Постанова

від 21.01.2008 по справі 8/286/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/286/29

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "21" січня 2008 р.                                                  Справа № 8/286/29

         15год.30хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

Головуючого судді                  Оленич Т.Г.

Суддів                                        Федоренко Ю.В., Михайлюка С.І.

при секретарі                           Бойко А.О.

за участю представників           

позивача:                                Криворучко Є.В. –директора, Андрієнко Л.В. –заст.директора,    

                                                  довір. від 21.11.07р. № 291/01-16, Скепської К.Ю. –

                                                  юрисконсульта, довір. від 08.11.07р. №279/01-16

відповідача:                             Киян В.М. –представник, довір.№ 9/5-118 від 29.11.07р.

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:                            Кудра О.М. –нач.відділу, довір. №985 від 11.12.07р.

розглянувши у судовому засіданні

позов: Державного підприємства “Чернігівський державний центр науково-технічної і економічної інформації”, вул..П'ятницька, 39, м.Чернігів

До відповідача: Міністерства освіти і науки України, пр.Перемоги, 10, м.Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний педагогічний Університет ім..Т.Г.Шевченка, вул.. Г. Полуботка, 53, м.Чернігів

про  скасування наказу від 19.10.07р. №936

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено адміністративний позов про скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 19.10.07р. №936 ”Про реорганізацію Чернігівського державного центру науково-технічної і економічної інформації” та про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, пов'язаних із припиненням Чернігівського державного центру науково-технічної і економічної інформації без проведення попереднього дослідження його економічного, інноваційного потенціалу та погодження з трудовим колективом.  

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що наказ виданий з порушенням чинного законодавства, зокрема норм Господарського і Цивільного кодексів України, оскільки не містить порядку та строки припинення юридичної особи,   наказ не доведений до відома керівництва підприємства, з перевищенням повноважень Міністерства щодо питань управління та розпорядження державним майном,  а також  оспорюваний наказ порушує права та інтереси Держаного підприємства, оскільки прийнятий без врахування напрямів роботи Центру.

В ході судового розгляду позивач підтримав свої вимоги.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що  позивач та Чернігівський державний педагогічний  університет  ім..Т.Г.Шевченка (3-я особа у справі) безпосередньо підпорядковуються Міністерству освіти і науки України, а тому Міністерство, здійснюючи правомочності щодо управління державним майном, правомірно прийняло рішення про припинення  позивача шляхом його реорганізації, після чого Центр має бути приєднаний до Інституту як структурний підрозділ.

В ході судового розгляду відповідач наполягав на своїх  запереченнях.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмових пояснень щодо суті спору не представила. В судовому засіданні представник 3-ї особи підтримав заперечення відповідача, вважаючи, що позов є безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, 3-ї особи,  з'ясувавши обставини справи, вивчивши та оцінивши надані сторонами докази, суд  встановив:

19 жовтня 2007р. Міністерством науки і освіти України  прийнято наказ №936 ”Про реорганізацію Чернігівського державного центра науково-технічної і економічної інформації”, відповідно до якого прийнято рішення припинити Чернігівський державний центр науково-технічної і економічної інформації  шляхом реорганізації в науково-технічний структурний підрозділ Чернігівського державного педагогічного університету ім..Т.Г.Шевченка із збереженням напрямку діяльності. Для вирішення організаційних та фінансово-господарським питань, пов'язаних із передачею  та прийняттям центру, створити комісію з припинення юридичної особи згідно із додатком, якій доручено протягом двох місяців здійснити відповідні до законодавства заходи щодо припинення юридичної особи, передачу будівель, майна, коштів, матеріальних цінностей на баланс педагогічного університету. Крім того, в наказі містяться вказівки ректору педагогічного університету здійснити комплекс організаційних заходів щодо виплат обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів та інших заходів, пов'язаних із реорганізацією центру в установленому порядку; внести відповідні зміни  до структури університету та його статуту; розробити і затвердити Положення про науково-технічний структурний підрозділ університету зі збереженням напрямку виробничої діяльності та здійснити організаційні заходи. У додатку до наказу зазначений склад спільної комісії.

21 листопада 2007р. ректор педагогічного університету листом №07-15/106 (т.1, а.с.54) повідомив позивача про необхідність здійснення заходів щодо попередження працівників центру про припинення юридичної особи шляхом реорганізації, надати до відповідних органів відомості про припинення юридичної особи та розмістити  у засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи із зазначенням порядку та строків подачі  кредиторами вимог. Крім того в листі визначений строк припинення юридичної особи –31 січня 2008р.

Відповідно до преамбули Статуту позивача, державна реєстрація змін до якого проведена 02.10.06р.,  Центр є державним унітарним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності  і входить до сфери управління Міністерства освіти  і науки України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Видаючи оспорюваний наказ, відповідач зобов'язаний був діяти в межах наданих йому повноважень щодо управління державним майном, а також враховувати вимоги чинного законодавства, яке регулює порядок припинення юридичних осіб.

