Постанова

від 18.09.2008 по справі ас3/368-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС3/368-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.08           Справа №АС3/368-08.

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І.

розглянувши справу

За позовом                    Закритого акціонерного товариства „Науково-виробниче об'єднання

„Гідромаш”, м. Суми

до відповідача          Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання частково  нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю представників сторін:

Від позивача                    Рибницька І.О.

Від відповідача          Марченко О. О., Шахова О. Г.

          В судовому засіданні 15.09.2008 року оголошено перерву до 10 год. 50 хв.18.09.2008 року.

Суть спору:  позивач просить визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Суми про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000612201/50179 від 08 липня 2008 року. Позивачем подано заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, в зв'язку з чим просить визнати частково нечинним Рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції в  м. Суми № 0000612201/50179  від  08.07.2008р., яким зобов'язано Закрите акціонерне товариство „Науково-виробниче об'єднання „Гідромаш” сплатити штрафні (фінансові санкції) за порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в розмірі  433 269,63грн.

Відповідно до заяви про зміну (зменшення) позовних вимог, позивач визнає частину нарахованих штрафних санкцій у розмірі 103 258,28грн., частина з яких у розмірі 48 215,46грн. за порушення строків здійснення розрахунків з ООО „УПТК и О” сплачена позивачем 11.07.2008 року.  

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 433 269,63грн., оскільки вони нараховані за період з 01 січня по 17 березня 2008 року.

          Відповідач подав заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає винесене ним про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000612201/50179 від 08 липня 2008 року таким, що прийняте у відповідності до вимог законодавства і підстави для визнання його протиправним та скасування - відсутні.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне:

В період з 14.03.2008 року по 27.03.2008 року та 24.06.2008 року  Державною податковою інспекцією в м. Суми  було проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ „НВО „Гідромаш” (код ЄДРПОУ 04654431) з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 01.04.2007 року по 20.03.2008 року.

За висновками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення вимог статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

На підставі Акту Державною податковою інспекцією в м. Суми було винесено  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000612201/50179 від 08 липня 2008 року, яким ЗАТ „НВО „Гідромаш” було зобов'язано сплатити штрафні (фінансові санкції) за порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в розмірі 536 527,91 грн.

Відповідач свої висновки  мотивує тим, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків по експортним зовнішньоекономічним контрактам, укладеним з нерезидентами – ООО „УПТК и О”  та ООО „Нарьянмарнефтегаз”. При виконанні вимог даних контрактів, позивачем, на думку відповідача, було порушено вимоги статті 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами і доповненнями), згідно якої виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню  на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати  заборгованостей,  зазначені  в контрактах, але не пізніше 90  календарних  днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.  

За дані порушення передбачені штрафні санкції відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами і доповненнями) у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні  ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.           

Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про порядок розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів  у  іноземній  валюті  підлягає зарахуванню  на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати  заборгованостей,  зазначені  в контрактах, але не пізніше 180  календарних  днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. (в редакції закону, що набрала законної сили 01 січня 2008 року).

На думку позивача, відповідачем необґрунтовано застосовано терміни надходження валютної виручки менші ніж ті, які передбачено діючим законодавством України (у редакції, що діяла станом на дату перевірки). А саме, як вбачається з додатку 4 до Акту, Відповідачем застосовано 90 денний термін (у четвертій колонці зазначено, що саме цей термін передбачено законом), в той час як законом передбачено180 денний термін зарахування валютної виручки на рахунок Позивача. Позивач вважає що відповідачем необґрунтовано застосовано норму права, яка не діяла станом на дату проведення перевірки, складання акту та прийняття рішення.

В поданих запереченнях відповідач не навів жодної правової підстави для застосування Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами і доповненнями) в редакції, що не діяла на момент проведення перевірки та нарахування штрафних (фінансових) санкцій та зазначає, що листом ДПА України від 14.01.2008 року № 362/7/22-5017, в зв'язку із внесенням змін до  Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, які вводяться в дію з 01.01.2008 року надано роз'яснення щодо механізмі відліку законодавчо встановленого строку розрахунків при проведенні перевірок експортно-імпортних операцій, яким він і керувався при проведенні перевірки та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи надані сторонами докази та усні пояснення представників сторін суд погоджується з міркуваннями позивача про відсутність підстав для нарахування фінансових санкцій за порушення термінів зарахування валютної виручки у період з 01.01.2008р. по 17.03.2008р., виходячи з наступного:

Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні  ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

          Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Статтею 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами і доповненнями) передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню  на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати  заборгованостей,  зазначені  в контрактах, але не пізніше 180  календарних  днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.  

Законом України  від 31.05.2007р. № 1108-V „Про внесення змін до Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у частині першій статті 1 слова „90 календарних днів” замінено цифрами і словами „180 календарних днів”. Закон набрав чинності з 01 січня 2008 року.

Тобто починаючи з 01.01.2008р. діюче законодавство визнає порушенням закону надходження валютної виручки на рахунок резидента пізніше ніж 180 календарних днів. Таким чином, сам факт порушення статті 1 вказаного закону виникає виключно у разі зарахування грошових коштів на банківський рахунок пізніше ніж 180 календарних днів від дати митного оформлення експортованої продукції.

Статтею 4  Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами і доповненнями) передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вбачається з приписів чинного законодавства України, фінансові санкції за порушення строків зарахування валютної виручки нараховуються за кожен день прострочення терміну, передбаченого діючим законодавством.

