Постанова

від 12.01.2012 по справі 2а/0570/277/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 12 січня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/277/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  12год. 45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Шинкарьової І.В.

при секретарі          Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням Державної податкової інспекції у Житомирському районі до Приватного підприємства «Епіцентр Плюс» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 8578,92грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Державна податкова інспекція у Житомирському районі, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Приватного підприємства «Епіцентр Плюс» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 8578,92грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що у підприємства через несплату самостійно визначених податкових зобов'язань виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 8408,92грн. за податковими деклараціями. На підставі акту камеральної перевірки від 07.10.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким відповідачу було застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00грн. Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку) вважається узгодженим з дня подання такої декларації. У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки 02.11.2011 року боржнику виставлена податкова вимога №300 від 10.10.2011 року. Згідно даних ДПІ у Житомирському районі, Приватне підприємство «Епіцентр Плюс» має відкриті розрахункові рахунки.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходили. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає, що вимоги заявника про стягнення коштів з податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 8578,92грн. шляхом стягнення коштів Приватного підприємства «Епіцентр Плюс» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 8578,92грн., підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд враховує, що провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). Сторонами такого провадження, як випливає з ч.7 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є заявник (орган державної податкової служби, що вніс подання), та відповідач – платник податків, стосовно якого таке подання внесено.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Приватне підприємство «Епіцентр Плюс» є юридичною особою, зареєстроване Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області 30.07.2008 року №1287102000002510, ідентифікаційний код юридичної особи 35905192, що підтверджено довідкою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав до Державної податкової інспекції у Житомирському районі податкові декларації по податку на додану вартість:

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за квітень 2011 року №26520 від 18.10.2011 року, якою нарахував податок в сумі 786,00грн. (а.с.15);

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за березень 2011 року №26519 від 18.10.2011 року, якою нарахував податок в сумі 721,00грн. (а.с.17);

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за лютий 2011 року №26518 від 18.10.2011 року, якою нарахував податок в сумі 744,00грн. (а.с.19);

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за серпень 2011 року №26517 від 18.10.2011 року, якою нарахував податок в сумі 4465,00грн. (а.с.21);

за вересень 2011 року №26877 від 20.10.2011 року, якою нарахував податок в сумі 400,00грн. (а.с.23);

за липень 2011 року №24308 від 20.09.2011 року, якою нарахував податок в сумі 150,00грн. (а.с.25);

за серпень 2011 року №24313 від 20.09.2011 року, якою нарахував податок в сумі 1030,00грн. (а.с.27).

На теперішній час податковий борг по вищезазначеним деклараціям платником податків частково несплачений, що суперечить п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Заявником приймались заходи по погашенню податкового боргу. На підставі п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

П.59.3 ст.59 кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 10 жовтня 2011 року №300, яка отримана відповідачем 05.11.2011 року, про що є відмітка на поштовому повідомленні. (а.с.29,30)

Протягом всього періоду податковий борг відповідачем у повному обсязі не погашався, тому у податкового органу відсутні підстави для відкликання зазначеної податкової вимоги.

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати сплинули.

Що стосується стягнення суми податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0002181500 від 13.10.2011 року, яким було застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.   

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, платником податків може бути оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення протягом строку позовної давності у відповідності до вимог п.56.18 ст.56 Податкового кодексу, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання.

Таким чином позовні вимоги стосовно стягнення податкового боргу у сумі 170,00грн. за податковим повідомленням-рішенням  №0002181500 від 13.10.2011 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.67 Конституції України  кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

П.95.2 ст.95 кодексу передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.           

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п.3 ч.1 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню частково, а саме стягнення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 8408,92грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у Житомирському районі до Приватного підприємства «Епіцентр Плюс» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 8578,92грн., задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Епіцентр Плюс» (83045 м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, буд.2-А, ідентифікаційний код 35905192) кошти у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 8408,92грн. на рахунок №31119029700196, одержувач УДК в Житомирській області (код 22062378), код платежу 14010100.

В іншій частині позовних  вимог відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 січня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 16 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                      Шинкарьова І.В.