Рішення

від 01.09.2008 по справі 8861-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8861-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2008Справа №2-15/8861-2008

За позовом Приватного підприємства «Рейн – ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14Б, ідентифікаційний код 30746754)

До відповідача  Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Ібадлаєва Сінавєра Нурієвича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ш.Алядина, 24; вул.. М. Залкі, 5а, кв. 506, ідентифікаційний номер 2347217533)

Про визнання дійсним договору, визнання права власності

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Пайзієв Е.Е., довіреність № 40 від 22.08.2008 р., у справі

Від відповідача  - Пономаренко В.С., довіреність № 2033 від 11.04.2008 р., у справі

Обставини справи: Приватне підприємство «Рейн – ЛТД» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Ібадлаєва Сінавєра Нурієвича про визнання дійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного 12.06.2008 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Ібадлаєвим Сінавєром Нурієвичем та Приватним підприємством «Рейн – ЛТД». Крім того, позивач просить суд визнати право власності за Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» на об'єкт незавершеного будівництва – кафе з літнім майданчиком, розташований за адресою : м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладання між Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Ібадлаєвим Сінавєром Нурієвичем та Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 12.06.2008 р., розташованого за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169,  відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, чим порушує законні права та інтереси позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.06.2008 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Ібадлаєвим Сінавєром Нурієвичем (Продавець) та Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва. (а.с. 7-8)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт незавершеного будівництва, кафе літ. «А», який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169, розташоване на земельній ділянці, площею 840 кв.м, наданий Покупцю на підставі договору оренди № 2-827 від 11.07.2003 р., а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва та сплатити за нього – 661,83 грн. У вартість об'єкта незавершеного будівництва входить вартість матеріалів, виробів, конструкцій, які завезені на майданчик, але не включені до справи а також обладнання, не здане до монтажу або в монтажі не потребує.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до Покупця з моменту державної реєстрації у відповідних органах  державної реєстрації.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача об'єкта незавершеного будівництва здійснюється Продавцем Покупцю в 3денний строк після підписання дійсного Договору та повної оплати по дійсному Договору.

Передача об'єкта незавершеного будівництва Продавцем та прийняття об'єкта незавершеного будівництва Покупцем завіряється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. (пункт 2.2 Договору)

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов зазначеного Договору Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» було сплачено суму у розмірі 6611,83 грн. в рахунок вартості придбаного об'єкта. (а.с. 27)

12.06.2008 р. Продавець передав Покупця об'єкт незавершеного будівництва кафе літ. «А», який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169, що підтверджується доданим до матеріалів справи Актом приймання-передачі (а.с. 9)

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, Приватне підприємство «Рейн – ЛТД» звернулося до відповідача з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору, проте, відповідач вказана вимога була проігнорована, що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Рейн – ЛТД» до господарського суду АР Крим з відповідним позовом.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку   набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і  виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Судом встанвлено, що спірний договір від 02.04.2008 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У відповідності до частини 1 статі 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що сторонами не здійснено нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Частиною  1   статті  220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.

Також, відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Виходячи з того, що Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 12.06.2008 р. нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а отже згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов'язань.

Однак, при цьому відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з'ясувати наявність досягнення сторонами згоди всіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши текст Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 12.06.2008 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.

Що стосується виконання Договору, то як свідчать матеріали судової справи згідно Акту прийому-передачі від 12.06.2008 р. відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт незавершеного будівництва кафе літ. «А», який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169,

Матеріали справи містять докази оплати позивачем за об'єкт купівлі-продажу.

Правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації (чатина 1 статті 210 Цивільного кодексу України).

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Аналіз змісту статті 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Отже, зобов'язання сторін по договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 12.06.2008 р. виникають з моменту державної реєстрації договору.

Між сторонами договору купівлі-продажу від 12.06.2008 р. підписано акт прийому-передачі до договору, відповідно до якого відповідач передав позивачеві об'єкт купівлі-продажу. Крім того, відбувся факт оплати позивачем придбаного майна.

Вказане дає підстави суду стверджувати, що сторони повністю виконали умови Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу незавершеного будівництва  від 12.06.2008 р.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України пов'язує визнання нікчемного правочину дійсним з обов'язковою наявністю всіх визначених статтею умов, а саме: узгодження сторонами всіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухиляння однією із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З огляду на наявність всіх трьох умов, Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва  від 12.06.2008 р., укладений між  Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Ібадлаєвим Сінавєром Нурієвичем (Продавець) та Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» підлягає визнанню дійсним.

Згідно з чатиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно.

Суду не надано на час розгляду справи доказів неправомірності володіння позивачем придбаним за договором купівлі-продажу від 12.06.2008 р.  майном, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 12.06.2008р. судом визнаний дійсним, він є підставою для набуття позивачем права власності на наступне майно: об'єкт незавершеного будівництва – кафе, літер «А», розташований за адресою : м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що позивачем при поданні позову не було доплачено держане мито у розмірі 102,00 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

В позовній заяві містяться вимога майнового характеру та немайнова вимога, у той час як державне мито сплачено лише за вимогу про визнання дійсним договору  у розмірі 85,00 грн., що не відповідає положенням чинного законодавства України.

В інформаційному листі від 21.04.2008 р. N 01-8/241 Вищого господарського суду України «Про внесення зміни до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року», вказано, що у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.                       

Так, пунктом а) частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. встановлено, що ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за позовну вимогу щодо визнання права власності на майно, перерахуванню підлягає сума державного мита у розмірі не меншому  1% від вартості спірного майна, що становить 102,00 грн. (6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Крім того, в пункті 4.5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.98 р. N 02-5/78 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Отже, вказана сума державного мита у розмірі 102,00 грн. підлягає стягненню з Приватного підприємства «Рейн – ЛТД» в доход Державного бюджету України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 12.06.2008 р. між Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14Б, ідентифікаційний код 30746754) та Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Ібадлаєвим Сінавєром Нурієвичем (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ш.Алядина, 24; вул.. М. Залкі, 5а, кв. 506, ідентифікаційний номер 2347217533) договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва : кафе, літер «А», розташований за адресою : м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169.

3.          Визнати за Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14Б, ідентифікаційний код 30746754)  право власності на об'єкт незавершеного будівництва : кафе, літер «А», розташований за адресою : м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 169.

4.          Стягнути з Приватним підприємством «Рейн – ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14Б, ідентифікаційний код 30746754) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405)  державне мито в розмірі  102,00 грн.

5.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Ібадлаєва Сінавєра Нурієвича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ш.Алядина, 24; вул.. М. Залкі, 5а, кв. 506, ідентифікаційний номер 2347217533) на користь Приватного підприємства «Рейн – ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14Б, ідентифікаційний код 30746754) 187,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.