Постанова

від 17.11.2011 по справі 2а/0570/19801/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 17 листопада 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/19801/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  11-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Смагар С.В.

при секретарі          Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську

до Приватного підприємства «Крам-Віком», м. Краматорськ

про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків, стягнення з рахунків у банках податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 448 грн. 27 коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. від 03.10.2011р.

від відповідача: не з'явився   

ВСТАНОВИВ:  

     Державною податковою інспекцією у м. Краматорську заявлено позов до Приватного підприємства «Крам-Віком» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків, стягнення з рахунків у банках податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 448 грн. 27 коп.

     Правовою підставою стягнення представник позивача вважає норми статті 67 Конституції України, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від                    21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509- ХІІ (зі змінами та доповненнями), Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

     Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заперечень суду не надіслав, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою підприємства не має». Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

     Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

     Приватне підприємство «Крам-Віком» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку платника податків державної податкової інспекції у                               м. Краматорську, включене до ЄДРПОУ за номером 36513825.   

    Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

    Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

     Відповідачем до податкового органу була подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року, якою визначив загальну суму податкових зобов'язань, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 451 грн.

     Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.   

     Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону у разі  визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами,  зазначеними у  підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити  нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних  днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків  коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

     Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0002771502/0/47652, яким до відповідача застосована сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6 грн. 90 коп.

    Податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем, у судовому чи адміністративному порядку ним не оскаржене.

    Відповідачу податковим органом були направлені перша та друга податкові вимоги форми «Ю», які також були отримані відповідачем.

    Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

    Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

    Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

    Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

    Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

    Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

    Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

    Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

    Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

    Підпункт 14.1.93 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що  кошти - гривня або іноземна валюта.

    Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

    Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми податкового боргу, зворотного боку облікової картки платника податків, з яких вбачається, що у відповідача станом на 15 листопада 2011 року існує сума заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 448 грн. 27 коп.

    Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача станом на 15 листопада 2011 року існує заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 448 грн.  27 коп., яка підлягає стягненню з розрахункових рахунків платника податків у банківських установах.

    Отже, позовні вимоги податкового органу в частині стягнення з рахунків у банках податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 448 грн. 27 коп. підлягають задоволенню.

    Що стосується позовних вимог стосовно накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків, то дані позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

     Згідно з пунктом 94.4 статті 94  Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

    Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

    Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1042 (надалі – Порядок № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

    Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

   Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

   У даному випадку рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

   Відповідно до пункту 94.1 статті 94  Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

   Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

   Окрім цього, суд зазначає, що підстави застосування арешту, що визначені пунктом 94.2  статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

   Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

    Аналогічні норми містить і Порядок № 1042, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

    Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Суд зазначає, що жодна з таких обставини у відповідача відсутня.

   Суд також звертає увагу на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

    Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, яка встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

    Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають частковому задоволенню.

    Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    

    Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську до Приватного підприємства «Крам-Віком» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків, стягнення з рахунків у банках податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 448 грн. 27 коп., задовольнити частково.

    Стягнути з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Крам-Віком» (84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Абая, буд. 13, ЄДРПОУ 36513825) у банківських установах на користь Державного бюджету м. Краматорська на р/р 31112029700059, код платежу 30 14010100, банк одержувача ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686652, МФО 834016, заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 448 грн. 27 коп. (чотириста сорок вісім гривень двадцять сім копійок).

    В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

    Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні                    17 листопада 2011 року.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.    

    Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                      Смагар С.В.