Постанова

від 16.09.2008 по справі 28/79-08-1977

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/79-08-1977

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" вересня 2008 р. Справа № 28/79-08-1977

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вітер В.М., директор

від відповідача: Бімбас Ю.В. за довіреністю від 24.01.2008р.

                          Ясляр І.В. за довіреністю від 01.09.2008р. №1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Агропромисловий комплекс „Південний”  

на рішення господарського суду Одеської області від 23 липня 2008 року   

у справі №28/79-08-1977

за позовом Приватного підприємства „НАФТОЛІНК”

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Агропромисловий комплекс „Південний”  

про стягнення 102028,89 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „НАФТОЛІНК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Агропромисловий комплекс „Південний” 12612,98 грн. основного боргу та 89415,91 грн. штрафних санкцій.

В процесі розгляду справи позивач у заяві від 23.07.2008р. уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 12612,98 грн. основного боргу, 12612,98 грн. штрафних санкцій, а також судові витрати у вигляді сплати держмита та витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 88).

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 липня 2008 року у справі №28/79-08-1977 (суддя Гуляк Г.І.) позов ПП „НАФТОЛІНК” задоволено в повному обсязі.

З ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний” на користь ПП „НАФТОЛІНК” стягнуто 12612,98 грн. основного боргу, 12612,98 грн. штрафних санкцій, 1020,29 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачем свої зобов'язання за договором від 24.10.2007р. №14/10 виконані в повному обсязі, факт виконання договірних зобов'язань позивачем відповідач не заперечує, а отже несплатою боргу ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний” порушує свої договірні зобов'язання. Суд першої інстанції також визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо сплати відповідачем пені, розмір якої позивач зменшив в уточненій позовній заяві до суми основного боргу.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки судом не враховано, що розрахунок пені зроблений позивачем з порушенням вимог законодавства. Окрім того, на думку скаржника судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягали на їх задоволенні.

Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний і у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, наданих до апеляційного господарського суду 12.09.2008р.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 24.10.2007р. між ПП „НАФТОЛІНК” (перевізник, позивач) та ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний” (замовник, відповідач) укладений договір №14/10, предметом якого є зобов'язання позивача надати відповідачу послуги по перевезенню патоки в кількості 1000 тон - в 2007 році автомобільним транспортом, перелік якого додається у додаткових угодах, а також зобов'язання відповідача прийняти та оплатити належним чином виконанні перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору позивач зобов'язаний прийняти від відправника вантаж, доставити його в пункт призначення і здати вантажоодержувачу. Найменування вантажу –патока. Пункт завантаження –смт. Радісне, Іванівський район, Одеської області, вул. Шевченко, 1. Кінцевий пункт призначення –м. Миколаїв, ТОВ „Термінал-Укрхарчосбутсировина”, вул. Морська, 63.

За умовами договору, вартість послуг по перевезенню вантажів становить 77 грн., у т.ч. ПДВ, за кожну перевезену тону. Оплата зроблених позивачем за даним договором послуг здійснюється відповідачем за фактично виконаний обсяг перевезень за добу, у термін не пізніше 2 днів з дати одержання підтвердження про поставку вантажу від одержувача вантажу, у вигляді товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу, переданого по факсимільному зв'язку. Оплата наданих позивачем за даним договором послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування погодженої суми коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.п. 3.1-3.3 договору).

Згідно з п.4.3 договору за порушення відповідачем термінів оплати послуг позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 3% від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору від 24.10.2007р. №14/10 позивачем здійснено перевезення вантажу в кількості 228,740 тон, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №767601 від 30.10.2007р. - 27,960 тон; №767602 від 30.10.2007р. - 32,120 тон; №767603 від 01.11.2007р. - 31,760 тон; №767604 від 06.11.2007р. - 30,080 тон; №767605 від 06.11.2007р. - 27,320 тон; №767606 від 08.11.2007р. - 22,860 тон; №767587 від 09.11.2007р. - 25,340 тон; №767607 від 28.11.2007р. - 31,300 тон. Відповідні відмітки вантажоодержувача містяться на товарно-транспортних накладних (а.с. 7-14).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлений факт виконання позивачем обумовлених договором робіт, що також підтверджується актом виконаних робіт від 05.12.2007р., підписаними представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками позивача та відповідача (а.с. 79). Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Згідно з вказаним актом позивачем перевезено 228,700 тон патоки на суму 17612,98 грн., тобто виконані роботи на суму 17612,98 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію на суму 65843,01 грн. (17612,98 грн. основного боргу та 48230,03 грн. пені), з вимогою сплатити зазначену суму на протязі п'яти днів.

28.03.2008р. відповідач частково оплатив надані позивачем за договором від 24.10.2007р. №14/10 послуги по перевезенню вантажів в розмірі 5000 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №171 (а.с. 45).

01.07.2008р. сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 44), відповідно до якого відповідач визнав заборгованість за надані позивачем за договором від 24.10.2007р. №14/10 послуги по перевезенню вантажів в розмірі 12612,98 грн.

Таким чином, в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, за отримані послуги оплату провів частково, що зумовило звернення ПП „НАФЛОЛІНК” до суду з позовом про стягнення з ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний” заборгованості.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства „НАФТОЛІНК”, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін, що виникли за договором від 24.10.2007р. №14/10,  регулюються загальними нормами цивільного та господарського права щодо виконання зобов'язань за договором перевезення.

Відповідно до вимог ст.909 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст.ст. 306-308, 311 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення  вантажу  підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки замість вартості виконаних за договором від 24.10.2007р. №14/10 робіт на суму 17612,98 грн. сплатив позивачу лише 5000 грн., а тому вимога позивача щодо стягнення з ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний”  заборгованості у розмірі 12612,98 грн. є правомірною.

Окрім того, апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача щодо сплати відповідачем пені за неналежне виконання свого договірного зобов'язання - оплати виконаних позивачем робіт, також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі п.4.3 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, з огляду на таке.

Розділом 4 договору від 24.10.2007р. №14/10 передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань, а саме: в п.4.3 договору сторони узгодили, що у разі порушення замовником термінів оплати послуг перевізника, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 3% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 і ч.6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній грошовій сумі, або у  відсотковому відношенні до суми зобов'язання  незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже було зазначено вище, в позовній заяві ПП „НАФТОЛІНК” просив стягнути з відповідача 12612,98 грн. основного боргу та 89415,91 грн. штрафних санкцій. При цьому позивачем був наданий розрахунок суми штрафних санкцій (а.с. 4), який зроблений відповідно до п.4.3 укладеного між сторонами договору від 24.10.2007р. №14/10.

В процесі розгляду справи в уточненій позовній заяві від 23.07.2008р. позивач зменшив суму штрафних санкцій і просив суд стягнути з відповідача 12612,98 грн. основного боргу та 12612,98 грн. штрафних санкцій.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем в уточненій позовній заяві було зменшено суму пені до суми основного боргу, то вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, господарський суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний” в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, оскільки матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про не доведення відповідачем належним чином скрутного фінансового становища на підприємстві.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Агропромисловий комплекс „Південний”, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 23 липня 2008 року по справі №28/79-08-1977 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Агропромисловий комплекс „Південний” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов