Рішення

від 18.09.2008 по справі 7821-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7821-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2008Справа №2-7/7821-2008

За позовом Українсько-німецького спільного підприємства «КВ», ЛТД (95048, м. Сімферополь, вул. Аральська, 41А, ідентифікаційний номер 30119981)

До відповідача  Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Третя особа: Комітет з управління земельними ресурсами Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова, 52)

Про визнання права на отримання в оренду земельної ділянки та визнання права на складання проекту землеустрою.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача  – Федорова Ю. О., предст., дов. від 27.06.2008 р.

Від відповідача –  не з'явився.

Від третьої особи – не з'явився.

        Суть справи: Українсько-німецьке спільне підприємство «КВ», ЛТД  звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Сімферопольської міської ради, третя особа – Комітет з управління земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, в якій просить визнати за позивачем право на отримання в оренду (у тому числі збір, розробку та підготовку у встановленому порядку всієї документації, необхідної для укладення договору оренди) земельної ділянки площею 0,17 га в м. Сімферополі, по вул. Севастопольській, 245 для будівництва бази з виробництва пластикових вікон та дверей. Крім того, позивач просить визнати за Українсько-німецьким спільним підприємством «КВ», ЛТД право на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,17 га в м. Сімферополі, по вул. Севастопольській, 245 для будівництва бази з виробництва пластикових вікон та дверей, в межах, визначених актом вибору та обстеження земельної ділянки від 03.07.2007 р.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положень чинного земельного законодавства України був складений та погоджений Українсько-німецькому спільному підприємству «КВ», ЛТД акт вибору та обстеження земельної ділянки та отримані всі необхідні висновки від державних органів та служб міста. Проте, подана до відповідача заява про виділення запитуваної земельної ділянки до теперішнього часу не розглянута, чим, на думку Українсько-німецького спільного підприємства «КВ», ЛТД, порушуються його права та інтереси.

          Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, відзив та пояснення на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренда (гл. 15 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. При цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність обо надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

Матеріали справи свідчать, що протоколом №2 від 07.02.2005 р. спільного засідання технічної ради та постійної депутатської комісії Сімферопольської міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології та земельних відносин Українсько-німецькому спільному підприємству «КВ», ЛТД було дозволено надати технічне обґрунтування можливості розміщення об'єкту – будівництва виробничої бази в м. Сімферополі, по вул. Севастопольській, 245.

Після цього, на замовлення позивача СПД Івашиним І. О. був складений технічний висновок про можливість розміщення бази металовиробів по вул. Севастопольській, 245 в м. Сімферополі, з якого вбачається, що на запитуваній позивачем земельній ділянці доцільно розмістити базу металовиробів.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.

До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки. Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

З наявного в матеріалах справи протоколу №9 від 03.07.2007 р. вбачається, що на спільному засіданні технічної ради та постійної комісії міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології та земельних відносин було попередньо погоджено розміщення позивачем об'єкту будівництва на земельній ділянці площею 0,17 га для будівництва  виробничої бази.

Створена 03.07.2007 комісія в складі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальника управління містобудування та архітектури, головного інженеру інституту «КримНІІпроект», голови комітету з управління земельними ресурсами міської ради, начальника Центральної Кримської регіональної державної екологічної інспекції, головного державного санітарного лікаря міста, голови Рескомітету з охорони культурної спадщини, начальника 1-го міжрайонного відділу управління державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, начальника управління міського господарства, начальника виробничо-технічного відділу Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, начальника виробничо-технічного відділу акціонерного підприємства «Кримтеплокомуненерго», головного інженера Сімферопольського управління з газифікації та експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз», головного державного інспектора з пожежного нагляду, старшого майстра Сімферопольського району електричних мереж ВАТ «Крименерго», начальника цеха лінійних кабельних споруд №5, начальника ВАТ «Укртелеком», начальника цеха технічної експлуатації з'єднувальних ліній зв'язку, генерального директора Українсько-німецького спільного підприємства «КВ», ЛТД та головного спеціаліста управління містобудування та архітектури погодила попередній вибір та обстеження земельної ділянки загальною площею 0,17 га, для будівництва виробничої бази по вул. Севастопольській, 245, оформивши його актом вибору та обстеження земельної ділянки в натурі, в якому вивчені та встановлені всі питання, передбачені Порядком вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 427.

Отже, матеріали справи свідчать про вчинення позивачем всіх необхідних дій для попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення об'єкту.

В листопаді 2007 року Українсько-німецьке спільне підприємство «КВ», ЛТД  звернулось до Сімферопольської міської ради для затвердження акту вибору та обстеження для подальшого вирішення питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Проте, в обумовлені ч. 4 ст. 118, ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України місячний строк відповідачем акт вибору затверджений не був, як і не було повідомлено про результаті розгляду клопотання позивача.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, до яких також віднесено вирішення у відповідності з законом питань регулювання земельних відносин.

Як вже було зазначено вище, згідно з ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Однак, відповідач не надав суду доказів прийняття ним відповідного рішення (як акта владного волевиявлення) про погодження місця розташування запитуваної позивачем земельної ділянки та доказів надання або відмови в наданні дозволу позивачеві на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки загальною площею 0,17 га, для будівництва виробничої бази по вул. Севастопольській, 245 в м. Сімферополі, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Не надав відповідач суду й доказів існування будь-яких перешкод для вчинення відповідних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 16 статті 151 Земельного кодексу України передбачено, що у разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки (ч. 17 ст. 151 Земельного кодексу України).

Крім того, статтею 22 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій здійснюється, у тому числі, на підставі судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачений, зокрема, і такий спосіб, як визнання права. Крім того, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Оскільки відповідач не представив суду доказів існування будь-яких перешкод для погодження місця розташування земельної ділянки, а матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем усіх необхідних для цього дій, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом визнання за ним права на оренду запитуваної земельної ділянки. Крім того, приймаючи до уваги те, що в рамках цієї справи судом фактично визнається протиправною відмова відповідача в погодженні місця розташування земельної ділянки, у Українсько-німецького спільного підприємства «КВ», ЛТД на підставі ч. 17 ст. 151 Земельного кодексу України виникає право на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, через вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Українсько-німецьким спільним підприємством «КВ», ЛТД (95048, м. Сімферополь, вул. Аральська, 41А, ідентифікаційний номер 30119981) право на отримання в оренду (у тому числі збір, розробку та підготовку у встановленому порядку всієї документації, необхідної для укладення договору оренди) земельної ділянки площею 0,17 га в м. Сімферополі, по вул. Севастопольській, 245 для будівництва бази з виробництва пластикових вікон та дверей.

3.          Визнати за Українсько-німецьким спільним підприємством «КВ», ЛТД (95048, м. Сімферополь, вул. Аральська, 41А, ідентифікаційний номер 30119981) право на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,17 га в м. Сімферополі, по вул. Севастопольській, 245 для будівництва бази з виробництва пластикових вікон та дверей, в межах, визначених актом вибору та обстеження земельної ділянки від 03.07.2007 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.