Таким чином, суд погоджується з міркуваннями позивача про те, що відповідач нараховуючи пеню, передбачену вказаним законом, повинен був кожного дня встановлювати наявність підстав для такого нарахування. Підставою для нарахування фінансових санкцій є існування факту прострочення терміну зарахування валютної виручки, передбаченого діючим законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку  з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 01.04.2007 року по 20.03.2008 року. За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення приписів діючого законодавства України з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по двом зовнішньоекономічним контрактам, а саме:

-          контракту №03\Э-07 від 10.01.2007р., укладеному позивачем з ТОВ “УПТК і О” (Росія)

-          контракту №1054\2006 від 14.11.2006р., укладеному позивачем з ТОВ “Нар'янмарнафтогаз” (Росія).

Як вбачається з розрахунку пені за порушення вимог законодавства у сфері ЗЕД, який є додатком до акту перевірки ЗАТ „НВО „Гідромаш” (код ЄДРПОУ 04654431) з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 01.04.2007 року по 20.03.2008 року, відповідачем були нараховані штрафні (фінансові) санкції за періоди у жовтні-грудні 2007 року та у грудні-березні 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не спростовує наявності підстав для нарахування фінансових санкцій за контрактом №03\Э-07 від 10.01.2007р. у повному обсязі та за контрактом №1054\2006 від 14.11.2006р. частково. Позивач також відзначив, що добровільно перерахував на користь державного бюджету суму фінансових санкцій, що не оспорюється у даній справі.

Позивач відзначає, що предметом спору у справі є часткове оспорювання фінансових санкцій, нарахованих відповідачем за контрактом №1054\2006 від 14.11.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання позивачем контракту №1054\2006 від 14.11.2006р., укладеного з ТОВ “Нар'янмарнафтогаз” (Росія) позивач здійснив експортування продукції та оформив вантажну митну декларацію “805000001\7\0072\91 від 28.09.2007р. Таким чином, 90-денний строк зарахування валютної виручки на рахунок позивача (відповідно до редакції Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, що була чинною до 01.01.2008р.) був встановлений як 27.12.2007р. Таким чином, суд погоджується з міркуваннями відповідача про те, що у період з 28.12.2007р. по 31.12.2007р. існували правові підстави для нарахування фінансових санкцій, передбачених статтею 4 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Разом з тим, суд погоджується з міркуваннями позивача про те, що нарахування фінансових санкцій повинно було припинитися 01.01.2008р. Як вбачається з статті 4 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” фінансові санкції, у вигляді пені, нараховуються за кожен день прострочення. Таким чином, відповідач був зобов'язаний кожного дня перевіряти наявність підстав для нарахування пені. Суд погоджується з міркуваннями позивача про те, що у момент припинення порушення відповідач був повинен припинити нарахування пені, як це передбачено діючим законодавством. Моментом припинення порушення є як зарахування грошових коштів на банківський рахунок резидента, так і встановлення законом іншого терміну надходження грошових коштів на рахунок резиденту.

Починаючи з 01.01.2008р., статтею 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено 180 денний термін для зарахування грошових коштів на рахунок резидента. Відповідальність, передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, передбачає можливість нарахування пені виключно у разі існування факту прострочення терміну надходження валютної виручки, передбаченого статтею 1 закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. сплинув лише 95-й календарний день від дати експортування продукції та  оформлення вантажної митної декларації “805000001\7\0072\91 від 28.09.2007р. позивачем. Таким чином, 95-денний та інші дні до 180 календарного дня включно, починаючи з 01.01.2008р. не визнаються діючим законодавством днями прострочення терміну зарахування валютної виручки на рахунок резидента. За таких обставин, нарахування пені за  дні, які не є днями прострочення терміну, встановленого статтею 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, суперечить діючому законодавству України та не може бути визнано судом обґрунтованим.

За таких обставин, судом визнано необґрунтованим нарахування відповідачем фінансових санкцій у сумі 433 269,63грн., оскільки вони нараховані за період з 01 січня по 17 березня 2008 року, тобто за період з 95-денного до 170-го дня від дати експортування продукції позивачем, коли вже діяв 180-денний термін для зарахування грошових коштів на рахунок резидента.

Судом також відхилено доводи відповідача щодо застосування при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій  листа  ДПА України від 14.01.2008 року № 362/7/22-5017, оскільки вказаний лист не зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку, не має сили нормативно-правового акта та суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, позивачем надано суду та долучено до матеріалів справи лист  ДПА України від 23.11.2007 року № 23963\7\22-5018, який, по-перше, містить прямо протилежну (ніж визначена у листі  ДПА України від 14.01.2008 року № 362/7/22-5017) позицію ДПА України, а по-друге, узгоджується з позицією позивача у справі.

Стаття 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” передбачає, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, в зв'язку з тим, що саме ДПА України припустилося множинного (прямо протилежного) трактування норм права, що містяться у Законі України від 23.09.94р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (Листи ДПА України від 23.11.2007 року № 23963\7\22-5018 та від 14.01.2008 року № 362/7/22-5017) відповідач був зобов'язаний приймати рішення на користь платника податків, тобто позивача.

          Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Враховуючи той факт, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, суд вважає вимоги позивача правомірними та задовольняє їх.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства „Науково-виробниче об'єднання „Гідромаш” до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання частково нечинними рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити повністю задовольнити повністю.

          2. Визнати часткового нечинним рішення Державної податкової інспекції в  м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) про застосування штрафних санкцій № 0000612201/50179  від  08.07.2008р.,  в частині застосування до  Закритого акціонерного товариства „Науково-виробниче об'єднання „Гідромаш” штрафних (фінансових санкцій) за порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в розмірі  433 269,63грн.

          3. Стягнути з державного бюджету України (код 22090200) на користь Закритого акціонерного товариства „Науково-виробниче об'єднання „Гідромаш” (40020, м. Суми, вул. Скрябіна, 11; код ЄДРПОУ 04654431) витрати по сплаті держмита в сумі 3грн. 40коп.

          4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

          5. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення  у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          6.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                                      П.І. Левченко