Рішення

від 20.05.2008 по справі 5/084-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/084-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" травня 2008 р.                                                                                          Справа № 5/084-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства “Вікторія”, м. Київ

до Фермерського господарства “Зернівка”, с. Сулимівка, Яготинський р-н.

про стягнення  11184,45 грн.

за участю представників:

позивача:Рубанчук С. Д. –дов. від 07.09.2007 р.

відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Вікторія” (далі –Позивач) до Фермерського господарства “Зернівка” (далі –Відповідач) про стягнення 11184,45 грн., з яких 7000 грн. основний борг, 3710 грн. інфляційні втрати, 474,45 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення орендних платежів за оренду автомобілів.

В судовому засіданні 20.05.2008р. представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 7000 грн. основного боргу, 3520,30 грн. інфляційних втрат та 474,45 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 17.03.2008 року та від 10.04.2008 року, в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 01.09.2005р. було укладено договір оренди           автомобіля (далі –договір) відповідно до умов якого позивач - орендодавець зобов'язався передати відповідачу –орендарю, а відповідач зобов'язався прийняти за плату в користування автомобілі марки “Камаз –55102”, державні номерні знаки 89-92 КХТ, 08999 КМ, з причепами, державні номерні знаки 102-81 КХ, 070-44 КХ (п. 1.1 договору).

Згідно  п. 2.1 договору, автомобілі здаються в оренду відповідачеві для службових поїздок та перевезення вантажів. Термін оренди складає до 31.12.2005р. (п. 3.1 договору). Строк оренди може бути збільшений або скорочений тільки за згодою сторін (п. 3.2 договору).

У відповідності до п. 4.1 договору, орендна плата сплачується у повному обсязі готівкою або по перерахунку згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) складеного на підставі дорожніх листів до 30.09.2005 року. Сума орендної плати за період дії договору обчислюється з розрахунку 350 грн. за добу без ПДВ (п. 4.2 договору).

Згідно п. 7.1 договору, автомобілі здаються в оренду відповідачу та повертаються позивачу на основі акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу в оренду два автомобіля марки Камаз 55102 та два причепи, що підтверджується актом приймання – передачі від 01.09.2005р. до договору оренди, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Судом встановлено, що відповідач згідно акту приймання –передачі від 29.09.2005р. до договору оренди повернув позивачу орендовані автомобілі та причепи.

Згідно акта виконаних робіт від 29.09.2005р. сума орендної плати по договору склала 7000 грн. за 20 днів, яку орендар зобов'язався сплатити в строк до 13 жовтня 2005р. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку по сплаті орендної плати не виконав в зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 7000 грн.

Судом також встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 15.01.2008р. з вимогою погасити заборгованість. Однак, відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Отже на час розгляду справи за відповідачем рахується борг в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 7000  грн. заборгованості за оренду автомобілів.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2005р. по травень 2008р. та складають 3520,30 грн., три проценти річних з простроченої суми нараховані за період з 13.10.2005р. по 15.01.2008 р. і складають 474,45 грн.

Розрахунок позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7000 грн. заборгованості, 3520, 30 грн. інфляційних втрат та 474,45 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2700 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат, зокрема, відноситься оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України сума витрат на послуги адвоката покладається при задоволенні позову - на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що судові витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката покладаються на відповідача лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами (квитанція, платіжне доручення, касовий ордер).

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”.

Згідно із ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги –це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

В матеріалах справи відсутня угода про надання правової допомоги та відсутні належні докази фактичної сплати позивачем вартості адвокатських послуг на суму 2700 грн. (відсутній касовий ордер, квитанція, платіжне доручення).

Розписка про отримання адвокатом від позивача грошових коштів за надані юридичні послуги в розмірі 2700 грн. та акт виконаних робіт про надання адвокатських послуг, на яки позивач посилається як на доказ оплати послуг адвоката, не є належними та допустимими доказами фактичних витрат позивача на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки вони не є первинними бухгалтерськими документами що підтверджують здійснення операцій з готівкою, зокрема сплату позивачем коштів за надані послуги.

          Отже, за відсутністю документально підтверджених витрат позивача по оплаті послуг адвоката у суду відсутні підстави покладати їх на відповідача.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства “Зернівка” (07722, Київська область, Яготинський р-н., с. Сулимівка, вул. Запорізька, 41, код ЄДРПОУ 20625015) на користь Приватного підприємства “Вікторія” (03048, м. Київ, вул. І. Пулюя, 5-Б, кв. 14 код ЄДРПОУ 24254604) 7000 (сім тисяч) грн. заборгованості, 3520 (три тисячі п'ятсот двадцять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 45 коп. 3% річних, 109 (сто дев'ять) грн. 95 витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                                              

Дата підписання рішення 18.08.2008р.