Ухвала

від 07.11.2011 по справі 3/281-11/216

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р. < Текст >Справа № 65853/11

Львівський апеля ційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й .,

суддів Пліша М.А.,

Судової -Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судовог о засідання Ігнатови ч Ю.І.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу виробничо -торгово-господарського об' єднання «Концерн «Сімекс»» н а рішення господарського суд у Львівської області від 09 сер пня 2005 року у справі № 3/281-11/216 за по зовом прокурора Личаківсько го району м.Львова в інтереса х держави в особі Львівськог о обласного відділення Фонду соціального захисту інвалід ів до виробничо-торгово-госп одарського об' єднання «Кон церн «Сімекс»» про стягнення штрафних санкцій за нествор ення робочих місць для інвал ідів,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2005 року прокурор Лич аківського району м.Львова в інтересах держави в особі Ль вівського обласного відділе ння Фонду соціального захист у інвалідів (далі - Фонду) зве рнувся до господарського суд у Львівської області із зазн аченим позовом і просив стяг нути з виробничо-торгово-гос подарського об' єднання «Ко нцерн «Сімекс»» (далі - ВТГО «Концерн «Сімекс»») на корис ть Фонду штрафні санкції в су мі 3652 грн. за нестворення робоч их місць для інвалідів у 2002 роц і.

Позовні вимоги обгрунтова но тим, що відповідно до ст. 19 За кону України «Про основи соц іальної захищеності інвалід ів в Україні» (в редакції, яка існувала на час виникнення с пірних правовідносин) (далі - Закон) відповідач повинен бу в створити робочі місця для п рацевлаштування інвалідів у 2002 році в кількості 5-ти одиниц ь. Згідно звітів, відповідаче м зайнято лише 3 робочих місця працівниками-інвалідами, то му позивачем нараховано штра фні санкції в сумі 3652 грн., які в ідповідач у встановлені зако нодавством строки добровіль но не сплатив.

Рішенням господарського с уду Львівської області від 09 с ерпня 2005 року позов задоволен о.

Не погодившись із зазначен им рішенням, його оскаржив ві дповідач, який вважає, що вище зазначене рішення є незаконн им та необгрунтованим, прийн яте з порушенням норм матері ального права, а при його вине сення порушені принципи всеб ічного, повного та об' єктив ного розгляду справи, тому пр осить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмов ити позивачу в задоволенні п озовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що працевла штування інвалідів здійснює ться центральним органом вик онавчої влади з питань праці та соціальної політики, орга нами місцевого самоврядуван ня та громадськими організац іями інвалідів. Проте вищевк азаними органами інваліди дл я працевлаштування на підпри ємство не направлялися, що св ідчить про їх бездіяльність та невиконання своїх безпосе редніх обов' язків; не було і безпосереднього звернення і нвалідів на підприємство з м етою працевлаштування. Оскіл ьки відповідач не зобов' яза ний забезпечувати безпосере днє працевлаштування інвалі дів, а зобов' язаний лише заб езпечити наявність певної кі лькості робочих місць, що ним і було зроблено, в його діях в ідсутній склад правопорушен ня і застосування стосовно н ього штрафних санкцій є непр авомірним. Крім того, судом не враховано, що термін позовно ї давності в даній справі про йшов, що є додатковою підстав ою для відмови в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповіда ча, пояснення учасників судо вого розгляду, обговоривши д оводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає, що дан а апеляційна скарга є безпід ставна і не підлягає до задов олення з наступних міркуван ь.

Відповідно до ст. 18 Закону, пр ацевлаштування інвалідів зд ійснюється органами централ ьним органом виконавчої влад и з питань праці та соціально ї політики, органами місцево го самоврядування, громадськ ими організаціями інвалідів .

Підприємства (об' єднання ), установи і організації (неза лежно від форм власності і го сподарювання), які використо вують працю інвалідів, зобов ' язані створювати для них у мови праці з урахуванням інд ивідуальних програм реабілі тації і забезпечувати інші с оціально-економічні гаранті ї, передбачені чинним законо давством.

Згідно зі ст. 19 Закону, для пі дприємств, установ і організ ацій, незалежно від форми вла сності і господарювання вста новлюється норматив робочих місць для забезпечення прац евлаштування інвалідів у роз мірі 4% від загальної чисельно сті працюючих, а якщо працює в ід 15 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Керівники підприємств (об' єднань), установ і організаці й незалежно від форми власно сті і господарювання у разі н езабезпечення зазначених но рмативів несуть відповідаль ність у встановленому законо м порядку.

