Постанова

від 07.07.2008 по справі 20/100-25/575

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/100-25/575

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 липня 2008 р.                                                                                    № 20/100-25/575  

                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Остапенка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скаргиКорпорації "Таско", м.Київ

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2008р.

у справігосподарського суду міста Києва  № 20/100-25/575

за позовомКорпорації "Таско"

доДержавного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", м.КиївДержавного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько –стрілецького озброєння", м.Київ

простягнення 94 512,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Непийвода О.В., Неділько Ж.В.;

від відповідачів –Шостак В.В., Тросян К.Р.

У С Т А Н О В И В:

          28.02.2007р. Корпорація "Таско" звернулись до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" та ДП "Науково-технічний центр артилерійсько –стрілецького озброєння" 94 512,00грн. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до запиту ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", за актом приймання –передачі Корпорація "Таско" передали ДП "Науково-технічний центр артилерійсько –стрілецького озброєння" три хромових стволи 2А72 №№16, 96, 98 загальною вартістю 141 768,75грн., які останній зобов'язувався повернути після закінчення порівняльного тестування з виробами власного виробництва, але не пізніше 01.07.2004р. Свої зобов'язання користувач виконав частково, повернувши лише один ствол, на неодноразові звернення корпорації про повернення двох інших,  ДП "Науково-технічний центр артилерійсько – стрілецького озброєння" повідомили, що у зв'язку з виробничою необхідністю стволи, які останні брали в тимчасове користування, були використані для технологічних обробок та обіцяли  в подальшому виготовити два нових ствола. Зважаючи на те, що відповідач так і не виконав свої зобов'язання,  не повернув два стволи, просили суд стягнути з відповідачів суму вартості двох хромових стволів у розмірі 94 512,00грн.

          29.01.2008р. рішенням господарського суду міста Києва (суддя МорозовС.М.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Науково-технічний центр артилерійсько –стрілецького озброєння" на користь Корпорації "Таско" 94 512,00грн.

          13.03.2008р. постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Пантелієнко В.О. –головуючий, Іваненко Я.Л., Гарник Л.Л.) рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено, мотивуючи тим, що оскільки між сторонами було укладено договір позички, то позивач, відповідно до вимог ст.836 ЦК України мав вимагати від відповідачів повернення наданої у позичку речі.

          Не погоджуючись з ухваленою постановою,  Корпорація "Таско" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та залишення без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного скасування законного та обґрунтованого рішення суду від 29.01.2008р.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про  задоволення її вимог та скасування постанови апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до  вимог ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування збитків. Тобто, Корпорація "Таско" мали право на вимогу про відшкодування збитків поряд з правом на звернення з вимого про повернення речі. При застосуванні цих вимог слід враховувати положення ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якими закріплено  право кожного на  ефективний  засіб  юридичного  захисту. Згідно практики Європейського суду з прав людини зазначена стаття Конвенції застосовується і до юридичних осіб, а відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського союзу з прав людини" ця практика є обов'язковою для врегулювання майнових відносин.

Як убачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача про повернення предмету позички, але ці вимоги останнім були відхилені з посиланням  на неможливість виконання свого зобов'язання. За таких умов, єдиним ефективним захистом прав Корпорації "Таско" є стягнення збитків, завданих відмовою користувача повернути річ.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до п.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес  для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. У даному випадку, позивач прямо не заявляв про відмову від прийняття предмету позички, але звертаючись з вимогою про відшкодування збитків зазначав про втрату інтересу до виконання відповідачем свого зобов'язання. За таких обставин, позивач мав право вимагати відшкодування збитків на підставі  п.3 ст.612 ЦК України.

Мотивування апеляційного суду щодо відмови у відшкодуванні збитків з підстав не звернення позивача до суду з вимогою про повернення наданої у  позичку річ є помилковими, оскільки ч.3 ст.612 ЦК України дає кредитору право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання. Це право виникає внаслідок двох юридичних фактів: прострочення  боржником виконання зобов'язання та втрата кредитором  інтересу до його виконання. В даному випадку ці факти мають місце. При цьому, зазначена стаття ЦК України не ставить право кредитора на відмову від прийняття виконання зобов'язання в залежність від інших юридичних фактів, у тому числі й від факту звернення до суду з вимогою про повернення предмету позички.

Зважаючи на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2008р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008р. залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Корпорації "Таско" задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2008р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008р. у справі  №20/100-25/575 залишити в силі.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяЛ.В. Ковтонюк

СуддяМ.І. Остапенко