Рішення

від 17.01.2012 по справі 5011-3/124-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-3/124-2012

17.01.12

За позовом   Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню

                      нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Тікет Оператор»                   

Про                стягнення 10 125,55 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 59 від 29.06.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Тікет Оператор»9 425,80 грн. основного боргу по орендній платі, 445,43 грн. пені, 93,60 грн. штрафу, 74,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 86,21 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 668 від 11.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/124-2012 та призначено її до розгляду на 17.01.2012.

Позивач в судовому засіданні 17.01.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 17.01.2012 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.01.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме  :  м. Київ, вул. Саксганського, 129-Б, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців є юридичною адресою відповідача та за адресою об‘єкта оренди : м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.6. Роз‘яснення Президії Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України»у випадку нез‘явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.02.2011 між Публічним акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел Тікет Оператор»(орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 668  (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке є власністю орендодавця, загальною площею 18 кв. м. (к. 611) без права передачі його в суборенду, розташоване за адресою. : м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, для використання під офіс.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з червня по жовтень 2011 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 425,80 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань нарахована пеня в розмірі 445,43 грн., штраф в розмірі 93,60 грн., інфляційні витрати в розмірі 74,51 грн. та 3% річних в сумі 86,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору орендодавець з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строк оренди. Акт прийому-передачі свідчить про фактичну передачу приміщення орендарю.

На підставі акту прийому-передачі від 15.02.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 18 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 1.3. договору строк дії договору встановлено з 15.02.2011 по 31.12.2011.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору нарахування орендної плати за орендоване манно здійснюється з моменту підписання акту приймання-передачі орендованого майна орендарю згідно п. 2.1. цього договору. Акт приймання-передачі орендованого майна є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати за орендоване майно складає:

з 15.02.2011 по 15.05.2011 –1 980,00 грн., в тому числі ПДВ 330,00 грн. за один місяць;

з 16.05.2011 по 31.12.2011 –2 340,00 грн., в тому числі ПДВ 390,00 грн. за один місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору орендар сплачує орендну плату на умовах 100% (ста відсотків) щомісячної попередньої оплати згідно п. 3.2 цього договору до 5 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця згідно договору.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.12. договору орендар зобов‘язався сплачувати орендодавцю щомісячну орендну плату згідно п. 3.2. та п. 3.3. цього договору.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати у період з червня по жовтень 2011 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем і становить 9 425,80 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 9 425,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3.1. договору передбачено, що у за кожний день несплати за оренду після 5 числа поточного місяця, орендар платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату складання вимоги про нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі повторного порушення термінів щомісячної оплати за оренду і утримання Орендар сплачує штраф в розмірі 1% від несплаченої суми за кожне порушення.                                                                                                                                                                                    

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.3. договору, відповідач зобов‘язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 5 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.4. договору, розмір якої, за розрахунками суду становить 445,35 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 445,35 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині нарахування розміру пені в сумі 0,09 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована на суму боргу за червень 2011 року з порушенням встановленого шестимісячного строку нарахування.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати мало місце за кожним платежем у період з червня 2011 року по жовтень 2011 року, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 93,60 грн.  (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  74,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 86,21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 74,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 86,21 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Тікет Оператор»               (м. Київ, вул. Саксаганського, 129-Б, н.п. з № 1 по № 69 групи приміщень 26), код ЄДРПОУ 37025717) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»(м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, код ЄДРПОУ 21489100) 9 425 (дев‘ять тисяч чотириста двадцять п‘ять) грн. 80 коп. боргу по орендній платі, 445 (чотириста сорок п‘ять) грн. 35 коп. пені, 93 (дев‘яносто три) грн. 60 коп. штрафу, 74 (сімдесят чотири) грн. 51 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 86 (вісімдесят шість) грн. 21 коп., 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в  позові відмовити повністю.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 19.01.2012.