Рішення

від 10.01.2012 по справі 11/317

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/317

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.01.12 р.                                                                                 Справа № 11/317                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Агротіс”, м. Донецьк  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп”, м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області

про стягнення 99254,02грн.

Суддя  Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Агротіс”,                         м. Донецьк  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп”, м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 82666,39грн., інфляційних витрат в сумі 12069,29грн. та 3% річних в сумі 4518,34грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №31-09 від 31.12.2009р. на відпуск підземної води відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманої води, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  82666,39грн.

16.11.2011р. позивачем було надано додаток до позовної заяви із новими розрахунками суми боргу та штрафних санкцій. Так у розрахунку суми боргу позивач донарахував борг за надані послуги за вересень-жовтень 2011р. та збільшив суму заборгованості до 91031,23грн., а перерахувавши штрафні санкції їх сума була зменшена та склала: 3% річних – 2510,38грн., інфляційні витрати – 3965,62грн. Однак надані розрахунки судом не приймаються, оскільки збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог позивач має право лише у разі надання відповідної заяви в порядку ст. 22 ГПК України, крім того дана стаття не передбачає одночасне збільшення та зменшення позовних вимог, відтак судом розглядаються вимоги заявлені у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення  (вх. №02-62/12566 від 14.11.2011р.). Крім того як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп” зареєстровано за адресою: 85630,                       м. Красногорівка, вул. Ватутіна, 1-а. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвали суду.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Агротіс” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп” (Споживач) 31 грудня 2008р. було укладено договір №31-09 на відпуск підземної води, за умовами якого Постачальник зобов'язується відпустити Споживачу воду з підземних джерел на госппобутові потреби, а Споживач зобов'язується сплачувати послуги Постачальника.

Відповідно до п. 2.1. договору потрібність води в місяць складає 3773,00м.куб.

За приписами п. 3.1. договору послуги з поставки Постачальником питної води Споживач оплачує щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Споживач зобов'язаний здійснювати оплату в строк до трьох днів з дати пред'явлення йому рахунку. Тариф на послуги водопостачання складає за 1 куб.м. подачі підземної води  - 1,05грн. в т.ч. ПДВ 0,17грн. (п. 3.4. договору).

Згідно п. 6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з водопостачання, що підтверджується видатковими накладними, а саме видатковою накладною №4974 від 30.11.2009р. на суму 3961,66грн., №5202 від 30.12.2009р. на суму 3961,66грн., №114 від 31.01.2010р. на суму 3961,66грн., №120 від 26.02.2010р. на суму 3961,66грн., №124 від 31.03.2010р. на суму 3961,66грн., №131 від 30.04.2010р. на суму 3961,66грн., №212 від 31.05.2010р. на суму 3961,66грн., №230 від 30.06.2010р. на суму 3961,66грн., №232 від 31.07.2010р. на суму 3961,66грн., №237 від 31.08.2010р. на суму 3961,66грн., №241 від 30.09.2010р. на суму 3961,66грн., №252 від 31.10.2010р. на суму 3961,66грн., №258 від 30.11.2010р. на суму 3961,66грн., №267 від 31.12.2010р. на суму 3961,66грн., №111 від 31.01.2011р. на суму 3961,66грн., №200 від 28.02.2011р. на суму 3961,66грн., №210 від 31.03.2011р. на суму 3961,66грн., №215 від 30.04.2011р. на суму 3961,66грн.. №292 від 31.05.2011р. на суму 3961,66грн., №303 від 30.06.2011р. на суму 3961,66грн., №306 від 31.07.2011р. на суму 3961,66грн., №314 від 31.08.2011р. на суму 3961,66грн. Всього послуг було надано на загальну суму 87156,52грн. Кожна видаткова накладна була підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств.

За надані послуги позивачем були виставлені до оплати рахунки всього на загальну суму 87156,52грн., копії яких наявні в матеріалах справи. На кожному рахунку мається відмітка про його отримання представником відповідача із підписом представника та печаткою підприємства.  

У зв'язку із несплатою наданих послуг позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №15-907-15 від 26.07.2011р. з вимогою сплатити суму боргу за договором №31-09 від 31.12.2009р., яка на момент пред'явлення претензії склала 75668,48грн. У відповідь на претензію відповідач направив лист №26 від 17.08.2011р., у якому зазначив що не погоджується із заявленим позивачем періодом виникнення заборгованості та надав свій акт звірки взаєморозрахунків, у якому підтвердив наявність заборгованості в сумі 89507,10грн. з 2004р. по 2011р.  

Крім того між сторонами щомісяця складалися та підписувалися акти звірки взаєморозрахунків та відповідно до останнього, який складено за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. сторони підтвердили наявність заборгованості в сумі 103502,52грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 82666,39грн.  за період з листопада 2009р. по серпень 2011р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку .

Як визначено  положеннями  526  Цивільного  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Положеннями  частини першої статті  193  Господарського  кодексу  України  визначено,  що суб'єкти  господарювання  та  інші учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору.

У  частині  сьомій  вказаної статті  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за Договором №30-09 від 31.12.2009р. на відпуск підземної води у період з листопада 2009р. по серпень 2011р. належним чином не виконав, надані позивачем послуги з водопостачання оплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 82666,39грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 82666,39грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 4518,34грн. та інфляційних витрат в сумі 12069,29грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій наданих до позовної заяви суд дійшов висновку, що розрахунки інфляційних витрат та 3% річних є арифметично невірними, оскільки позивачем невірно було визначено період прострочення виконання зобов'язання та за розрахунком суду складає: інфляційні витрати – 3965,62грн., 3% річних – 2252,98грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 12069,29грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 4518,34грн. підлягають задоволенню частково, а саме: інфляційні витрати в сумі 3965,62грн., 3% річних в сумі 2252,98грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                                ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Агротіс”,                         м. Донецьк  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп”, м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 82666,39грн., інфляційних витрат в сумі 12069,29грн. та 3% річних в сумі 4518,34грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп” (85631, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Красногорівка,                        вул. Ватутіна, 1-а, р/р №2606531668005 в Донецькому РУ «Приватбанк», м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 01354929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Агротіс” (83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 25, р/р №26004198006061 в ДФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 30228170) основний борг в сумі 82666,39грн., інфляційні витрати в сумі 3965,62грн. та 3% річних в сумі 2252,98грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар'їнський райсількомунгосп” (85631, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Красногорівка,                        вул. Ватутіна, 1-а, р/р №2606531668005 в Донецькому РУ «Приватбанк», м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 01354929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Агротіс” (83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 25, р/р №26004198006061 в ДФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 30228170) державне  мито  в  розмірі 888,85грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 211,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.01.2012р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >