Рішення

від 15.09.2008 по справі 12/100-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/100-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.08р.

Справа № 12/100-08

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "12 квартал",

м. Дніпропетровськ  

до  Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. ДніпропетровськТретя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ  

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Суддя  Жукова Л.В.

при секретарі Леда І.С.

Представники  сторін :

  Від позивача Патика А.В. довіреність № 1 від 01.07.2008р.

Від відповідача  не з'явився

Від третьої особи  не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, з урахуванням  уточнення до позовної заяви від 01.09.2008р., просить визнати договір купівлі-продажу від 14 травня 2008р. № 834/08/02 будівлі Шиномонтажа з обладнанням укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „12 квартал” та Відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина” –дійсним; визнати за позивачем право власності на будівлі та споруди по вул. Б.Кротова, 21К у м. Дніпропетровську, які складаються з: літ. А-1 – будівля кафе поз. 1-7, загальною площею 114 м2, літ. Б-1, В-1 –навіси, № 1, 2 –споруди, № 3 –огорожа, І,ІІ –мощення, без акту введення в експлуатацію.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та  відповідачем 14.05.2008р. був укладений договір купівлі-продажу № 834/08/02 будівлі  Шиномонтажу з обладнанням, що розташована по вул. Б.Кротова, 24 в м. Дніпропетровську в районі прохідної КГШ ВАТ „Дніпрошина”. 15.05.2008р. позивач здійснив оплату за ціною договору купівлі-продажу на користь відповідача. Згідно розпорядження голови Дніпропетровської міської ради від 03.06.2008р. № 838-р  нежитловій будівлі по вул. Бориса Кротова було присвоєно адресу –вул. Бориса Кротова, 21К (колишня адреса –вул. Бориса Кротова, 24). Спірна будівля шиномонтажа  була передана відповідачем позивачеві за актом приймання-передачі від 05.06.2008р., однак  зазначений договір купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально та відповідач з незрозумілих причин відмовляється від його нотаріального посвідчення. Позивач просить визнати спірний договір купівлі-продажу дійсним  посилаючись на те, що між сторонами досягнуто усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, що  згідно ст. 220 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу дійсним та в подальшому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Представник позивача  в позові зазначає, що він є власником спірного майна згідно до вимог ст.ст. 328, 334 ЦК України. У серпні 2008р. КП „ДМБТІ” було проведено технічну інвентаризацію будівель і споруд по вул. Б.Кротова, 21К у м. Дніпропетровську та встановлено, що будівля шиномонтажу змінила  своє функціональне призначення з будівлі шиномонтажу на будівлю кафе.  Переобладнання будівлі шиномонтажу під будівлю кафе позивач здійснив самовільно та на даний момент використовується як будівля кафе. При цьому,  на  замовлення позивача, інститутом „Дніпроагропроект” було проведено обстеження і оцінку технічного стану будівельних конструкцій кафе по вул. Б.Кротова, 21К у м. Дніпропетровську та встановлено, що основні несучі конструкції ( фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному та задовільному стані і придатні до подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1 і К-2. Позивач зазначає в уточненнях до позову, що при врахуванні технічного висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій на підставі  ч. 2 ст. 8 ЦК України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія закону) встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єкта полягає у визначенні готовності об'єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність будівель кафе у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком у зв'язку з чим позивач  вважає, що будівля кафе є прийнятою до експлуатації та не потребує іншого проведення дослідження готовності до експлуатації –прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився,  витребуваних судом документів не надав, причину неявки не повідомив,  з клопотанням не звернувся, про  час і місце розгляду справи  повідомлений належним чином відповідно до п.3.5.11 Інструкції  з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 та п.19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року.

          При даних обставинах, враховуючи строки розгляду спору встановлені ст. 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача, за наявними у ній доказами   згідно ст. 75 ГПК України.

          Третя особа в судове засідання не з'явилася,  направила на адресу клопотання в якому просить розглядати справу  без участі регіонального відділення посилаючись на те, що регіональне відділення не здійснює управління спірним об'єктом нерухомості по вул. Б.Кротова, 21-К у м. Дніпропетровську та не приймало участі у спірних правовідносинах, що існують між позивачем та відповідачем.

          Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає за можливе його задовольнити і розглядати справу без участі представника регіонального відділення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши  представника  позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

14 травня 2008 року між  Відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина” та Товариством з обмеженою відповідальністю „12 квартал” було укладено договір  № 834/08/02 купівлі-продажу  нежитлової будівлі –Шиномонтажу за ціною 50 000 грн. –п.1.1, п. 2.1 договору. ( а.с. 8).

15 травня 2008р. позивачем на користь відповідача  платіжним дорученням № 1204 була  перерахована сума за  нежитлову будівлі –шиномонтажу ( а.с. 11).

05.06.2008р. за актом приймання-передачі нежитлової будівлі –Шиномонтажу по договору купівлі-продажу № 834/08/02 від 14.05.2008р.   нежитлова будівля –Шиномонтажу  розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Б.Кротова, 24 в районі прохідної КГШ ВАТ „Дніпрошина” була передана  відповідачем позивачу  згідно п.4.1 розділу 4 договору купівлі-продажу ( а.с. 9).

09.06.2008р.  розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради  № 838-р на підставі звернення позивача було присвоєно нежитловій будівлі по вул. Бориса Кротова адресу –вул. Бориса Кротова, 21 К (колишня адреса –вул. Бориса Кротова, 24) ( а.с. 33).          

Згідно ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається  у письмовій формі  і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду справи договір купівлі-продажу від 14.05.2008р. нотаріально не посвідчений та   ВАТ „Дніпрошина”  відмовляється від нотаріального посвідчення договору.

З аналізу вищенаведених документів  видно, що 14.05.2008р.   ВАТ „Дніпрошина”, як власник спірного майна на підставі договору купівлі-продажу № 834/08/02,  продав   нежитлову будівлю - Шиномонтажу, а  позивач  здійснив   оплату за придбане майно за платіжним дорученням № 1204 від 15.05.2008р. на користь відповідача та прийняв спірне майно за актом приймання –передачі  від 05.06.2008р.  на підставі п. 4.1 цього договору.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачено,  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про те,  позовні вимоги  позивача про визнання договору купівлі-продажу від 14.05.2008р. дійсним  є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки  між сторонами відбулося повне виконання договору купівлі-продажу від 14.05.2008р., а саме: передача майна продавцем покупцеві за актом приймання-передачі(а.с.9), сплата покупцем договірної ціни на користь продавця за платіжним дорученням № 1204 від 15.05.2008р.(а.с.11).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що  позивач набув право власності на спірне майно, виходячи із умов договору купівлі-продажу від 14.05.2008р. та наведеного чинного законодавства України, оскільки між сторонами відбулося повне виконання умов цього договору.

Відповідно до вимог ст. 328  ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до  даних копії технічного паспорту, складеного КП „ДМБТІ” від 18.08.2008р.  встановлено, що будівлі та споруди по вул. Б.Кротова, 21К у м. Дніпропетровську складаються з : літ. А-1 –будівля кафе поз. 1-7, загальною площею 114 м2, літ. Б-1, В-1 –навіси, № 1, 2 –споруди, № 3 –огорожа, І, ІІ –мощення.

При цьому,  в технічному паспорті зазначено, що на даний момент будівля шиномонтажу змінила своє функціональне призначення з будівлі шиномонтажу на будівлю кафе.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї  мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну  ділянку, на якій вони розміщені. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо інше не порушує права інших осіб.

З наведеного, можна дійти висновку про те, що позивач, користуючись своїм правом власника нерухомого майна,  самовільно переобладнав будівлю шиномонтажу, тобто змінив функціональне призначення нежитлової будівлі  шиномонтажу під будівлю кафе без належно затвердженого дозволу  та належно затвердженого проекту, що підтверджено позивачем у ході судового засідання та  позивач є користувачем земельної ділянки  на якій розташована   будівля кафе на підставі ст. 377 ЦК України.

Виходячи з наведеного,   позовні вимоги позивача про визнання права власності підлягають задоволенню, виходячи з вимог ст. ст. 376, 377 ЦК України.

          Крім того, відповідно до висновків, наданих інститутом „Дніпроагропроект” щодо обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій  будівлі   кафе (Літера А-1), навісів (Літера Б-1; В-1) по вул. Бориса Кротова, 21-к в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, встановлено, що конструкції будівлі кафе (Літера А-1) по вул. Бориса Кротова, 21-к знаходяться в нормальному і задовільному стані, згідно нормативній класифікації конструкції відповідають вимогам категорій К-1 і К-2. Навіси (Літера Б-1; В-1) знаходяться в задовільному стані, категорія К-2 та можлива експлуатація будівлі кафе  за функціональним призначенням.

Виходячи  з наведених вище висновків та документів, суд  вважає за можливе визнати право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за позивачем без  додаткових актів  введення його в експлуатацію, оскільки готовність будівлі визначена вищенаведеним   будівельно-технічним висновком та не потребує іншого додаткового  проведення дослідження готовності до експлуатації, тобто прийняття до експлуатації та складання акту прийняття в експлуатацію.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про наявність зазначеного спору у провадженні суду повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 23.07.2008р. (а.с. 39), доказів, які б спростовували вищенаведені докази суду не надав.

При даних обставинах, суд находить підстави достатніми для задоволення  позову в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 220, 328, 377, 376, 657 ЦК України, ст.ст. 49, 75  82-85    Господарського  процесуального  кодексу України, господарський  суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

          1. Визнати договір купівлі-продажу № 834/08/02 нежитлової будівлі  - Шиномонтажу від 14 травня 2008р. укладений між Відкритим  акціонерним товариством „Дніпрошина” та  Товариством з обмеженою відповідальністю „12 квартал” –дійсним.

2. Визнати за  Товариством з обмеженою відповідальністю  „12 квартал” (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 118-а, код ЄДРПОУ 30944394) право власності  на будівлі та споруди по вул. Б.Кротова, 21К у м. Дніпропетровську, які складаються з: літ. А-1 –будівля кафе поз. 1-7, загальною площею 114 м2, літ. Б-1, В-1 –навіси, № 1, 2 –споруди, № 3 –огорожа, І,ІІ –мощення, без акту введення в експлуатацію.

3. Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” ( 4600, м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, ЄДРПОУ 05768898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „12 квартал” ( 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 118-а, код ЄДРПОУ 30944394) - витрати по сплаті державного мита в сумі 419 грн. 67 коп. (чотириста дев'ятнадцять грн. 67 коп.) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. про що видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення підписано 15.09.2008р. відповідно до ст.ст. 84, 85 ГПК України.