Рішення

від 03.09.2008 по справі 23/39-08-2025

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/39-08-2025

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2008 р.Справа  № 23/39-08-2025

За позовом:  Відкритого акціонерного товариства "ЛЬВІВКАРТОНОПЛАСТ"

до відповідача:  Малого підприємства "РУБІТЕЛ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 216 951, 04 грн.

Суддя                                                                                            Степанова Л.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення  216 951, 04 грн.

          Відкрите акціонерне товариство "ЛЬВІВКАРТОНОПЛАСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого підприємства "РУБІТЕЛ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 72 235, 67 грн. основного боргу, 11 635, 80 грн. пені, 19 214, 69 грн. індексу інфляції, 113 864, 88 грн. процентів, а всього 216 951, 04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2008 року порушено провадження по справі № 23/39-08-2025.  

27.06.2008 року до канцелярії суду та у судове засідання позивач надав заяву № 02-юр від 27.06.2008 року про вжиття заходів до забезпечення позову. Вказане клопотання судом розглянуто та у його задоволенні відмовлено, в зв'язку з тим, що воно необґрунтоване.  

          Позивач надав до суду клопотання № 01-юр від 27.06.2008 року.

Позивач надав до суду обґрунтування № 01-юр від 04.08.2008 року.

Ухвалою суду від 04.08.2008 року, строк розгляду справи було продовжено до 09.09.2008 року.

Позивач надав до суду клопотання № 01-юр від 20.08.2008 року, в якому уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 72 235, 67 грн. основного боргу, 11 635, 80 грн. пені, 19 214, 69 грн. інфляційних збитків, 63 864, 88 грн. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також судові витрати.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений за адресою, що є його юридичною адресою, але, за даними пошти листи, відповідачем не отримані, оскільки згідно відмітки пошти, організація вибула з адреси.

Листом від 16.07.2008 року, судом було зроблено запит до Державного реєстратора Одеської міської ради стосовно відповідача, з проханням повідомити чи значиться вказана юридична особа у єдиному державному реєстрі та вказати її адресу.

Листом № 2-950 від 31.07.2008 року відділ державних реєстраторів повідомив та надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що станом на 29.07.2008 року МП «Рубітел»у формі ТОВ зареєстровано у єдиному державному реєстрі за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Промислова, 33.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123  до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, у судові засідання не з'явився. Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "ЛЬВІВКАРТОНОПЛАСТ" (продавець) та Малим підприємством "РУБІТЕЛ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів № 19/02-2007 від 15.02.2007 року.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався виготовити і продати (передати у власність) відповідачу, а відповідач зобов'язався купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах передбачених даним договором картону продукцію позивача.

Згідно умов п.2.2 –при здійсненні купівлі-продажу партії товару ціни на товар визначаються в накладній. Підписання покупцем накладної означає погодження між сторонами ціни на товар. Пунктом 2.3 встановлено, що оплата товару здійснюється з відстроченням платежу. Розрахунок за відвантажений товар покупець повинен здійснити не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.  

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за договором, позивач поставив відповідачу товар на суму 77 235, 67 грн. Вказані обставини підтверджуються копіями накладної № R00374 від 25.05.2007 року, довіреності серії ЯМБ № 918292 від 18.05.2007 року на отримання цінностей на ім'я Жорняк Ю.І., накладної № Р00399 від 05.06.2007 року, довіреності серії ЯМБ № 918294 від 01.06.2007 року на отримання цінностей на ім'я Жорняк Ю.І.

Відповідач частково оплатив заборгованість на суму 14 000 грн. (04.06.2007 року –5000 грн.; 07.08.2007 року –2000 грн.; 10.8.2007 року –2000 грн.; 29.04.2008 року –5000 грн., про що свідчать виписки з банку позивача, які є у матеріалах справи.

В процесі розгляду справи відповідачем також була проведена оплата за товар на суму 50 000 грн. (18.07.2008 року –30 000 грн.; 31.07.2008 року –10 000 грн.; 08.08.2008 року –10 000 грн.) про що свідчать виписки з банку позивача, які є у матеріалах справи.

Однак позивач частину оплати зарахував в порядку, передбаченому статті 534 Цивільного кодексу України, а саме на погашення процентів, згідно наданого до суду розрахунку.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожен день прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 0,5 (пів відсотка) від суми несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення. Пунктом 6.4 договору передбачено, що вимоги кредитора задовольняються в порядку,передбаченим статтею 534 Цивільного кодексу України.     

Відповідно до наданого до суду розрахунку та обґрунтуванням нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання № 01-юр від 04.08.2008 року, видно, що позивач вважає розмір процентів - 0,5 відсотків в день за весь час прострочення, але посилаючись при цьому на статтю 625 Цивільного кодексу України.

Судом не одноразово було зобов'язано позивача надати обґрунтування нарахування 0,5 % відповідно до чинного законодавства.  

Ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що –боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією  статтею  сплата  суми  боргу  за   грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Як видно, з наданого до суду договору купівлі-продажу товарів № 19/02-2007 від 15.02.2007 року передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити продавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 0,5 (пів відсотка) від суми несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення. Таким чином договором встановлено розмір процентів річних, а саме 0,5 % річних, а не денних, як це зазначає позивач у своїх обґрунтуваннях.

Оскільки позивачем не вірно застосовані норми статті 625 Цивільного кодексу України, так як позивач за порушення грошового зобов'язання нарахував відповідачу 0,5 % денних, а не річних як це передбачено чинним законодавством, тому судом не приймаються до уваги і вимоги ст. 534 Цивільного кодексу України стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням зазначені також у п. 6.4 договору.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 3 вересня 2008 року складає 13 235, 67 грн., оскільки, як видно з матеріалів справи відповідач частково розрахувався на суму 64 000 грн.  

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України –договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за поставний товар у розмірі 13 235, 67 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 11 635, 80 грн. пені, 19 214, 69 грн. індексу інфляції, 113 864, 88 грн. процентів, а у своїх уточненнях від 20.08.2008 року 11 635, 80 грн. пені, 19 214, 69 грн. інфляційних збитків, 63 864, 88 грн. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом було зроблено перерахунок за період з 25.06.2007 року по 04.06.2008 року нарахованих індекс інфляції, 0,5 % річних та пені відповідно до чинного законодавства, в зв'язку з невірним застосуванням позивачем норм цивільного кодексу та чинного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункту 6.3 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі (за період з 25.06.2007р. по 06.07.2007р. –178, 86 грн.; з 07.07.2007р. по 007.08.2007р. –1 013, 28 грн.; з 08.08.2007р. по 10.08.2007р. –92,36 грн.; з 11.08.2007 р. по 29.04.2008 р. 8 751, 82 грн.; з 30.04.2008 р. по 04.06.2008 р. –1 492, 77 грн.), а всього 11 529, 09 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Але договором встановлений інший розмір процентів річних, а саме 0,5 % (п. 6.3 договору).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 0,5 % річних у розмірі (за період з 25.06.2007р. по 06.07.2007р. –5.59 грн.; 07.07.2007р. по 07.08.2007р. –31.66 грн.; 08.08.2007р. по 10.08.2007 р. –2, 88 грн.; з 11.08.2007 р. по 29.04.2008 р. –245, 83 грн.; з 30.04.2008р. по 04.06.2008 р. –31.18 грн.), а всього 317, 14 грн. та індекс інфляції у розмірі (за період з 25.06.2007 р. по 30.06.2007р. –149, 61 грн.; з 01.07.2007 р. по 06.07.2007р. –92,13 грн.; з 07.07.2007р. по 31.07.2007 р. –815, 55 грн.; з 01.08.2007 р. по 07.08.2007р. –97, 86 грн.; з 08.08.2007 р. по 10.08.2007 р.- 40, 78 грн.; з 11.08.2007 р. по 29.04.2008 р. –16 243, 07 грн.; з 30.04.2008р. по 04.06.2008 р. –1 318, 35 грн.), а всього  18 757, 35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково, з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49,75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства "РУБІТЕЛ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 13919012, м. Одеса, вул. Промислова, 33; р/р 26001121581 в АКБ «Мортрансбанк», МФО 328168) на користь Відкритого акціонерного товариства "ЛЬВІВКАРТОНОПЛАСТ" (код 00278793, м. Львів, вул. Ковельська, 109; р/р 26005171 в філії ЗАТ «ПУМБ» м. Львів, МФО 385350)  13 235 (тринадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 67 коп. основного боргу,  11 529 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 09 коп. пені,  317 (триста сімнадцять) грн. 14 коп. 0,5 % річних,  18 757 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 35 коп. індексу інфляції, 1 028 (одна тисяча двадцять вісім) грн. 39 коп. держмита та 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 93 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 08.09.2008 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Степанова Л.В.