Рішення

від 05.09.2008 по справі 15/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.08                                                                                 Справа № 15/39.

За  первісним позовом  

Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ сел. Юбілейне

про  стягнення  67 946 грн. 22 коп., розірвання договорів та демонтаж рекламних засобів

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ сел. Ювілейне

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

про  визнання договору недійсним

Суддя Пономаренко Є.Ю.     

Представники сторін:

від позивача - Яловєга О.Г., головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність № 01-16/84 від 28.02.08; Бунєєва О.Г. - головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність № 01-16/53 від 22.01.08; від відповідача - Щербак М.Ф.,  представник за  довіреністю б/н, від 11.04.08.

До початку слухання справи по суті жоден з учасників судового процесу не заявив вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- стягнути з відповідача заборгованість за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності в сумі 64 600 грн. 54 коп. і пеню в розмірі 3345 грн. 68 коп.;

- розірвати договори № 317 від 17.07.06 та № 353 від 17.05.07,

- демонтувати рекламні конструкції.

Позивач у судовому засіданні 02.09.08 надав уточнення до позовної заяви, за якими зазначив, що позовні вимоги по стягненню боргу та пені заявлені по договору  № 353 від 17.05.07.

Також, при цьому, позивач відмовився від вимоги по розірванню договору № 317 від 17.07.06., зазначивши, що з наслідками відмови ознайомлений.

Відмова від позовної вимоги прийнята судом.

Решту позовних вимог представники позивача підтримали.

Товариством з обмеженою відповідальністю  «Хорс»подана  зустрічна позовна заява від 15.05.08, в якій заявлено вимогу: визнати договір № 353 від 17.05.07, укладений між ТОВ «Хорс»та Відділом реклами Луганської міської ради, про надання в тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська недійсним в частині розрахунку та встановлення розміру оплати в сумі 9 077 грн. 35 коп., в т. ч. ПДВ, за місяць та 108 928 грн. 22 коп., в т. ч. ПДВ, на рік як такий, що суперечить актам цивільного законодавства України.

Вимога за зустрічної позовною заявою взаємно пов'язана з первісним позовом, а тому відповідно до ст. 60 ГПК України зустрічна позовна заява була прийнята судом до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Уточненням до зустрічного позову від 17.06.08 ТОВ «Хорс»виклало позовні вимоги наступним чином: визнати п. 4 договору № 353 від 17.05.07, укладеного між ТОВ «Хорс»та Відділом реклами Луганської міської ради, недійсним.

В судовому засіданні 02.09.08 відповідачем по справі надано зміни до зустрічного позову, в яких заявник зустрічного позову просить:

- визнати недійсним договір № 353 від 17.05.07, укладений між ТОВ «Хорс»та Відділом реклами Луганської міської ради, «Про надання в тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська».

Копія даної заяви вручена представнику позивача у справі в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити предмет або підстави позову. У даному випадку змінено предмет позову, підстави позову залишено незмінними.

Тому, судом прийнято змінену позовну вимогу до провадження.

Представник відповідача у справі заперечив проти первісного позову та підтримав вимогу за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 16.05.2007р. №142 товариству з обмеженою відповідальністю «Хорс»17.05.07 було видано два дозволи №1883 та №1884 на розміщення зовнішньої реклами  у м. Луганську за адресами:

-          перехрестя  вул. Совєтская –вул. Оборонная (напроти медучилища);

-          перехрестя  вул. Совєтская –вул. Оборонная (напроти готелю «Луганськ»).

Крім того, між сторонами у справі укладений договір від 17.05.07 № 353.

Предметом даного договору у п. 1.1. визначено правовідношення, за яким Відділ реклами Луганської міської ради згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 16.05.2007р. №142/5 передає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс»приймає у тимчасове платне користування рекламне місце.

Пунктом 4.2 даного договору визначено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська визначається відповідно до Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради та складає 9140 грн. 83 коп. на місяць (розрахунок плати - додаток № 2).

Розрахунок плати визначений у п.4.2 договору здійснювався на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115. Дана обставина підтверджується поясненнями представника позивача (т.1 а.с.134).

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007р. по справі №2«а»-642/2007 визнано протиправними і скасовано пункти 1, 2 в частині «вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 № 270/19», пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 р. за №115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська»та визнано протиправним і скасовано Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 г. №115 «Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська».

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007р. та відповідно набрала законної сили.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими виходячи з наступних підстав.

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах.

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Вищевказаними Законом та Правилами не визначено порядок укладення договорів з предмету тимчасового користування місцем розташування зовнішньої реклами, тому у даному випадку до цих відносин застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Стаття 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Аналогічні по суті положення наведені і в п.3 ст.184 Господарського кодексу України.

Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а п.7 цієї статті визначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до переліку яких віднесено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Розмір плати, визначений у п. 4.2 оскаржуваного договору ґрунтується на положеннях Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115 (ст.648 Цивільного кодексу України).

