/1 від 03.01.2006р. відсутня.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/10/-6 від 07.02.2006р. боржника було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на один рік, призначено ліквідатора - приватне підприємство "Нотал " м. Дніпропетровськ.

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/10/-6 від 09.03.06р. ліквідовано  юридичну особу  Приватне підприємство «Кронас-Дніпро»(код ЄДРПОУ 33004892).

Із вказаного вбачається, що спірний правочин укладено та виконано до визнання ПП "Кронас - Дніпро" банкрутом.

Відповідно до ст.207 ГК України недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і  суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст..208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що при укладенні та виконанні спірного правочину ПП "Кронас - Дніпро" переслідувалась мета щодо ухилення від сплати за угодою податків; по-друге, - це зменшення оподатковуваного прибутку та зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Інфокар".

Відповідно до ч.2 ст 19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Порядок визначення та сплати податків визначено Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Позивачем не надано суду документів, якими у встановленому Законом порядку визначено суму податкового зобов'язання, яке не сплатили ТОВ "Інфокар" та ПП "Кронас - Дніпро" у зв'язку з укладенням та виконанням спірного правочину. Отже, позивачем не доведено наявності мети ПП "Кронас - Дніпро" на приховування від оподаткування  прибутків і доходів, оскільки ним не визначено у встановленому порядку  суми податкових зобов'язань, які зобов'язаний сплатити відповідача у зв'язку з таким приховуванням.

Крім того, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і  суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст..208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як вбачається із змісту вказаних норм, вони не передбачають визнання недійсними правочинів.

Відповідно до ч.1 ст  173 ГК України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один  суб'єкт (зобов'язана  сторона,  у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити   гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання правочину недійсним відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою встановлено, що державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами  та на підставі п.4 ч.1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої компетенція адміністративних судів  поширюється на  спори за заверненням суб'єкта  владних повноважень  у випадках, встановлених законом.   

  Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа,  інший суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих повноважень.

Проте, відповідно до ч.1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання,  в яких орган державної влади або місцевого  самоврядування не є суб'єктом,  наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Отже, суспільні відносини щодо здійснення податковою інспекцію владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства щодо суб'єкту господарювання,  в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Отже, вимоги позивача визнати недійсним правочин на підставі ст..ст. 207, 208 Господарського кодексу України не відповідають положенням діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, 207, 208 Господарського кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні  адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Суддя                                                                                                                 М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі  21.04.2008р.