Постанова

від 15.04.2008 по справі 8/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/77

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "15" квітня 2008 р.                                                  Справа № 8/77

                                     14год.45хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                         Оленич Т.Г.

при секретарі                         Бойко А.О.

за участю представників           

позивача:                                    Луєнко Ю.В. –представник, довіреність №б/н від 07.03.08р.

відповідача:                      Зенова О.В. –головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №01-            04/60 від 16.01.08р.

розглянувши у судовому засіданні

позов Комунального підприємства „Агенція з туризму та нерухомості”, вул.Овдіївська, буд. №2, м.Ніжин, Чернігівська область

до відповідача:  Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів, пр-т. Миру, 49-А, м.Чернігів

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

          Позивачем заявлено адміністративний позов про скасування постанови Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів серії ШР №0038 від 13.02.08р. про накладення штрафу у розмірі 1339грн. 20коп. за порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, мотивуючи тим, що вказана постанова є безпідставною та не ґрунтується на чинному законодавстві України.

          В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги.

          Відповідач у письмових поясненнях проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що під час проведення перевірки дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів при наданні туристичних послуг, виявлено, що позивачем надано послугу, відповідно до договору про надання туристичних послуг, укладеного з Настич І.Ф. на двох осіб до санаторію „Карпати”, щодо якої відсутня інформація про сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надаються санаторієм. Крім того, на особу, яка подорожувала із замовником, не був укладений окремий договір, а також було встановлено, що п.6.2 вищевказаного договору суперечить вимогам статі 20 Закону України „Про туризм”. Відповідач зазначив, що послуги з тимчасового розміщення (проживання) та послуги харчування підлягають обов'язковій сертифікації у системі сертифікації УкрСЕПКРО. Наданий же позивачем при перевірці Акредитаційний сертифікат, виданий Міністерством охорони здоров'я України, не являється сертифікатом відповідності з послуг тимчасового розміщення та харчування, який повинен видаватися Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю у позивача під час проведення перевірки необхідної інформації щодо наданої туристичної послуги, представником відповідача за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист прав споживачів, яка розглядалася в присутності директора позивача, і було винесено постанову №0038 від 13.02.08р., відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 30% від наданої з порушенням послуги, що складає 1339грн. 20коп.

          В судовому засіданні відповідач підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових поясненнях.  

                 Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України „Про захист прав споживачів” спеціально  уповноважений  центральний  орган   виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в  Автономній  Республіці  Крим,   областях,   містах   Києві   та Севастополі   здійснюють   державний   контроль   за   додержанням законодавства про захист прав споживачів,  забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів  господарювання  сфери  торгівлі  і послуг,  якість продукції додержання обов'язкових вимог  щодо  безпеки  продукції,  а  також додержання   правил  торгівлі  та  надання  послуг;  безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно  до  законодавства  будь-які виробничі,   складські,   торговельні   та   інші  приміщення  цих суб'єктів.

Вказані повноваження відповідача визначені також в п.5 „Положення про обласні, головні управління (управління) у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики  28.11.2006  N 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2007 р. за N 69/13336.

          12 лютого 2008 року на підставі направлення на проведення перевірки №02-15/89 від 11.02.08р. посадовими особами відповідача проводилася планова перевірка дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів при наданні туристичних послуг, за результатами якої складений акт серії ШР №0093 від 12.02.08р. У вказаному акті зазначено про виявлення порушень законодавства про захист прав споживачів при надані позивачем туристичної послуги, відповідно до договору від 15.12.07р., укладеного з Настич І.Ф. про замовлення туристичної послуги на двох осіб до санаторію „Карпати” з 16.01.08р.  по 28.01.08р., які полягали у відсутності на момент проведення перевірки інформації про сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, відсутність окремого договору з особою, яка подорожувала разом із замовником; невідповідність статті 20 Закону України „Про туризм”  пункту 6.2 договору, який надається споживачу при укладені договору на туристичну послугу.

         За результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист прав споживачів відповідачем на підставі вказаного акту винесено постанову №00387 від 13.02.08р., відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 30% від наданої з порушенням послуги, що складає 1339грн.20коп.  При цьому, як вбачається із змісту постанови, при наданні туристичних послуг до санаторію “Карпати” у позивача була відсутня інформація про сертифікацію послуг проживання та харчування у цьому оздоровчому закладі.

          Представниками обох сторін визнається, що  штрафні санкції до позивача застосовані саме за відсутність необхідної інформації про сертифікацію окремих послуг, а тому даний факт не доводиться в судовому засіданні.

Позивач у справі  на підставі Ліцензії, виданої відповідно до рішення про видачу ліцензії від 14.02.06р. №28 Державною туристичною адміністрацією України, здійснює турагентську діяльність.

15 грудня 2007р. між позивачем та фізичною особою Настич Іваном Федоровичем укладено договір про надання туристичних послуг, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання по оформленню, організації та здійсненню туристичної поїздки замовника до санаторію “Карпати”, а замовник зобов'язався своєчасно оплатити та здійснити поїздку.

Відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України, регулюються Законом України “Про туризм”.

Відповідно до ст.1 цього Закону туристичним продуктом визначається попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням.

Згідно зі ст.5 Закону України “Про туризм”  учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування).  

Відповідно до ст.4 цього Закону, одним із видів туризму є лікувально-оздоровчий.

Як вбачається із Акредитаційного сертифікату від 26.04.07р., реєстрацій номер 4018, Дочірнє підприємство “Клінічний  санаторій “Карпати”  Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, є закладом охорони здоров'я вищої категорії.

Виходячи із змісту ст.22 Закону України “Про курорти” до санаторно-курортних закладів відносяться заклади охорони здоров'я,  що розташовані на територіях курортів   і   забезпечують  подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

3 грудня 2007р. між позивачем та ДП “Клінічний санаторій “Карпати” укладений договір, предметом якого визначено надання санаторієм санаторно-курортних послуг по узгодженим між сторонами цінами і строкам, згідно листа-заявки та виставлених рахунків, а саме: розміщення в номерах визначеної категорії, організації харчування та медичного обслуговування. Таким чином, санаторій зобов'язувався надавати послуги в тому числі з тимчасового розміщення та організації харчування осіб, що направляються до санаторно-курортного закладу.

Згідно зі ст.22 Закону України “Про туризм” готель, або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну  і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів.

Одночасно, в силу ст.20 цього ж Закону, туроператор (турагент), до укладення договору на туристичне обслуговування має надати споживачу туристичного продукту інформацію про наявність сертифікатів відповідності, іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів, а також характеристику місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам.

Відносини між споживачами товарів, робіт і  послуг  та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і  надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України “Про захист прав споживачів”.

Згідно зі ст.15 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).  Щодо продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Відповідно до ч.3. ст.18 Закону України “Про туризм”, перелік туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя і здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.93р. №46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію”  встановлено, що державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання –національний орган України з сертифікації, який проводить та координує  роботу щодо забезпечення її функціонування, в тому числі затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій  сертифікації, та визначає терміни її запровадження.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.05р. №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.05р. за №466/10746, затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Відповідно до розділу 30 вказаного Переліку, підлягають обов'язковій сертифікації готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, в тому числі послуги санаторних та курортних закладів оздоровлювального характеру.

Наказом Держстандарту України від 27.01.1999р. №37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.99р. за №236/3529 (в редакції наказу Держспоживстандарту України від 03.09.07р. №207), затверджені Правила обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) та Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування.

Відповідно до п.2 Правил обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання)  вони є обов'язковими для виконання, в тому числі,  суб'єктами туристичної діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання). В силу п.4 цих же Правил об'єктами обов'язкової сертифікації є послуги з розміщення, що надаються суб'єктами туристичної діяльності в санаторних та курортних закладах оздоровчо-профілактичного характеру.

           Згідно із п.п.1.2.,1.4. Правил обов'язкової сертифікації послуг харчування  є обов'язковою сертифікація послуг харчування,   що надаються  суб'єктами  туристичної  діяльності згідно з Законом України “Про туризм”, а вимоги цих   Правил  є  обов'язковими  для  суб'єктів туристичної діяльності, що надають послуги харчування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що послуги з тимчасового розміщення та харчування, які надаються санаторієм “Карпати”,  підлягають обов'язковій сертифікації на загальних умовах.

Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується й позивачем, що на день проведення відповідачем перевірки, а також на момент укладення з Настич І.Ф.   договору про надання туристичних послуг на підприємстві була відсутня інформація про сертифікацію послуг з тимчасового розміщення та послуг харчування, які надаються санаторієм “Карпати”.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем, в порушення норм Законів України “Про туризм” та “Про захист прав споживачів”, не надана споживачеві туристичного продукту необхідна, достовірна, доступна та своєчасна інформація.

Посилання позивача на те, що в ході перевірки посадовим особам відповідача був наданий буклет з інформацією про санаторій “Карпати” з описом кліматичної зони, географічного розташування, про строки перебування по путівці, медичні показання, лікування, умови проживання судом до уваги не приймаються, оскільки із вказаної інформації не вбачається, чи сертифіковані послуги з проживання та харчування, що надаються санаторієм його відвідувачам. Також є безпідставними  посилання позивача на Акредитаційний сертифікат, що виданий санаторію “Карпати”, оскільки відповідно до п.1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97р. №765, державна акредитація закладу охорони здоров'я полягає у офіційному визнанні статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності  встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.  При цьому акредитація закладу охорони здоров'я за своєю правовою природою не є тотожною сертифікації  послуг, що надаються цим закладом, в тому числі послуг з проживання та послуг харчування.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”  у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання несуть  відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію –у розмірі 30% вартості  наданої  послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 ЗУ “Про захист прав споживачів” від 13.02.08р. №0038 за відсутність необхідної інформації про сертифікацію послуг до позивача застосований штраф в сумі 1339грн.20коп.

Як вбачається із договору про надання туристичних послуг від 15.12.07р., укладеного між позивачем та Настич І.Ф., вартість наданих послуг становить 4680грн.

Виходячи із встановленого ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”  розміру штрафу та із вартості наданих позивачем туристичних послуг, сума штрафу має становити 1404грн. Фактично, до позивача було застосовано штрафну санкцію в розмірі 1339грн.20коп., що становить менше від суми, яка підлягала стягненню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що при обчислені розміру штрафу, який застосований до  позивача, відповідачем не дотримано вимог ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”,  суд приходить до висновку, що  постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому має бути скасована.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судом на її користь стягуються з Державного бюджету сплачений позивачем  судовий збір.

                  Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України “Про туризм”, Законом України “Про захист прав споживачів”, ст.ст.2,71,94,158,160-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд          

ПОСТАНОВИВ:

         Позов задовольнити  повністю.

         Скасувати постанову від 13.02.08р. серії ШР №0038 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”, прийняту Чернігівським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів.

          Стягнути з Державного бюджету України (рах.31111095700002 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592) на користь Комунального підприємства “Агенція з туризму та нерухомості”, м.Ніжин, вул..Овдіївська, 2 (ідентифікаційний код 33373542, р/р 2600630061007 у ВАТ “Банк “Демарк” м.Чернігів, МФО 353575) 3грн.40коп. державного мита.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного  суду через господарський суд Чернігівської області в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у  двадцятиденний строк,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                  Т.Г.Оленич

Повний текст постанови складений та підписаний 21 квітня 2008р.

                                      Суддя                                                  Т.Г.Оленич