Рішення

від 16.09.2008 по справі 17/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/99

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.09.08 р.                                                                                                    Справа № 17/99                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтовуглеземлеобробка», м. Макіївка,

до відповідача: Державного підприємства Донецької залізниці, м. Донецьк,

про стягнення 13'805,45 грн.

За участю представників:

від позивача: Ніколенко С.Я.

від відповідача: Петренко О.Г.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтовуглеземлеобробка» звернулось з позовом до Державного підприємства Донецька залізниця про стягнення  13'023,86 грн.

Письмовою заявою від 29.08.08р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 13'805,45 грн., у тому числі: 11'227,43 грн. – основного боргу, 113,50 грн. - 3% річних у зв'язку із несплатою боргу впродовж 123 днів, починаючи з 09.04.08р.; 459,09 грн. – інфляційних за квітень – серпень 2008р.; 13'232,80 грн. – збитків у вигляді неотриманих доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач по закінченню строку дії договору № 28185 від 28.12.07р., незважаючи на неодноразові звернення до нього залишок коштів попередньо перерахованих позивачем, останньому не повернув.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що основний борг 11'227,43 грн. позивачу перераховано, з іншою чистиною позовних вимог відповідач не згоден через іх необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2007р. сторонами був укладений договору № 28185  «про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» (далі – «Договір»), на підставі п. 2.4 якого позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати за послуги, що мають надаватися відповідачем у майбутньому

Умовами п. 7.5. договору сторони передбачили закінчення строку дії договору 31.12.2008р. за абз. 2 п. 7.5. договору кожна сторона має право розірвати договір достроково попередивши про це іншу сторону не менш ніж за 10 днів.

27.03.08р. позивач листом № 13-03-08 (а.с. 7, 38) звернувся до відповідача з клопотанням про дострокове розірвання договору. У відповідь на це клопотання відповідач листом № 380 від 08.04.2008р. повідомив позивача про згоду на розірвання договору з 08.04.08р.

На час розірвання сторонами договору на рахунку відповідача залишились перераховані раніше позивачем кошти у сумі 11'227,43 грн. на яку послуги не були надані.

Виходячи з умов ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Цією нормою строк , у який має бути повернута відповідна сума, не встановлений. Не був встановлений сторонами термін повернення зайвих грошових коштів у разі дострокового розірвання договору й у самому договорі

За ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ч. 2 ст 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вперше з вимогою про повернення суми боргу позивач звернувся до відповідача 06.05.2008р., надіславши йому претензію № 060508. Таким чином відповідач був зобов'язаний повернути позивачу суму 11'227,43 грн. не пізніше 13.05.08р., зо відповідачем зроблено не було, що спричинило порушення законних прав позивача. З 14.05.08р. у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом та нарахування на суму боргу 3% річних і інфляційних.

В процесі розгляду справи відповідач платіжним дорученням № 1018 від 11.08.08р.,  перерахував суму заборгованості 11'227,43 грн.. Таким чином, провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11'227,43 грн. має бути припиненим, у зв'язку з відсутністю предмету спору, з віднесенням на відповідача відповідної суми судових витрат.

Вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 253,24 грн., адже період нарахування позивачем відповідних сум, з 09.04.08р. до 01.08.08р. є помилковим. Ці суми мали нараховуватись починаючи з 14.05.08р. Таким чином:

-          сума інфляційних за період 14.05.08р. – 01.08.08р., яка має бути стягнута з відповідача становить 179,62 грн.;

-          сума 3% річних за період 14.05.08р. – 01.08.08р., яка має бути стягнута з відповідача становить 73,62 грн.

Вимоги про стягнення іншої суми інфляційних та 3 % річних задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача додатково збитків у вигляді неотриманих доходів, суд зазначає про наступне.

Дійсно за ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (адже правовідносини між сторонами є фактично господарськими) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. За ч. 2 цієї ж статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 225 до складу збитків зокрема, відносяться неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Частиною 1 ст. 142 передбачено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Наполягаючи на стягненні з відповідача суми неотриманого доходу, позивач посилається на статистичні дані вартості паливно-мастильних матеріалів, договір оренди № 04-02-08 від 04.12.07р., договір № ДС-4 «постачання нафтопродуктів» від 03.05.06р. (а.с. 45-48). Але суд вважає, що ці доказі не підтверджують того, що у період порушення відповідачем прав позивача останній отримав би у якості прибутку, визначеного ст. 142, 13'232,80 грн.

У зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині також має бути відмовлено.

Судові витрати розподіляють між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п 11, ст. 80, 82-84 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтовуглеземлеобробка» (86141, м. Макіївка, пл. Трестівська, код ЄДРПОУ 33858570) суму 3% річних - 73,62 грн.; суму інфляційних - 179,62 грн.; на відшкодування витрат по сплаченому держмиту –  114,80 грн.; на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 98,11 грн.

Провадження у справі щодо стягнення заборгованості у сумі 11'227,43 грн. припинити.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

               Суддя