Ухвала

від 13.12.2011 по справі 9/61/5022-1459/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/61/5022-1459/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"13" грудня 2011 р.Справа № 9/61/5022-1459/2011

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі < Список >  судді Гевка В.Л.  , судді < заповнити при колегіальному розгляді >           

Розглянув матеріали справи

за позовом  Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46000    в особі Державного підприємства "Підприємство Копичинецької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області (№112)", вул. Шевченка, 96,  м. Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області, 48260     

до відповідача Гадинківської сільської ради, с. Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області, 48273            

про cтягнення боргу в сумі 10 200 грн.

За участю представників сторін:

          прокуратури: в.о. Тернопільського спецпрокурора Манзюк О.І. - посвідчення   № 59   від 08.10.2009р.

          позивача: не з'явився

          відповідача: не з'явився

          Прокурору роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони в порядку ст.ст.64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль в інтересах держави, в особі Державного підприємства "Підприємство Копичинецької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області (№112)", вул. Шевченка, 96,  м. Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Гадинківської сільської ради, с. Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області  про стягнення боргу в сумі 10 200 грн.

Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : договору купівлі-продажу №55 від 09.06.2011р.; претензії №4323 від 27.09.2011р.; довідки бухгалтерії Кипичинецької ВК-112; накладної №209 від 09.06.2011 року;  іншими матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2011р. порушено провадження у справі та її  розгляд вперше призначено на 15.11.2011 р. на 15 год. 10 хв. У зв'язку із відрядженням судді Гевка В.Л. у м. Львів терміном з 14.11.2011р. по 18.11.2011р. (наказ №333-к від 09.11.2011р.), судове засідання у справі № 9/61/5022-1459/2011, призначене на 15 листопада 2011 року переносилось на 29.11.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 13.12.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів. В судовому засіданні 29.11.2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

          Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на докази, додані до позовної заяви.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, проте до засідання через канцелярію суду надійшла заява №6014 від 09.12.2011р. (вх.№18837(н) від 12.12.2011р.), в якій позивач просить на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору припинити провадження по даній справі в зв'язку із добровільною сплатою відповідачем суми заборгованості.  

          Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, заслухавши думку прокурора, оцінивши  подані документи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

  Відповідно до ст. 2  ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

  Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного  Суду  України від  08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із врахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства та доказів, поданих прокурором в обґрунтування позовних вимог, Позивач –ДП "Підприємство Копичинецької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області (№112)", вул. Шевченка, 96, м. Копичинці, Гусятинського району, Тернопільської області, є органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах, що виникають з питань виконання покарань в Тернопільській області.  

Згідно з положенням ч.6 ст.6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків. Статтею 13 Закону передбачено, підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну діяльність господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. З аналізу положень ст.ст.6,1,7,9,11 цього Закону вбачається , що органи й установи з виконання покарань становлять дину систему органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.   

Обґрунтовуючи порушення інтересів Держави прокурор вказує на те, що спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення підприємствами з виконання покарань господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, то у відповідності до вищевказаних вимог чинного законодавства покладається на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді.

Копичинецька ВК-112 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, у відділенні Державного казначейства у Гусятинському районі, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням.

Копичинська ВК-112 є суб'єктом  господарювання згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, який заснований на державній власності, і підпорядкований безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань, фінансується з фондів державного бюджету, - то не проведення оплати за виконану роботу спричиняє шкоду інтересам держави, призводить до зменшення нарахування коштів для засуджених, які відбувають покарання в даній установі та перебувають на державному утриманні, а також перешкоджає вчасній сплаті колонією до держбюджету податкових платежів.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що прокурор підставно та правомірно, у відповідності до ст. 121 Конституції України, звернувся з позовом до господарського суду з метою захисту інтересів держави у передбачений законодавством спосіб.  

Крім того судом встановлено наступне.

Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб'єктів  яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням  особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством Копичинецької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області №112 (надалі позивач) та Гадинківською сільською радою (надалі відповідач) 9 червня 2011 року укладений договір купівлі-продажу №55, відповідно до якого позивач на підставі накладної №209 від 09.06.2011 року і довіреності №09 від 08.09.2011року відпустив відповідачу готову продукцію  (гірку для дітей (1 шт.) та гойдалку (1 шт.)) на загальну суму разом з ПДВ –10200,00 грн.

Зазначене вище підтверджується представленим суду зі сторони прокурора та позивача Договором купівлі-продажу № 55 від 09 червня 2011 року. Зокрема, пунктом 7.1. якого, сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору, але в будь-якому випадку до 31.12.2011р.

У відповідності до вимог ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного Кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено прокурором та позивачем в позовній заяві та підтверджено ними в судових засіданнях, відповідач повинен був протягом 14 днів з дня отримання Товару згідно з накладною сплатити його вартість позивачу, проте всупереч згаданих приписів закону, п.2.4. укладеного між сторонами договору, свої зобов'язання по Договору  № 55 від 09.06.2011р. відповідач не виконав і, станом на час розгляду справи в суді, за ним залишається неоплаченою заборгованість в сумі 10200,00 грн.

Разом з тим, як випливає з доказів, долучених до матеріалів справи зі сторони позивача, відповідачем сплачено 10200,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією виписки ТФ ПАТ КБ "Хрещатик" за 02.12.2011р.

В зв'язку із зазначеним представник позивача подав заяву №6014 від 09.12.2011р. (вх. №18837(н) від 12.12.2011р.), якою просить припинити провадження в зв'язку із відсутністю предмету спору, посилаючись на погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заявив, що в зв'язку з добровільною сплатою суми боргу відповідачем не заперечує проти припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначене, а також те, що долучені представником позивача докази у справі, підтверджують повну сплату боргу відповідачем, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, предмет спору між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 частини 1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо розподілу державного мита та судових витрат у справі, то суд зазначає наступне.

Статтею 49 ГПК України (в редакції чинній станом на день звернення з позовом прокурора та позивача до суду (редакція до 01.11.2011р.)) було передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю сплачено суму боргу після звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою, тобто після 24 жовтня 2011р., а саме 02.12.2011р., оцінивши докази представлені в матеріалах справи, суд вважає, що справу доведено до судового розгляду з вини відповідача.

Враховуючи зазначене державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 42 –47, 22,  33, 43, 44, 47,49, п. 1-1 ст. 80, ст. 86, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -                                                                                                                                                                  

УХВАЛИВ

          1.  Припинити провадження у справі.

          2.  Стягнути з Гадинківської сільської ради, с. Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області, код 04392922 в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 102 (сто дві) грн. державного мита.

        3. Стягнути з Гадинківської сільської ради, с. Гадинківці, Гусятинського району, Тернопільської області, код 04392922 в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       4. Копію ухвали направити  Тернопільському прокурору з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та сторонам у справі.

5. Видати накази.

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9318

                           Суддя                                                                                В.Л. Гевко