Рішення

від 17.01.2012 по справі 5010/2263/2011-28/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р.  101/12

Справа № 5010/2263/2011-28/131   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю "Підвисоцький завод

                           будівельних матеріалів"

                           с. Підвисоке, Бережанського району, Тернопільської області, 47523

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"

                           вул. Галицька, 18А, м. Рогатин, Івано-Франківської області, 77000

про                     стягнення  заборгованості в сумі 5185 грн. 06 коп.                              

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник, (довіреність № б/н від 03.01.12)

від відповідача представники не з'явились

                                                          ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Підвисоцький завод будівельних матеріалів" звернулося до господарського суду  Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"  про  стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5185 грн. 06 коп.,  926 грн. 96 коп.  інфляційних втрат та 342 грн. 00 коп. 3% річних.    

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 80-А від 17.12.08 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 5185 грн. 06 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 926 грн. 96 коп.   інфляційних втрат та  3% річних в сумі 342 грн. 00 коп.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.12.11.           

          Ухвалою суду  від 06.12.11, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.12.11.

          Ухвалою суду  від 22.12.11, за клопотанням позивача, продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 17.01.12.                    

          Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 04.11.11 (вих.№ 19704), від 06.12.11 (вих. № 21875) та від 22.12.11 (вих. № 22521); отримання відповідачем зазначених вище ухвал підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 35, 39).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  17.01.12  не надходило.

          Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

          Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

          Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

          За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.          

          17.01.12 представник ТзОВ "Підвисоцький завод будівельних матеріалів" в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№340/2012-с вх, а.с. 40) в частині стягнення 926 грн. 96 коп.  інфляційних втрат і 3% річних в сумі 342 грн. 00 коп.  та просить суд стягнути з відповідача  основну заборгованість в сумі 5 185 грн. 06 коп.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. №340/2012-с вх від 17.01.12, а.с. 40) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.          

          Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.                              

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.12.08 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір  № 80-А (далі –Договір; а.с. 19).          

          Пунктом 1.1. Договору, постачальник зобов»язався поставити, а замовник прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

          У відповідності до умов Договору, замовник отримав товар на загальну суму 13240 грн. 04 коп.  Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 10-18), а саме:

          видатковою накладною № РН-3569  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1371 грн. 00 коп.;

          видатковою накладною № РН-3570  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1379 грн. 00 коп.;          

          видатковою накладною № РН-3582  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1323 грн. 00 коп.;          

          видатковою накладною № РН-3584  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1339 грн. 01 коп.;

          видатковою накладною № РН-3585  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1387 грн. 01 коп.;

          видатковою накладною № РН-3588  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1160 грн. 00 коп.;

          видатковою накладною № РН-3589  від 1 вересня 2009 року

           на суму 2718 грн. 01 коп.;

          видатковою накладною № РН-3595  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1387 грн. 01 коп.;

          видатковою накладною № РН-3597  від 1 вересня 2009 року

           на суму 1176 грн. 00 коп.

          Замовник прийняті на себе  зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 8054 грн. 98 коп., оплату залишку вартості  товару в сумі  5185 грн. 06 коп.  не здійснив.

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.          

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.          

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.           

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.                    

          Відповідач в судові засідання не з»являвся, письмових пояснень чи доказів оплати залишку вартості отриманого товару не надав.           

          Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі  5185 грн. 06 коп. за отриманий відповідачем на підставі накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання актів звірки розрахунків від 31.10.09 (а.с. 20, 21) та від 18.11.11 (а.с. 29-31), часткової оплати відповідачем заборгованості за отриманий товар  в сумі 8054 грн. 98 коп.,  у суду достатньо підстав вважати, що вимога  про стягнення з відповідача  5185 грн. 06 коп. заборгованості підлягає задоволенню.          

          Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 610,612, 629, 712 ЦК України, керуючись  ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 75,  ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підвисоцький завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"  про  стягнення заборгованості в сумі  5185 грн. 06 коп. задовольнити.

       Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"  ( вул. Галицька, 18А, м. Рогатин, Івано-Франківської області, 77000; код 13655286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підвисоцький завод будівельних матеріалів" (с. Підвисоке, Бережанського району, Тернопільської області, 47523; код 00291569)  –5185 грн. (п»ять тисяч сто вісімдесят п»ять) грн. 06 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн.  витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                            І.П. Кавлак

          Повне рішення складено 20.01.12

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"