Робоче місце інваліда, відп овідно до п.1 Положення про орг анізацію робочих місць та пр ацевлаштування інвалідів, за твердженого постановою Кабі нету Міністрів України за № 314 від 03.05.1995 року, це окреме робоче місце або ділянка виробничо ї площі на підприємстві (об' єднанні), в установі та органі зації незалежно від форм вла сності та господарювання, де створено необхідні умови дл я праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положен ня встановлено, що робоче міс це інваліда вважається створ еним, якщо воно відповідає вс тановленим вимогам робочого місця для інвалідів відпові дної нозології, атестоване с пеціальною комісією підприє мства за участю представникі в МСЕК, органів Держнаглядох оронпраці, громадських орган ізацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Як встановлено судом, підтв ерджено матеріалами справи, у відповідності до ст. 19 Закон у, відповідачу встановлено н орматив робочих місць для пр ацевлаштування інвалідів в 2 002 році у кількості 5 чоловік, а фактично у 2002 році інвалідами було зайнято 3 робочих місця, що підтверджується копією зв іту про зайнятість та працев лаштування інвалідів за 2002 рі к. В ході судового розгляду ві дповідачем не було надано до кази про створення необхідно ї кількості робочих місць дл я працевлаштування інваліді в, які б відповідали наведено му нормативному визначенню р обочого місця інваліда, були б забезпечені необхідними д ля праці інвалідів умовами т а прийняті компетентною комі сією, а також докази повідомл ення Фонду після звільнення інвалідів про наявність вака нтних робочих місць для прац евлаштування інших інваліді в.

З огляду на зазначене, колег ія суддів вважає, що подання в ідповідачем звіту за 2002 рік до Фонду не може вважатися дока зом належного виконання відп овідачем своїх обо-в' язків щодо створення таких місць т а забезпечення працевлаштув ання інвалідів, оскільки фак тично такі місця створені не були.

Статтею 20 Закону визначено, що підприємства (об' єднанн я), установи і організації нез алежно від форми власності і господарювання, де кількіст ь працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першо ю статті 19 цього Закону, щорок у сплачують відповідним відд іленням Фонду штрафні санкці ї, сума яких визначається у ро змірі середньої річної зароб ітної плати на відповідному підприємстві (в об' єднанні) , в установі, організації за ко жне робоче місце, не зайняте і нвалідом.

Відповідно до наявного в ма теріалах справи розрахунку, складеного на підставі звіту , середньорічна заробітна пл ата за 2002 рік у ВТГО «Концерн «С імекс»» становить 1826 грн., а сум а коштів до сплати за 2 незайня тих робочих місця за цей пері од становить 3652 грн. У встановл ені законодавством строки ві дповідач дані кошти не сплат ив.

За таких обставин колегія с уддів приходить до переконан ня про підставність позов-ни х вимог прокурора Личаківськ ого району м.Львова в інтерес ах держави в особі Львів-сько го обласного відділення Фонд у до ВТГО «Концерн «Сімекс»» про стягнення штраф-них санк цій за нестворення робочих м ісць для інвалідів та правом ірність задоволення та-ких в имог судом першої інстанції. Зазначений висновок суду ґр унтується на повно і все-бічн о встановлених обставинах сп рави, які підтверджені належ ним чином перевіреними у суд ових засіданнях доказами.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повин но бути законним і обґрунтов аним. Законним є рішення, ухва лене судом відповідно до нор м матеріального права при до триманні норм процесуальног о права. Обґрунтованим є ріше ння, ухвалене судом на підста ві повно і всебічно з' ясова них обставин в адміністратив ній справі, підтверджених ти ми доказами, які були дослідж ені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС Украї ни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу б ез задоволення, а постанову а бо ухвалу суду - без змін, якщ о визнає, що суд першої інстан ції правильно встановив обст авини справи та ухвалив судо ве рішення з додержанням нор м матеріального і процесуаль ного права.

Із урахуванням викладеног о колегія суддів вважає, що рі шення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційн ої скарги зроблених судом пе ршої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішенн я порушень норм матеріаль-но го та процесуального права н им допущено не було, тому підс тави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанц ії відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч. 1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу виробни чо-торгово-господарського об ' єднання «Концерн «Сімекс» » залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 09 серп ня 2005 року у справі № 3/281-11/216, - без змін.

Ухвала апеляційного суду н абирає законної сили з момен ту її проголошення, але може б ути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаці йної скарги безпосередньо до адміністративного суду каса ційної інстанції протягом дв адцяти днів з дня набрання ух валою законної сили, а у разі с кладення ухвали в повному об сязі відповідно до ст.160 КАС Ук раїни - з дня складення ухва ли в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді М.А.Пліш

Н.М.Судова-Хом юк

Ухвала складена у повному о бсязі 11 листопада 2011 року.