Рішення

від 12.01.2012 по справі 1/189н/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.12                                                                                 Справа № 1/189н/2011

За позовом  Приватного підприємства "Авторинок "Ольховський", м. Луганськ

до Луганської міської ради

про визнання недійсним підпункту 1. 3 пункту 1 рішення відповідача

                                                                                                             Суддя   Зюбанова Н.М.

                                                                   П р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 12.01.12;

від відповідача –ОСОБА_2., довіреність № И 01/03-30./5457/0/2-10 від 24.11.10;

      Суть спору: про визнання недійсним підпункту 1.3. пункту 1 рішення Луганської міської ради  від 30.08.11 № 13/83 "Про внесення змін до деяких рішень Луганської міської ради стосовно землекористування".

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує з посиланням на те, що згідно рішення від 27.05.11 № 9/12 "Про деякі питання  щодо орендної плати за землю у м. Луганську" разом із додатком, встановлено, що при розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки, які використовуються під супермаркети, гіпермаркети та об'єкти торгівлі, які є нерухомим майном, що розміщуються на земельній ділянці площею більш 1000 м2  повинен бути застосований договірний коефіцієнт 3,5, тому  вважає вимоги позивача не обґрунтованими.

Позивач на відзив відповідача за листом від 12.01.12 пояснив суду, що на його думку договірний коефіцієнт застосовується залежно від мети використання земельної ділянки  загальною площею 0,3168 га, частини якої у розмірах використовуються  позивачем:  0,1451 га під розміщену автостоянку та 0,1717 га під будівництво та розміщення автомагазину, бара з літнім майданчиком та автомийки, яка  розташована за адресою:                 м. Луганськ, кв. Ольховський, 4-б. Позивач вважає, що з урахуванням внесених змін рішенням Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 до договору оренди земельної ділянки від 30.08.01 договірний коефіцієнт повинен застосовуватися до частин земельної ділянки відповідно до додатку до вказаного рішення.

Дослідивши обставини справи, додатково надані  документи, вислухавши представників сторін, суд  прийшов до наступного.

Так, при розгляді справи судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.06.01 № 75/30 між ПП "Авторинок "Ольховський" /позивачем/ та Луганською міською радою /відповідачем/ був укладений договір оренди земельної ділянки від 30.08.01, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 06.09.01 за № 3652.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надається орендарю на термін до прийняття в експлуатацію житлового будинку № 3, але не більше чим до 13.06.26 під розміщену автостоянку, що охороняється та ринок; орендна плата встановлюється у грошовій формі у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 (п. 2.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Луганською міською радою було прийнято рішення від 30.06.04 № 21/68   "Про  внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 30.08.01, державна реєстрація від 06.09.01 за реєстровим № 3652", на підставі якого 28.07.04 між сторонами у справі було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, згідно якого п. 1.2 розділу І договору оренди земельної ділянки від 30.08.01 викладений у новій редакції і визначено, що земельна ділянка надається орендарю терміном до 13.06.50  під розміщену автостоянку, що охороняється, будівництво та розміщення автомагазину, бара з літнім майданчиком та автомийки, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки був перереєстрований, про що у книзі записів державної реєстрації земель вчинено запис від 11.08.04 за № 5242.

На підставі рішення Луганської міської ради від 28.11.06 № 11/35 між сторонами у справі був укладений 22.02.07 договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, згідно якого внесені зміни до п. 2.2 розділу II.

Рішенням Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 30.08.01 із змінами до нього, і  зокрема, у п. 1. 1  розділу "Предмет договору" після слів, цифр та знаків "загальною площею 0,3168

га" додані слова, цифри та знаки "з якої : 0,1451 га - під розміщену автостоянку, що

охороняється; 0,1717 га - під будівництво та розміщення автомагазину, бара з літнім

майданчиком та автомийки"; п. 2.1 розділу II "Орендна плата" викладений у новій

редакції, згідно якого річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від

нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду, у гривнях".

Підпунктом 1.7 пункту 1 рішення Луганської міської ради від 27.08.10 № 69/142 були внесені зміни до рішення Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 і пункт 2.2 названого рішення був викладений у новій редакції, але оскільки у рішенні Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 відсутній пункт 2.2, підпункт 1.7 п. 1 рішення Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 не міг бути виконаний, у зв'язку з чим позивач звернувся до Луганського міського голови з листом від 21.09.11 № 22, у якому просив прийняти заходи по визнанню таким, що втратив чинність, підпункт 1.7 п. 1 рішення ради від 27.08.10 № 69/142.

