Рішення

від 11.01.2012 по справі 15/17-4476-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-4476-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "11" січня 2012 р.Справа  № 15/17-4476-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             Петрова В.С.

При секретарі                              Кришиневській Л.Е.

За участю представників:

від позивача –       Чернецький І.С.,

від відповідача –   не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРНО” про зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРНО” про зобов'язання знести за власний рахунок металеву огорожу, встановлену навколо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1 (кут вул. Бригадної), посилаючись на наступне.

Відповідно до Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011 р., Київська районна адміністрація Одеської міської ради (надалі Позивач), є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району м. Одеси згідно із Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно п. 2.9 Порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у місті Одесі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №1308 від 25.12.2009 р., до повноважень адміністрації належить звернення до суду при виявленні самочинного облаштування огорож.

Так, позивач вказує, що на підставі свідоцтва про права власності від 08.06.2001 р.№ 95 ТОВ „ОРНО” належить нежитлова будівля за №1 по вул. Чубаївська в м. Одеса.

16.04.2002 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси було  видано дозвіл № 256/02 на виконання будівельних робіт з демонтажу аварійних конструкцій магазину по вул. Чубаївська, 1 з улаштуванням огорожі. При цьому термін дії дозволу був встановлений до 01.09.2002 р.

07.07.2011 р. Інспекцією з благоустрою міста Одеської міської ради проведено перевірку додержання відповідачем законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, в ході якою було встановлено, що відповідач всупереч Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 22.01.2008 р. № 2153-V, встановлено огорожу без дозвільної документації. За результатами вказаної перевірки було винесено припис, в якому запропоновано відповідачу усунути порушення шляхом демонтування металевої огорожі до 11.07.2011 р.

Однак, як вказує позивач, відповідачем металеву огорожу не демонтовано.

Разом з тим позивач зазначає, що відповідно до Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 2153-V від 22.01.2008 р., забороняється самовільно займати земельні ділянки і використовувати їх при відсутності документа, що засвідчує право на користування, володіння земельною ділянкою. Вказані Правила є обов'язковими для виконання на території міста Одеси всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами.

Згідно п. 8.1.2. Правил на об'єктах благоустрою м. Одеси без оформлення документа дозвільного характеру, що надається інспекцією з благоустрою Одеської міської ради, забороняється проводити роботи із встановлення тимчасових огорож.

Так, 23.07.2011 р. прокуратурою Київського району м. Одеси внесено подання №16-3278 про усунення порушень земельного законодавства. Внесення подання обумовлено тим, що  прокуратурою Київського району м. Одеси була проведена перевірка додержання вимог земельного законодавства щодо законності використання ТОВ „ОРНО” земельної ділянки. В ході зазначеної перевірки було встановлено, що в порушення вимог земельного законодавства ТОВ „ОРНО” використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1, без правовстановлюючих документів на землекористування. На зазначеній земельній ділянці розташовані металеві контейнери та тимчасові споруди, навколо земельної ділянки встановлена металева огорожа.

Також 16.08.2011 р. комісією у складі представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Інспекції з благоустрою міста Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради було обстежено територію земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1. Як вказує позивач, в ході обстеження було встановлено, що ТОВ „ОРНО” використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів на землекористування, навколо земельної ділянки встановлена металева огорожа без дозвільної   документації, у зв'язку з чим комісією вирішено рекомендувати Київській районній адміністрації Одеської міської ради прийняти розпорядження про демонтаж встановленої металевої огорожі навколо зазначеної земельної ділянки.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 591 від 23.08.2011 р. № 591, зобов'язано ТОВ „ОРНО” власними силами та за рахунок власних коштів демонтувати встановлену металеву огорожу навколо земельної ділянки по вул. Чубаївська, 1 м. Одеси. Між тим, за ствердженнями позивача, вказані вимоги позивача щодо демонтування металевої огорожі відповідачем були проігноровані.

Так, позивач зазначає, що Одеська міська рада відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 12, 80, 83 Земельного Кодексу України виступає від імені територіальної громади як власник земельних ділянок, що знаходяться в межах міста.

При цьому позивач посилається на положення ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, за якими громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст.125, ч. 1, ч.5 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, користування земельною ділянкою без додержання викладених вимог, на думку позивача, є неправомірним та тягне за собою відповідальність визначену чинним законодавством.

Необхідно відзначити, що визначення поняття  «самовільне зайняття земельної ділянки» наведено в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Правові наслідки самовільного зайняття земельних ділянок наведені в ст.ст. 211, 212 ЗК України, відповідно до яких громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок. До того ж, самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи демонтаж споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, позивач вважає, що  самовільно встановлена металева огорожа навколо земельної ділянки по вул. Чубаївська, 1 м. Одеси підлягає примусовому демонтажу за рахунок відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-4476-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про права власності від 08.06.2001 р.№ 95 (а.с. 18) ТОВ „ОРНО” належить нежитлова будівля за №1 по вул. Чубаївська в м. Одеса, загальною площею 522,1 кв.м.

16 квітня 2002 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси було видано ТОВ „ОРНО” дозвіл № 256/02 (а.с. 10) на виконання будівельних робіт з демонтажу аварійних конструкцій магазину по вул. Чубаївська, 1 з улаштуванням огорожі. Термін дії вказаного дозволу встановлено  до 01.09.2002 року.

Як з'ясовано судом, в подальшому строк дії дозволу не продовжено, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія листа Інспекції з благоустрою міста Одеської міської ради від 16.08.2011 . № 01-03/494 (а.с. 12).

