Рішення

від 02.09.2008 по справі 7061-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7061-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2008Справа №2-7/7061-2008

За позовом Приватного підприємства «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828)

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

Про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Гайжеман А. Ю., предст., дов. від 01.09.2008 р.

Від відповідача:  не з'явився (клопотання).

        Суть справи: Приватне підприємство «Черномор Плюс» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації, в якій просить визнати за позивачем право власності на введені в експлуатацію капітальні нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, які складаються з літ. «А» з прибудовою А1, загальною площею 426,7 кв. м. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача зареєструвати за ПП «Черномор Плюс» право власності в цілому на введені в експлуатацію капітальні нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, які складаються з літ. «А» з прибудовою А1, загальною площею 426,7 кв. м., та привласнити окрему поштову адресу даному об'єкту нерухомості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним підприємством «Черномор Плюс» за власні кошти на підставі відповідних дозвільних документів було здійснено будівництво спірних об'єктів нерухомості, які за рішенням виконкому Сімферопольської міськради були прийняті в експлуатацію. Проте, Сімферопольським МБРТІ відмовлено в здійсненні реєстрації права власності на новостворену нерухомість, оскільки право власності на тимчасові споруди державній власності не підлягає та через необхідність привласнення поштової адреси. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки технічним висновком КРП «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкомунпроект» підтверджена відповідність збудованих об'єктів ДБН та цільовому призначенню.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу за наявними в ній матеріалами без присутності представника. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

            Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, 08.12.2006 р. на підставі рішення Сімферопольської міської ради №549 від 14.03.2006 р. між Сімферопольською міськрадою (Орендодавець) та Приватним підприємством «Черномор Плюс» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з умовам якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції торгового павільйону під розміщення тимчасової споруди – автосалону, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, план (схема) якої є невід'ємною частиною цього договору, кадастровий номер 01 101 000 00: 03: 005: 0050.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Причому частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Таким чином, вищевказаний договір оренди від 08.12.2006 р. є відповідним дозволом на будівництво.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) (ч. 14 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій»).

Згідно з частинами 1, 2 статті 29 вищевказаного Закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Матеріали справи свідчать, що 06.04.2007 р. Приватним підприємством «Черномор Плюс» був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт №217 на реконструкцію торгового павільйону під розміщення тимчасової споруди – автосалону по вул. Сочинській.

Після цього, на підставі укладеного між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Строймонтаж-ЛМЛ» (Підрядник) договору підряду № 15 на виконання будівельно-монтажних робіт від 02.04.2007 р. був збудований відповідний об'єкт – автосалон по вул. Сочинській, 2 в м. Сімферополі, який за актом державної приймальної комісії від 05.12.207 р. був прийнятий в експлуатацію. Вказаний акт комісії був затверджений рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №3288 від 12.12.2007 р.

Проте, після звернення позивача до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» з проханням здійснити державну реєстрацію права власності на споруджений автосалон за Приватним підприємством «Черномор Плюс», у проведенні відповідних реєстраційних дій позивачеві було відмовлено з тієї підстави, що право власності на тимчасові споруди державній власності не підлягає та через необхідність привласнення поштової адреси.

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно п. 18 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» відповідно  до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення,  переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру  речових  прав  на  нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, відповідні  органи  єдиної системи  реєстрації  відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого  майна, пред'явленими згідно  зі  статтею  392  Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно   до   пункту  5  розділу  V  "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме  майно  та  їх  обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав,  а також до формування Державного реєстру  прав  у  складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами  бюро технічної  інвентаризації,  останні  можуть  бути  відповідачами у таких справах.

Згідно зі ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності може бути набуте на новостворене майно. Так, в ч. 2 ст. 331 ЦК України зазначено, що право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Питання щодо створення якісно нової речі належить до правового питання та має бути вирішено судом.

Зі змісту ст. ст. 331, 332 Цивільного кодексу України вбачається, що до основних ознак нової речі – об'єкту нерухомості, зокрема, відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України нерухомою річчю (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їхнього знецінення і зміни їхнього призначення.

З наявного в матеріалах справи висновку №127и від 14.05.2008 р. ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи» вбачається, що об'єкт нерухомого майна – торговий павільйон с прибудовою, загальною площею 441,1 кв. м., розташований за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Сочинська, є капітальною спорудою з четвертою групою капітальності. У цьому ж висновку зазначено, що спірний об'єкт нерухомості є нерозбірною конструкцією та має зв'язок з землею, перемістити який в просторі без його суттєвого знецінення та зміни цільового призначення неможливо, у зв'язку з чим об'єкт є нерухомим майном. У висновку також зазначено, що торговий павільйон автосалону відповідає технічним вимогам до закінченого будівництвом об'єкта.

Таким чином, суд дійшов висновку, що збудований позивачем автосалон в розумінні приписів статті 181 Цивільного кодексу України є об'єктом нерухомого майна.

Згідно з п. 9 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. N 01-8/98 (з наступними змінами та доповненнями) одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Матеріали справи свідчать, що автосалон по вул. Сочинській, 2 в м. Сімферополі, збудований за рахунок власних коштів позивача та жодна особа не зазнала витрат, пов'язаних із здійсненням будівництва.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надані достатні докази щодо створення ним за власний рахунок нової речі – об'єкта нерухомого майна.

Збудований позивачем об'єкт нерухомості відповідає вимогам пожежної безпеки, державним будівельним нормам та правилам, про що свідчить наявний в матеріалах справи технічний висновок КРП «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкомунпроект» (а. с. 39-59).

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється відповідно Тимчасовому положенню про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства  юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного положення право власності на нерухоме майно підлягає обов'язкової реєстрації.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (п. 1.3 положення), для чого до БТІ надаються правовстановолюючі документи (п. 2.1 положення).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» одним з документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно є акти прийому нерухомого майна до експлуатації. Отже, враховуючи наявність у позивача відповідного акта, суд вважає відмову КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно такою, що не відповідає приписам чинного законодавства України.

У той же час, серед правовстановлюючих документів, перелічених в додатку 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, передбачені й рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У той же час, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач та третя особа не представили суду доказів неправомірності володіння позивачем спірним майном, встановлених відповідним судовим рішенням.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, зокрема, визнання права.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Черномор Плюс» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828) право власності на введені в експлуатацію капітальні нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, які складаються з літ. «А» з прибудовою А1, загальною площею 426,7 кв. м.

3.          Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) здійснити відповідну реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828) в цілому на введені в експлуатацію капітальні нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, які складаються з літ. «А» з прибудовою А1, загальною площею 426,7 кв. м., та привласнити окрему поштову адресу даному об'єкту нерухомості.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.