Як встановлено при розгляді справи, Луганською міською радою 30.08.11 було прийнято рішення № 13/83, яким вирішено, що з метою усунення технічних помилок, припущених при підготовці проектів рішень Луганської міської ради, підпунктом 1.3 п. 1   у підпункті 1.2          п.1 рішення Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 слова та цифру                  "у розмірі 3 відсотків" змінено на слова, цифри та знак "у розмірі 3,5 відсотків",                         підпунктом 1.4 п. 1 підпункт 1.7 п. 1 рішення Луганської міської ради від 27.08.10                  №69/142 скасовано.

Таким чином при внесенні змін до рішення від 28.05.10 № 69/142 відповідачем самостійно змінено у бік збільшення розмір договірного коефіцієнту з 3 на 3,5 з огляду на мету використання частини земельної ділянки.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 30.08.01 передбачено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди, спір вирішується у судовому порядку.

У зв'язку з недосягненням згоди  щодо зміни договору оренди позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

 Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 144 Конституції України, ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними у судовому порядку з мотивів невідповідності Конституції та законам України, із чого випливає, що акти органів місцевого самоврядування повинні відповідати Конституції та законам України.

На підставі ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, а також згідно ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повинні керуватись у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 25 ГК України органам місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти та здійснювати дії, які визначають привілейоване положення суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне положення окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 15, 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, відповідно, що однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата; що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Суд погоджується з доводами позивача, що у порушення вимог чинного законодавств України Луганською міською радою в односторонньому порядку були змінені умови договору оренди земельної ділянки від 30.08.01 щодо розміру річної орендної плати, який був встановлений раніше за взаємною згодою сторін, про що зазначено у підпункті 1.2 п. 1 рішення Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43, з наступних підстав:

- по-перше, за змістом додатку до рішення Луганської міської ради від 27.05.11 № 9/12 договірний коефіцієнт 3,5 застосовується, якщо метою використання земельної ділянки є розміщення супермаркетів, гіпермаркетів та об‘єктів торгівлі, які є нерухомим майном, що розміщується на земельній ділянці площею більше 1000 м2, у той час, як матеріалами справи не підтверджено, що автомагазин орендаря займає площу більше 1000 м2, оскільки 0,1451 га виділено під розміщену автостоянку, а 0,1717 га - під будівництво та розміщення автомагазину, бара з літнім

майданчиком та автомийки";

- по-друге, для оцінки даних заперечень відповідачки важливе значення має Рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) №7-рп/2009, Справа N 1-9/2009, статтею 21 Закону України "Про прокуратуру", яким встановлено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, тому ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

          У рішеннях Луганської міської ради від 28.05.10 № 67/43 та від 27.08.10 № 69/142 зазначено, що вони приймаються за клопотанням ПП "Авторинок Ольховський", який давав згоду на застосування договірного коефіцієнту 3, розмір якого мав бути дотриманий при прийнятті оспорюваного рішення, метою якого вказано виправлення технічних помилок.   

          Тому підпункт 1.3. пункту 1 рішення Луганської міської ради  від 30.08.11 № 13/83 "Про внесення змін до деяких рішень Луганської міської ради стосовно землекористування" протирічить ст. 30 Закону України "Про оренду землі" щодо зміни умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

           За таких обставин позов підлягає повному задоволенню з віднесенням на відповідача судових витрат  відповідно до ст. 49 ГПК України.  

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України,   суд

                                                                                               в и р і ш и в :

                  1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним підпункт 1.3. пункту 1 рішення Луганської міської ради від 30.08.11 № 13/83 "Про внесення змін до деяких рішень Луганської міської ради стосовно землекористування".

3. Стягнути з Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14,                       ідент. код 26070794 на користь Приватного підприємства "Авторинок "Ольховський",                 м. Луганськ, кв. Норинського, буд. 1, кв. 219, ідент. код 31530516 –                                            321 грн. 00 коп. судових витрат, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Повне рішення складено та підписано  17.01.12.

Суддя                                                                                      Н.М.Зюбанова

Помічник судді                                                                           Г.А.Кравцова