Постанова

від 22.09.2008 по справі 8/272

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/272

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2008                                                                                           № 8/272

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Левківський С.В. (довір. від 01.09.08р.)             Шемяткін М.О. (довір. від 30.07.08р.)

відповідача –             Шидловська Н.В. - директор

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаом"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2008

 у справі № 8/272 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Лара"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаом"

 про                                                  розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.08р. у справі            № 8/272 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лара”, розірвано договір оренди нежилого приміщення від 19.04.07р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фаом” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лара”, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „Фаом” з нежилого приміщення розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ярослава Івашкевича, 6-8А загальною площею 372,36 кв.м.

          Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. Стаття 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідач договірні зобов'язання не виконував належним чином, оренду плату за договором  своєчасно не сплачував. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що строк дії договору закінчився 19.04.08р., що підтверджує і відповідач у своєму листі № 12 від 26.06.08р. В матеріалах справи відсутні докази укладання  сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди від 19.04.07р., позивач заперечує проти продовження строку дії договору, посилаючись на неналежне виконання умов договору відповідачем. Оскільки, відповідачу неодноразово повідомлялося про закінчення строку дії договору та вимагалося повернути спірне приміщення, однак відповідач приміщення не повернув по акту прийому-передачі, тому судом першої інстанції задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лара”.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд  скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.08р. по справі № 8/272 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідачем  отримано ухвалу про призначення справи до розгляду за день до слухання справи, тому ТОВ „Фаом”  не мало змоги направити представника в судове засідання. Судом порушено вимоги статті 77 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами є, зокрема, нез'явлення у судове засідання представників сторін.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що протягом місяця після закінчення строку оренди, визначеного договором, на адресу відповідача не надходило заяв про припинення або зміну умов договору, а тому враховуючи положення статті 284 Господарського кодексу України договір оренди, укладений між позивачем і відповідачем є продовженим на такий самий строк, а саме на рік – до 19.04.2009 року, та на таких самих умовах. Листи про припинення дії договору оренди, надані позивачем до позовної заяви, отримані відповідачем наприкінці червня 2008року, тобто після спливу місячного терміну.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. На вимогу однієї із сторін, договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених статтею 783 Цивільного кодексу України, в порядку, закріпленому у статті 188 Господарського кодексу України.

В даному випадку позивач не звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди. Лист від 10.07.08р., надісланий позивачем лише за день до звернення до суду, на який посилається позивач містив лише відмову позивача від договору в односторонньому порядку, що прямо заборонено статтею 291 Господарського кодексу України.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Лара” звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаом” про розірвання договору оренди та виселення.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.08р.  у справі                 № 8/272 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лара”.

          Як вбачається із матеріалів справи, 19.04.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лара” (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Фаом” (орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою:                  м. Київ, вул. Івашкевича, 6-8А, загальною площею 372,36 кв.м. для  використання його для здійснення підприємницької діяльності, а саме розташування в ньому „Центру краси та здоров'я „Фаоміка”.

          Пунктом 2.1.1 договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату, передбачену розділом 3 даного договору. Відповідно до пункту 2.2.1 договору орендодавця зобов'язано передати  орендарю орендоване приміщення по акту приймання-передачі, після виконання орендарем пункту 3.2 договору, щодо перерахування орендарем на рахунок орендодавця попередньої оплати за 2 місяці.

          Строк дії договору оренди встановлений пунктом 7.1., а саме до 19.06.07р.

          Факт передачі орендованого приміщення підтверджується актом прийому-передачі від 19.04.07р., підписаним ТОВ „Лара” і ТОВ „Фаом”.

          Додатковою угодою від 19.06.07р., підписаною орендодавцем і орендарем, сторони змінити пункт 7.1 та встановили строк дії договору оренди до 19.04.08 року.

          Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується  передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.  Стаття 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

          Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 4 статті 1 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Оскільки в договорі оренди сторони не передбачили, що відносини сторін не регулюються положеннями Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, то до відносин сторін разом з положеннями Господарського Кодексу та Цивільного Кодексу підлягають застосуванню також і положення Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”.

          Згідно із частиною 4 статті 284 Господарського кодексу строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтями 764, 777 Цивільного кодексу України  та опосередковано частиною 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом.

          Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

                    Листом № 87 від 18.03.08р. ТОВ „Лара” повідомило ТОВ „Фаом” про закінчення строку дії договору оренди від 19.04.07р. та додаткової угоди від 19.06.07р. та беручи до уваги системні порушення орендаря, несвоєчасна оплата орендної плати, договір оренди продовженню не підлягає.

          В листі № 226 від 21.04.08р. ТОВ „Лара” вимагало ТОВ „Фаом” звільнити орендоване приміщення, оскільки договір оренди закінчився 19.04.08р.

          Закон України „Про оренду державного та комунального майна” та норми Господарського і Цивільного Кодексів не містять вказівок, яким саме чином сторони повинні виявити свою волю щодо припинення дії договору.

          Пункт 12 роз'яснення Вищого господарського суду № 02-5/237 від 25.05.2000р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що частиною другою статті 17 даного  Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.          Листом № 12 від 26.06.08р. ТОВ „Фаом” повідомило ТОВ „Лара” про неможливість проведення оплати за орендоване приміщення, у зв'язку з відсутністю підстав платежу (договору). Дія договору скінчилася 19.04.08р., що підтверджує відсутність підстави платежу. Товариством з обмеженою відповідальністю „Фаом” запропоновано Товариству „Лара” укласти новий договір оренди з попереднім обговоренням умов договору.

          Відповідно до вимог статті 291 Господарського кодексу та статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладеного.

          Сторони у додатковій угоді встановили строк дії договору до 19.04.08р.

          Виходячи із викладеного, судова колегія апеляційної інстанції прийшла до висновку про те, що договір оренди від 19.04.07р. припинив свою дію 20.04.08р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

          Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

                    Відповідно до статей 2, 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

          Отже, як випливає із вищенаведених норм, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

          Після закінчення терміну дії договору оренди відповідач не звільнив орендоване приміщення та не передав позивачу.

Згідно із пунктом 1 статті 785 Цивільного Кодексу України та пункту 1 статті 27 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як свідчать матеріали справи відповідач, в порушення вищенаведених норм, після закінчення строку договору оренди не звільнив спірне приміщення та не передав його в установленому законодавством і зазначеним договором порядку позивачу, а продовжував користуватися ним, не маючи на це жодних правових підстав, що, відповідно, і послужило підставою для звернення позивача до господарського суду першої інстанції для захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, оскільки у зв'язку з припиненням дії договору оренди у відповідача відсутні підстави перебування у спірному приміщенні, а відповідно до частини 1 статті 67 Господарського Кодексу України та статей 2, 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування певним майном є договір оренди, то господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про зобов'язання відповідача звільнити спірне приміщення.

Зі змісту статті 764 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, а якщо мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 17 Закону ”Про оренду державного та комунального майна” переважне право на продовження договору оренди має орендар, який належним чином виконував свої обов'язки. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував орендні платежі, після закінчення терміну дії договору оренди відповідач відмовився оплачувати витрати за своє перебування в орендованих приміщеннях.

Апеляційна інстанція не погоджується з застосуванням судом першої інстанції статті 651 Цивільного кодексу та норм регулюючих порядок розірвання договору, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції договір оренди від 19.04.07р. припинився у зв'язку з закінчення строку, на який його було укладеного, тобто з 20.04.08р. Тому, позовні вимоги позивача в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 19.04.07р. не підлягають задоволенню, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі в частині розірвання договору оренди, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом порушено вимоги статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3.6 роз'яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.97 р. N 02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Фаом”  було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп відділу діловодства  Господарського суду міста Києва на звороті ухвали від 25.07.08р. про порушення провадження у справі № 8/272 з відміткою про відправку документа згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75. Факт отримання ухвали від 25.07.08р. не заперечує  відповідач.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Враховуючи викладене, відсутні підстави визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи, що у зв'язку з припиненням дії договору оренди у відповідача відсутні підстави перебування у спірному приміщенні, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити спірне приміщення. В частині вимог щодо розірвання договору оренди колегія суддів апеляційної інстанції припиняє провадження на підставі пункту 11 статті 80 ГПК України.

          За таких обставин, рішення  Господарського суду міста Києва від 31.07.2008р. у справі № 8/272 підлягає зміні.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Фаом”.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2008 у справі           № 8/272 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині розірвання договору оренди нежилого приміщення від 19.04.07р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фаом” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лара”.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю „Фаом”  (м. Київ, вул. Мукачівська, 5-А, код ЄДРПОУ 33597022) з нежилого приміщення розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ярослава Івашкевича, 6-8А загальною площею 372,36 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаом”                    (м. Київ, вул. Мукачівська, 5-А, код ЄДРПОУ 33597022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лара” (м. Київ, б-р. Чоколівський, 11, код ЄДРПОУ 13680870) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Матеріали справи № 8/272 повернути до Господарського суду    міста Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Пашкіна С.А.

 24.09.08 (відправлено)