Ухвала

від 16.01.2012 по справі 56/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  56/38

16.01.12

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши:

скаргу           Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва

на дії                     Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві

у справі          56/38

за позовом           Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - 1»

про                     зобов'язання звільнити приміщення

Представники сторін:

від позивача

Не з'явились

від відповідача

Не з'явились

Від органу ДВС

ОСОБА_1 дов. № 883/15 від 12.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва про зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-1»звільнити приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мілютенко, 12а загальною площею 284,90 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 р., позов задоволено повністю.

30.05.2011 р. на виконання рішення суду, Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 56/38.

22.12.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва на дії державного виконавця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 р. розгляд скарги призначено на 16.01.2012 р.

У судове засідання 16.01.2012 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві з'явився у судове засідання 16.01.2012 р. та надав суду письмові пояснення по суті скарги, проти задоволення скарги заперечує.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представника Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, Господарський суд міста Києва, встановив:

02.09.2011 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 28397052 з виконання наказу господарського суду міста Києва № 56/38 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - 1»звільнити нежиле приміщення загальною площею 284,90 кв. м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Мілютенка, 12а.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма - 1»перебуває у стані припинення підприємницької діяльності на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи. Головою ліквідаційної комісії відповідача призначено Щербініна олега Борисовича.

16.11.2011 р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 28397052з виконання наказу господарського суду міста Києва № 56/38 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - 1»звільнити нежиле приміщення загальною площею 284,90 кв. м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Мілютенка, 12а у зв'язку із перебуванням боржника у стані припинення підприємницької діяльності.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу»та ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до п. 7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»зазначається, що за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів справи, скаржником оскаржувана постанова була одержана 14.12.2011 р. про що свідчить штамп в правому нижньому куті постанови з проставленням на ньому вхідного номеру та дати, а 19.12.2011 р. дана скарга була направлена поштовою кореспонденцією на адресу суду, тобто десятиденний строк скаржником не порушено.

Обґрунтовуючи заявлені в скарзі вимоги, скаржник посилається на те, що державним виконавцем неправильно застосовано п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку із чим державним виконавцем порушено ч. 1 - 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінивши доводи, що наведені скаржником в обґрунтування поданої скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Крім того, в ч. 6 ст. 56 Господарського кодексу України Суб'єкт господарювання ліквідується за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною першою та другою статті 60 Господарського кодексу України встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Зазначене також узгоджується із нормами ст. 19 та ст. 20 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно з ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Зі змісту даних положень Закону вбачається, що державний виконавець зобов'язаний виносити постанову про закінчення виконавчого провадження у випадку отримання ним достатніх даних, які свідчать про відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника. В такому випадку закон передбачає особливий порядок погашення вимог кредиторів, який встановлений спеціальними нормами господарського законодавства (статті 60, 61 Господарського кодексу України), а процедура проведення розрахунків проводиться ліквідаційною комісією. З метою забезпечення можливості виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків законодавець визначив обов'язок державного виконавця закінчення виконавчого провадження у разі відкриття ліквідаційної процедури стосовно боржника та передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що достатнім підтвердженням відкриття ліквідаційної процедури стосовно боржника є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які мають містити дані про відкриття ліквідаційної процедури, та достовірність яких забезпечується державою у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Враховуючи наведене, суд вважає неправомірними посилання скаржника на незаконність винесення постанов про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

У Х В А Л И В:

1.          У задоволенні скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 56/38 відмовити.

2.          Копію ухвали направити сторонам та Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва.

Суддя                                                                                          В.В. Джарти