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007р. по справі №2«а»-642/2007, яка набрала законної сили визнано протиправними і скасовано пункти 1, 2 в частині «вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26,09.02 №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 № 270/19», пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 р. за №115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська»та визнано протиправним і скасовано Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 г. №115 «Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська».

Так, розмір плати встановлений п.4.2 оскаржуваного договору ґрунтується на правовому акті органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам чинного законодавства та скасований в частині, у тому числі щодо визначення розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

При визнанні протиправним та скасуванні правового акту оцінка його законності здійснюється судом станом на день прийняття такого акту.

Тому, слід вважати, що такий акт не відповідав законодавству з моменту його прийняття.

При винесенні Постанови по справі №2«а»-642/2007 Ленінським районним судом м. Луганська судом встановлено що рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 р. за №115 прийнято з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р. (а саме п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067).

Таким чином, на момент укладення оскаржуваного правочину було порушено вимоги вказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р.

За таких обставин положення договору по визначенню розміру плати (п. 4.2) суперечать чинному законодавству.

Розмір плати (ціна) є істотною умовою оскаржуваного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічна за змістом норма закріплена і у ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини  правочину  не  має  наслідком недійсності  інших  його  частин і правочину в цілому,  якщо можна припустити,  що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

Предметом оскаржуваного договору у п. 1.1. є передача рекламного місця у тимчасове платне користування.

Тому, виходячи з положень ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та з урахуванням предмету оскаржуваного договору він не міг бути вчинений без включення до нього положень про розмір плати (п. 4.2.).

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України договір підлягає визнанню недійсним. Так, зустрічний позов судом задовольняється.

Як наслідок, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 64 600 грн. 54 коп. і пеню в розмірі 3345 грн. 68 коп. за договором № 353 від 17.05.07 та вимога про розірвання даного, визнаного судом недійсним, договору задоволенню не підлягають.

Реституція за наслідками визнання недійсним договору не проводиться з наступних підстав.

Фактичне користування на підставі договору, унеможливлює,  в  разі його недійсності,  проведення між сторонами реституції,  так як використання рекламного місця -  "річ"  безповоротна  і відновити  сторони в первісне положення практично неможливо.  

Така ж позиція наведена у постанові Верховного суду України від  13.01.2004 по справі N 7/85/4/68-81 та п. 3.2. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Від позовної вимоги по розірванню договору № 317 від 17.07.06. позивач відмовився зазначивши, що з наслідками відмови ознайомлений.

Відмова від позовної вимоги прийнята судом, оскільки такі дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

За викладених обставин провадження у справі за вказаною позовною вимогою підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позовна вимога про демонтаж рекламних конструкцій, заявлена Відділом реклами Луганської міської ради, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

І. Відділ реклами Луганської міської ради не наділений за законодавством правом на звернення до суду з позовами про звільнення місць розташування рекламних засобів та зобов'язання здійснення  демонтажу цих засобів.

У зв'язку з цим у задоволенні поданого вказаним органом позову слід відмовити.

Положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  передбачено право підприємств та організацій на звернення до господарського суду з позовами згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ у разі необхідності з захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках,  передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відділ реклами Луганської міської ради створено згідно рішення Луганської міської ради від 24.10.2006р. №10/30.

Положення про Відділ реклами  затверджено Розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.2006р. №207.

Подача до суду позовних заяв про зобов'язання здійснення демонтажу рекламних засобів вказаним Положенням не передбачена.

Натомість, п. 2.1.7 Положення визначено, що до повноважень відділу реклами  належить передача матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Луганській області.

Такий спосіб реагування на виявлені порушення узгоджується з приписами чинного законодавства.

Основними нормативно-правовими актами що регулюють спірне питання з розміщення зовнішньої реклами є Закон України «Про рекламу»та Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067.

Статтею 26 Закону України «Про рекламу»законодавець в імперативному порядку визначив перелік органів, які у межах своїх повноважень здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про  рекламу.

До цих органів віднесено:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів;

- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

- Національна  рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

- Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів;

- Державна комісія  з  цінних паперів та фондового ринку –щодо реклами  на  фондовому  ринку.

Положеннями ст. 27 Закону України «Про рекламу»визначено підстави та види відповідальності за порушення законодавства про рекламу, а також суб'єктний склад цих відносин.

Право на звернення до суду метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і  учасників  рекламного  ринку надано органам  державної  влади, зазначеним  у  статті 26 цього Закону.

Компетенція робочого органу, утворюваного сільською, селищною, міською радою для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами (позивача) визначена п. 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067.

В частині контролю за розміщенням реклами до повноважень робочого органу належить подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Зазначена функція робочого органу узгоджується з положеннями  Закону України  «Про рекламу». В свою чергу аналогічне повноваження позивача визначено у п. 2.1.7 Положення про  відділ реклами Луганської міської ради.

Так, чинним законодавством та актами Луганської міської ради не передбачено право робочих органів (Відділу реклами Луганської міської ради) на подачу до суду позовних заяв про звільнення місць розташування рекламних засобів та зобов'язання здійснення їх демонтажу.

Тому, позивач не є належною особою, права та охоронювані законом інтереси якої можуть бути визнані порушеними та особою, яка з огляду на положення ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»має право здійснення відновлення таких прав у шляхом подання позову про звільнення місць розташування рекламних засобів та зобов'язання здійснення демонтажу цих засобів.

Наведені обставини є підставою відмови у задоволенні позову.

ІІ. Визнання недійсним договору не є підставою для демонтажу рекламних засобів, оскільки згідно чинного законодавства підставою розміщення рекламних засобів є дозвіл, а не договір.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Хорс»17.05.07, на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 16.05.2007р. №142 було видано два дозволи №1883 та №1884 на розміщення зовнішньої реклами  у м. Луганську за адресами:

-          перехрестя  вул. Совєтская –вул. Оборонная (напроти медучилища);

-          перехрестя  вул. Совєтская –вул. Оборонная (напроти готелю «Луганськ»).

Згідно п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067 дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої  реклами  на  підставі рішення виконавчого   органу сільської,  селищної,  міської ради,  який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Також, відповідно до п. 24 вказаних правил виданий  у  встановленому  порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та  виконання  робіт,  пов'язаних  з розташуванням рекламного засобу.

Таким чином, лише визнання недійсним договору не є підставою демонтажу рекламних засобів, оскільки на розміщення зовнішньої реклами було видано дозволи.

Оцінка судом обґрунтованості позовних вимог здійснюється судом станом на день подачі позовної заяви.

Позивач звернувся з позовом до суду 01.04.2008р. Станом на вказану дату не сплив строк дії дозволів №1883 та №1884 на розміщення зовнішньої реклами.

Крім того, підставами позовної вимоги про демонтаж рекламних засобів позивач визначав розірвання договору №353 від 17.05.2007р.

Зміна підстав як і  предмету позову є виключним правом позивача.

Наведена підстава позову –дострокове розірвання договору позивачем не змінювалася.

ІІІ. Спір за вимогою про демонтаж рекламної конструкції, розташованої на земельній ділянці фактично є спором, пов'язаним із захистом права на землю, тобто про звільнення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель  державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні міські ради.

У зв'язку з тим, що таке розмежування не проведено спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, Луганська міська рада здійснює повноваження по розпорядженню нею.

Відділ реклами Луганської міської ради не наділений повноваженнями на подачу позовів по захисту прав на землю від імені Луганської міської ради.

Тому, належним позивачем, тобто особою чиї права та охоронювані Законом інтереси можуть бути порушені у спірній ситуації є Луганська міська рада.

Таким чином, зустрічний позов підлягає задоволенню, слід визнати недійсним договір № 353 від 17.05.07, укладений між ТОВ «Хорс»та Відділом реклами Луганської міської ради.

У задоволенні первісного позову слід відмовити частково. Позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 64600 грн. 54 коп., пені в розмірі 3345 грн. 68 коп.; розірвання договору № 353 від 17.05.07 та  демонтаж рекламних конструкцій є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Провадження у справі за позовною вимогою первісного позову про розірвання договору № 317 від 17.07.06 підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від даної вимоги та прийняттям такої відмови судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом у складі: державного мита у сумі 764 грн. 46 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача у справі.

Зайве сплачене державне мито за первісним позовом у сумі 120 грн., перераховане платіжним дорученням від 18.03.2008р. № 26 підлягає поверненню позивачу.

Судові витрати за зустрічним позовом у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача у справі.

Зайве сплачене державне мито за зустрічним позовом у сумі 17 грн., перераховане квитанцією від 08.05.2008р. № 00765У підлягає поверненню відповідачу у справі –заявнику зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити частково.

2. Провадження у справі за позовною вимогою первісного позову про розірвання договору № 317 від 17.07.06 припинити.

3. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 64600 грн. 54 коп., пені в розмірі 3345 грн. 68 коп., розірвання договору № 353 від 17.05.07 та демонтаж рекламних конструкцій відмовити.

4. Судові витрати за первісним позовом у складі: державного мита у сумі 764 грн. 46 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на позивача у справі.

5. Повернути Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34791800 зайво сплачене за платіжним дорученням від 18.03.2008р. № 26 державне мито у сумі 120 грн. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

6. Зустрічний позов задовольнити.

7. Визнати недійсним договір № 353 від 17.05.07, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю  «Хорс»та Відділом реклами Луганської міської ради.

8. Стягнути з Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34791800 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ, сел. Ювілейний, вул. Сонячна, б. 39, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30091778, судові витрати за зустрічним позовом у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн..

9. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ, сел. Ювілейний, вул. Сонячна, б. 39, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30091778, зайво сплачене  державне мито за зустрічним позовом у сумі 17 грн., перераховане квитанцією від 08.05.2008р. № 00765У. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

У судовому засіданні 05.09.2008 р. за згодою представників сторін була оголошена тільки  вступна та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 09.09.2008 року. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко