Постанова

від 11.10.2011 по справі 2а-4182/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 року                                                                                   2а-4182/11/1070                                                                                                          

                  Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко  Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

до

товариства з обмеженої відповідальністю «Будівельно інжинірингове підприємство «Монолітвисотспецбуд»

про

стягнення заборгованості, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

            Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженої відповідальністю «Будівельно інжинірингове підприємство «Монолітвисотспецбуд»(надалі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 379 753,00 грн.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено граничні строки сплати  самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад місяць 2010 року.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2011 вказану адміністративну справу передано за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Позивач у судове засідання 11.10.2011 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань  про розгляд справи за його відсутності не надсилав, у судове засідання 11.10.2011 не з'явився. Як вбачається з матеріалів справи ухвали суду надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи саме: Київська область, м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 99 (а.с. 8).

Однак, до суду двічі поверталися конверти, направлені на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення –«за зазначеною адресою не проживає».

           Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

 Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином та зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача та у порядку письмового провадження.

           Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов  висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

           Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як юридична особа, зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 14.01.2010, та взятий на податковий облік з 18.01.2010 за № 16-10. Як платник податку на додану вартість відповідач зареєстрований за № 368248326518.

          Відповідно до поданої відповідачем позивачеві податкової декларації з податку на додану вартість від 27.12.2010 № 261739 за листопад місяць 2010 року, сума податку на додану вартість, узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем становить 1 379 753,00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 №2181-III (надалі –Закон України № 2181).

         Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

         Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

         Суму податкового зобов'язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

         Однак, відповідно до тверджень позивача, зазначена вище сума податкового зобов'язання на день подання адміністративного позову відповідачем у повному обсязі самостійно не сплачена.

В силу положень підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Аналогічна правова норма має місце також у положеннях Податкового кодексу України, приписи якого підлягають застосуванню з 01.01.2011.

За твердженням позивача, сума податкового зобов'язання у розмірі 1 379 753,00 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у зв'язку з чим, враховуючи приписи податкового законодавства, набула статусу податкового боргу.

Згідно із пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивач, керуючись положеннями статті 59 Податкового кодексу, надіслав відповідачеві податкову вимогу від 19.01.2011 № 126 на суму  1 379 753,00 грн.

Доказів про оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних податкових вимог як і доказів про їх скасування суду не надано.                 

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

На підставі зазначеного та пояснень позивача, на день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 1 379 753,00 грн.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг  в розмірі 1 379 753,00 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

 Керуючись  статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд         

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити.

            Стягнути з товариства з обмеженої відповідальністю «Будівельно інжинірингове підприємство «Монолітвисотспецбуд»(ідентифікаційний код 36824832) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 1379753 (один мільйон триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп.

      Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим  Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

              Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя                                                                                                Н. Д. Панченко

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 11 жовтня 2011 року