Відповідно  до ст..73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство, яким є позивач у справі, утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, і входить до сфери його управління.  Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених  Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст.1 Закону України ”Про управління об'єктами державної власності” управління  об'єктами  державної  власності  полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами,  визначеними цим Законом,  повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів,  пов'язаних з володінням, користуванням  і  розпоряджанням   ними,   у   межах,   визначених законодавством   України,   з   метою   задоволення  державних  та суспільних потреб. В силу ст..4 цього Закону міністерства та  інші органи виконавчої влади є суб'єктами управління об'єктами державної власності та мають діяти в межах повноважень, визначених у ст..6 Закону. Відповідно до вказаної статті, уповноважені органі управління приймають рішення по створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності, затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та здійснюють контроль за їх дотриманням. Тобто, міністерства, як органи, уповноважені здійснювати функції по управлінню державним майном,  мають право самостійно приймати рішення про  створення, реорганізацію  і ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності.

Разом з тим, виходячи із аналізу приписів ст..5 Закону України ”Про управління об'єктами державної власності”,  повноваження щодо розпорядження майном державних підприємств, які не підлягають приватизації,  в тому числі прийняття рішень про реорганізацію (реструктуризацію) таких підприємств, віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Як вбачається із Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України ”Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», позивач включений до вказаного переліку. Отже, прийняття рішення про  реорганізацію позивача належить  виключно до компетенції  Кабінету Міністрів України. Таким чином, суд вважає, що відповідачем спірний наказ прийнято з перевищенням наданих йому повноважень, в зв'язку з чим має бути скасований.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про таке:

Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи, визначені у ст.105 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.2 даної статті на орган, який приймає рішення про припинення юридичної особи, покладений обов'язок  призначити комісію з припинення юридичної особи та встановити порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до Цивільного кодексу України. З даною нормою кореспондується ч.2 ст.60 Господарського кодексу України. Таким чином, виходячи  із змісту вказаних норм,  особа, яка приймає рішення про припинення юридичної особи, поряд зі створенням ліквідаційної комісії зобов'язана  визначити  порядок припинення, а також  строки, у які  має бути проведено припинення юридичної особи.  

Статтею 59 Господарського кодексу України визначені способи припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання), а саме: шляхом реорганізації, яка полягає у злитті, приєднанні, поділу чи перетворення цієї особи, або шляхом ліквідації, що також передбачено у ст.ст.106,107 Цивільного кодексу України. Аналіз вказаних норм  свідчить, що при здійсненні реорганізації одним із визначених шляхів настають різні правові наслідки. Отже, виходячи із змісту даних статей, суд приходить до висновку, що в рішенні власника або уповноваженого ним органу про припинення юридичної особи  має бути вказівка яким шляхом  здійснюється реорганізація юридичної особи.

Крім того, в силу ст.ст.59,60 Господарського кодексу України, ст..105 Цивільного кодексу України   в рішенні про припинення юридичної особи має бути встановлений строк припинення (проведення ліквідації), а також визначений строк для заяви претензій кредиторами.

Як вбачається із спірного наказу, відповідачем не визначений конкретний спосіб реорганізації позивача –злиття, приєднання, поділ чи перетворення, в ньому також відсутній строк, протягом якого кредитори можуть заявити свої вимоги, а тому в цій частині наказ не відповідає вимогам чинного законодавства. До того ж суд приймає до уваги, що всупереч приписам ч.ч.2,3,4 ст.105 Цивільного кодексу України, ч.ч.3,4,5 ст.60 Господарського кодексу України, частина повноважень ліквідаційної комісії передана ректорові Чернігівського державного педагогічного університету ім..Т.Г.Шевченка, що також свідчить про невідповідність вказаного наказу чинному законодавству.

Викладені відповідачем заперечення судом  до уваги не приймаються, оскільки не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги в частині скасування наказу Міністерства освіти і науки від 19.10.07р. №936 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, пов'язаних з припиненням позивача, без проведення дослідження його економічного, інноваційного потенціалу та без погодження з трудовим колективом судом не задовольняються, оскільки відповідно до  приписів чинного законодавства прийняття власником  рішення про припинення юридичної  особи не пов'язується з необхідністю вивчення  економічного потенціалу юридичної особи, та не потребує узгодження такого питання з трудовим колективом. Отже, такі вимоги є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст..94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету  України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Законом України ”Про управління об'єктами державної власності», ст..ст.59,60,73 Господарського кодексу України, ст.ст.105,106,107 Цивільного кодексу України, ст.71,94,158,160-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           Позов задовольнити частково.

           Скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.10.07р. “Про реорганізацію Чернігівського державного центру науково-технічної і економічної інформації”.

          Стягнути  з державного бюджету України (рах. № 31111095700002 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Державного підприємства “Чернігівській державний центр науково-технічної і економічної інформації”, м.Чернігів, вул..П'ятницька, 39 (ідентифікаційний код 02736544, відомості про рахунок відсутні) 1грн.70коп. судового збору.

         Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

         В решті позову відмовити.

                   Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Судді                                                                 Т.Г.Оленич

                                                                                 Ю.В.Федоренко

                                                                              С.І.Михайлюк

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 січня 2008р.

Судді                                                                 Т.Г.Оленич

                                                                                 Ю.В.Федоренко

                                                                              С.І.Михайлюк