Рішення

від 16.09.2008 по справі 5020-5/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" вересня 2008 р. справа № 5020-5/332

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44)

до Військової частини 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (99001 м. Севастополь, вул.. 2-а Бастіона, 14а)

про стягнення заборгованості в розмірі  70111,11 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Ірхін Михайло Юрійович, заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 7/0/2-08,     ,  ВАТ "ЕК "Севастопольенерго";

Відповідач - Слюсаренко Максим Леонідович. старший лейтенант, довіреність № 3 від 02.02.08,     Військова частина 4110 Внутрішних військ МВД України;

Суть спору:

Позивач,  ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго”,   звернувся до суду з позовом до відповідача, Військової частини 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, про стягнення  заборгованості  в розмірі 70111,11 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов договору № 3638а від 21.01.2005.

В процесі розгляду справи, у зв'язку із погашення відповідачем суми основної заборгованості, просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 7104,05 грн., з яких: 2903,68 грн. –пеня, 775,34 грн. – 3% річних, 3425,03 грн. - збитки від інфляції.  

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафних санкцій, що стягуються  у зв'язку з тим, що він не є розпорядником бюджетних коштів.

Позивач залишив це питання на розгляд суду.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази,  заслухавши представників сторін, суд

встановив:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002  № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002  № 928.

                  Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії   можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

21.01.2005 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник) та в/ч 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (Споживач), укладений Договір № 3638а про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2005. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору. (арк. с. 9-17).

Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2005 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало в/ч 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України електроенергією, а в/ч 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України користувався нею і частково оплачував спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а в/ч 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України користувався електроенергією на підставі Договору № 3638а від 21.01.2005  (далі –Договору).

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003р. та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.2.1 Договору за недотримання строків платежів, передбачених п. 2.2.4, п. 2.2.5 Договору, вказаних у додатку “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. Пеня нараховується з 3 дня після дати остаточного розрахунку, вказаної в додатку № 6. Сума пені нараховується Споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається у платіжну вимогу окремою строчкою.

Відповідно до п. 8.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів Постачальник здійснює нарахування Споживачу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована  пеня в сумі 2903,68  грн.  

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, що стягуються  у зв'язку з тим, що він не є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 218, 233 Господарського кодексу України учасник  господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито  усіх   залежних   від   нього   заходів   для   недопущення господарського  правопорушення.  У  разі  якщо інше не передбачено законом  або  договором,  суб'єкт  господарювання   за   порушення господарського      зобов'язання     несе     господарсько-правову відповідальність,   якщо   не   доведе,   що   належне   виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто  надзвичайних  і  невідворотних  обставин  за   даних   умов здійснення   господарської   діяльності.   Не   вважаються  такими обставинами,   зокрема,   порушення   зобов'язань    контрагентами правопорушника,  відсутність  на  ринку  потрібних  для  виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ст. 83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд вважає можливим зменшити розмір суми пені до 500,00 грн.

Позивач залишив це питання на розгляд суду.

Відповідно до п. 4.2.4 договору споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою постачальника зобов'язаний оплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процентів річних з простроченої суми боргу.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням  збитків від інфляції та 3% річних.  

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 3% річних складає  775,34 грн., сума збитків від  інфляції –3425,03 грн.

Все вищевказане дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 701,12 грн. та інформаційне –технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової частини 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (99001 м. Севастополь, вул.. 2-а Бастіона, 14а, код ЕДРПОУ 14323646, р/р 35215003000176 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ  05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) пеню в розмірі 500,00 грн., 3% річних в розмірі 775,34 грн., збитки від інфляції в розмірі 3425,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 701,12 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частини стягнення пені  в розмірі 2403,68 грн. ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго”,  відмовити.

Суддя                                                                                                                        І. В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

22.09.2008

Розсилка:

1.          ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44)

2.          Військова частина 4110 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (99001 м. Севастополь, вул.. 2-а Бастіона, 14а)

      3.          Справа

      4.     наряд