Постанова від 03.07.2006 по справі а-10/29

А-10/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2006 р.   Справа № А-10/29   

«20»червня  2006 року                                                          

За позовом:            Товариства з обмеженою відповідальністю “АБО-МІКС”

                               смт. Гвіздець, вул. Шевченка, 10 Коломийського  району

до відповідача:     Коломийської об”єднаної Державної податкової інспекції

                               м. Коломия, вул. Хмельницького, 3

                                                                                                                             Суддя Шелест С.Б.

При секретарі:     Кузишин У.Б.

Представники:

Від позивача:       Плекан Ю.В. - представник

                              (довіреність № 18 від 01.12.05р.)

Від відповідача:  Тропець В.В. - начальник юридичного відділу

                              (довіреність від 01.02.06р.)  

Суть справи: заявлено вимогу та утоснення до неї (заява № 118 від29.03.2006р.) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ № 0002522310/2 від 16.02.06р.

            Позивач позовні вимоги підтримує та не погоджуючись з оспорюваним рішенням, згідно якого позивачу визначено  податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі            117 701 грн., вказує на те, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про завищення валових витрат,  такий висновок, на думку позивача, не підтверджується викладеними  в акті перевірки обставинами по конкретних податкових періодах.

          Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечує, вказуючи на те, що при перевірці податковим органом встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п 8.7.1 ст. 8, п.п 5.3.1, 5.3.2, 5.4.10 ст. 5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р.  № 283/97-ВР за перевіряємий період завищено валові витрати на суму 365 351 грн. 57 коп., внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі  91 313 грн.  За результатами здійснення процедури адміністративного оскарження, частково скасоване податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 02.11.05р. № 0002522310/0 в сумі 706 грн. по податку на прибуток, в тому числі: 504 грн. за основним платежем  та  202  грн. за  штрафними  санкціями.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши  доводи та заперечення представників сторін, суд

                                                      в с т а н о в и в :

Коломийською об”єднаною Державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання  вимог податкового, валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “АБО-МІКС” за період з 01.01.04р. по 30.06.05р., результати якої  оформлені  актом  від 27.10.05р. № 149/2310-32465333.

На підставі акту перевірки та за результатами  розгляду скарги платника (рішення ДПА в Івано-Франківській області № 2222/10/25-019/11 від 13.02.06р.) , Коломийською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002522310/2 від 16.02.06р., згідно якого позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 117 701 грн., в тому числі: за основним платежем  -  90 809 грн. та 26 892 грн. штрафних санкцій.

           Як вбачається з акту перевірки, рішення  ДПА в Івано-Франківській області                  № 2222/10/25-019/11 від 13.02.06р підставою для визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваного рішення було  порушення позивачем вимог пп 8.7.1 п.8.7.ст. 8, пп 5.3.1, 5.3.2, 5.4.10 ст. 5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р.   № 283/97-ВР у зв»язку з  завищенням валових витрат на суму 363336,76 грн. та, як наслідок, заниженням податку  на прибуток в сумі 90 809 грн.., а саме: за 2 квартал 2004 року - 25 грн., 3 квартал 2004 року –8 134 грн., 4 квартал 2004 року – 27072грн., 1 квартал 2005 року –8 669 грн.,  2 квартал 2005 року –46 909 грн.

          Суд  погоджується з висновками податкового органу, вважає оспорюване рішення ДПІ правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

         Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. № 283/97-ВР  /далі –Закону/  платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов”язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.                                            Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат па поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

          Як вбачається з акту перевірки, за даними головної книги станом на 01.01.04р.  на підприємстві числиться основних засобів залишковою вартістю 946 500 грн. Таким чином, до валових витрат виробництва за 2004 рік підприємство може віднести 94 650 грн. витрат на ремонтні роботи. За перевірений період до валових витрат виробництва віднесено                       149 095 грн. 65 коп. ремонтних робіт /додаток № 6 акту перевірки/, чим порушено вимоги наведеного вище п.п. 8.7.1 Закону.

            Висновки  ДПІ  з цього приводу позивачем не спростовані.

За таких обставин, підприємству правомірно зменшено валові витрати за 4 квартал  2004 року на суму 54 445 грн. 65 коп.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до  складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8, 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.     

Згідно з пп.5.4.10. п.5.4. ст.5 цього ж Закону до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та  забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із Законом; приміщень житловою фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом; легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку,  що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовується як спортивне знаряддя. Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. Обмеження, встановлені цим підпунктом, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є надання послуг з утримання та експлуатації приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, які належать іншим особам, за замовлення та за рахунок таких інших осіб.       

          Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3. ст.5  н е включаються до складу валових витрат витрати на: потреби,   не   пов'язані   з  веденням  господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та  відпочинку,  придбання  та розповсюдження  подарунків   (крім благодійних  внесків  та  пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього  Закону,  та  витрат,  пов'язаних  з проведенням   рекламної   діяльності,   які   регулюються  нормами підпункту 5.4.4  цієї  статті).  Обмеження  частини  другої  цього підпункту  не  стосуються  платників податку,  основною діяльністю яких є організація прийомів,  презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих   потреб  фізичних  осіб  за  винятком виплат,  передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті,  та в  інших

випадках, передбачених нормами цього Закону.

Актом перевірки встановлено,  що за перевірений період  позивачем в порушення вимог  п.п  5.3.1,  5.3.2 та 5.4.10. ст. 5   Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат віднесено витрати, не пов»язані з виробництвом в сумі                             130932,69 грн.; одночасно віднесено і до складу валових витрат і відображено в бухгалтерському обліку рахунку 152 «Придбання, виготовлення основних засобів»господарські операції з виконання підрядних робіт за за травень,червень 2005р. /стор 15,16 акту перевірки/ ; д о складу валових, підприємством було віднесено витрати виробництва , пов”язані з придбанням основних фондів в сумі 44 586 грн. 42 коп.

Таким чином, у зв»язку з зазначеними порушеннями та відповідно до вимог наведених норм Закону, податковим органом правомірно зменшено валові витрати за період 3 квартал 2004р.- 2 квартал 2005р. на  суму 308891,11 грн.

Загалом, за результатами перевірки, податковим органом правомірно зменшено валові витрати на загальну суму 363 336,76 грн., та відповідно правомірно визначене податкове зобов»язання з податку на прибуток в сумі 90 809 грн.

Висновки ДПІ позивачем не спростовані. Доводи позивача про те, що ДПІ неналежно доведено факт завищення валових витрат із зазначенням конкретних податкових періодів не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до пп 17.1.3 п.17.1. ст.17  Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули, В даному випадку,  з урахуванням  суми  заниження  податкового   зобов'язання з податку на прибуток, розмір штрафу становить  26 892 грн.

За наведених обставин та норм Закону суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

               Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств” , „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 94, 158, 160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в  :

в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

                       Суддя                                                              Шелест С.Б.

    Постанова складена у повному обсязі 30.06.06р.