Так, у результаті проведеної Інспекцією з благоустрою міста Одеської міської ради перевірки додержання відповідачем законодавства у сфері благоустрою населених пунктів було виявлено встановлення ТОВ „ОРНО” без дозволу металевої огорожі по вул. Чубаївська, 1. За результатами цієї перевірки 07 липня 2011 р. вказаною Інспекцією було винесено припис (а.с. 15) на підставі Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 22.01.2008 р. № 2153-V, яким було запропоновано відповідачу демонтувати  металеву огорожу до 11.07.2011 р. Однак, вказаний припис відповідачем не було виконано.  

Також, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії подання прокуратури Київського району м. Одеси № 16-3278 від 23 липня 2011 року про усунення порушень земельного законодавства (а.с. 14), внесеного на адресу позивача, вказаною прокуратурою була проведена перевірка додержання вимог земельного законодавства щодо законності використання ТОВ „ОРНО” земельної ділянки. В ході вказаної перевірки було встановлено, що в порушення вимог земельного законодавства ТОВ „ОРНО” використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1, без правовстановлюючих документів на землекористування, на зазначеній земельній ділянці розташовані металеві контейнери та тимчасові споруди, навколо земельної ділянки встановлена металева огорожа.

В свою чергу 16 серпня 2011 року комісією у складі представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Інспекції з благоустрою міста Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, була обстежена територія земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1/кут вул. Бригадна, про що було складено відповідний акт (а.с. 11).  Згідно вказаного акту комісією було встановлено, що територія земельної ділянки знаходиться у незадовільному санітарному стані, з розташованих на ділянці контейнерів проводиться реалізація будівельних матеріалів. При цьому в акті зазначено, що існуюча огорожа була встановлено на підставі дозволу № 256/02 від 16.04.2002 р., виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси ТОВ „ОРНО”, строком дії до 01.09.2002 р.; інші документи на продовження строку дії вказаного дозволу щодо встановлення огорожі відсутні. З огляду на вказане, комісією було рекомендовано Київській районній адміністрації Одеської міської ради підготувати розпорядження про демонтаж встановленої металевої огорожі навколо зазначеної земельної ділянки.

23.08.2011 р. Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 591 „Про демонтаж встановленої металевої огорожі за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1 кут вул. Бригадна” (а.с. 9), яким зобов'язано ТОВ „ОРНО” у 10-денний термін власними силами та за рахунок власних коштів привести до попереднього стану земельну ділянку шляхом демонтажу встановленої огорожі по вул. Чубаївська, 1 (кут вул. Бригадної).

Між тим, за ствердженнями позивача, вказані вимоги позивача щодо демонтування металевої огорожі відповідачем були проігноровані, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності зі ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рішення виконавчих органів міської ради є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Так, Одеська міська рада відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 12, 80, 83 Земельного Кодексу України виступає від імені територіальної громади як власник земельних ділянок, що знаходяться в межах міста.

Відповідно до Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011 р., Київська районна адміністрація Одеської міської ради (надалі Позивач), є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району м. Одеси згідно із Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно п. 2.9 Порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у місті Одесі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №1308 від 25.12.2009 р., до повноважень адміністрації належить звернення до суду при виявленні самочинного облаштування огорож.

Разом з тим порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 93 Закону  України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Кодексу).

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження міськради щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 123 вказаного Кодексу  надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

При цьому відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради –сесії.

Однак, судом не встановлено обставин прийняття власником земельної ділянки –міськрадою позитивного рішення щодо надання відповідачу у користування спірної земельної ділянки.

Так, в порушення вимог Земельного кодексу України без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою відповідач самовільно займає земельну ділянку.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з наведених положень закону, використання землі без отримання документів, передбачених в ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України кваліфікується як самовільне зайняття землі, за що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність, що передбачено ст. 211 Земельного кодексу України.

Відповідно до Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 2153-V від 22.01.2008 р., забороняється самовільно займати земельні ділянки і використовувати їх при відсутності документа, що засвідчує право на користування, володіння земельною ділянкою. Вказані Правила є обов'язковими для виконання на території міста Одеси всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами.

Згідно п. 8.1.2. Правил на об'єктах благоустрою м. Одеси без оформлення документа дозвільного характеру, що надається інспекцією з благоустрою Одеської міської ради, забороняється проводити роботи із встановлення тимчасових огорож.

Так, судом встановлено, що відповідачем самовільно встановлена металева огорожа навколо земельної ділянки по вул. Чубаївська, 1 м. Одеси, тим самим відповідач самовільно  використовує вказану земельну ділянку, що не спростовано останнім належними доказами.

Відповідно до п. 4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. N 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Як встановлено ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Крім того, відповідно до положень ст. 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Також згідно положень ч. 2 і 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З огляду на викладене, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, що виступає як виконавчий орган міськради, яка є власником спірної земельної ділянки, щодо зобов'язання відповідача за власний рахунок знести металеву огорожу встановлену навколо земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1 (кут вул. Бригадної).  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.    

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРНО” про зобов'язання виконати певні дії задовольнити.

2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ОРНО” (65016, м. Одеса, вул. Чубаївська, 1; код ЄДРПОУ 31427868) знести за власний рахунок металеву огорожу, встановлену навколо земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чубаївська, 1 (кут вул. Бригадної).

3.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОРНО” (65016, м. Одеса, вул. Чубаївська, 1; код ЄДРПОУ 31427868) на користь Київської районної адміністрації Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9; код ЄДРПОУ 26303241) витрати по сплаті держмита в сумі 85/вісімдесят п'ять /грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                 Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012 р.