Постанова

від 04.04.2011 по справі 2а-1212/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року                                                                                  2а-1212/11/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Музиченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дормаш-Лізинг»

про

стягнення заборгованості, –

 В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дормаш-Лізинг»про стягнення заборгованості в сумі 60525 (шістдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 50 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 22), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи), однак до суду повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дормаш-Лізинг»є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 12.02.2008 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 094698, ідентифікаційний код: 35115138.

04.06.2010 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дормаш-Лізинг». За результатами перевірки, працівниками податкового органу складено Акт № 318/232/35115138 від 04.06.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дормаш-Лізинг»(код ЄДРПОУ: 35115138) з питань правових відносин з ТОВ «ЦСП-Груп»(код ЄДРПОУ: 35001488) за червень 2007 року.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення:

- підпункт 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями).

У зв'язку із відмовою посадової особи ТОВ «Дормаш-Лізинг» від підписання акту № 318/232/35115138 від 04.06.2010 року, працівниками податкового органу складений акт про відмову від підпису № 28/232 від 04.06.2010 року.

Акт № 318/232/35115138 від 04.06.2010 року було направлено на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулося з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. З огляду на вищевикладене був складений акт за № 25/232/35115138 від 15.06.2010 року про невручення ТОВ «Дормаш-Лізинг» (код ЄДРПОУ: 35115138) акту невиїзної документальної перевірки та повернення рекомендованого листа.

На підставі Акту перевірки № 318/232/35115138 від 04.06.2010 року працівниками податкового органу було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000742301/0 від 17.06.2010 року на суму податкового зобов'язання за основним платежем –36667, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями –18333, 5 гривень.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000742301/0 від 17.06.2010 року було направлено на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулося з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. З огляду на вищевикладене був складений акт за № 227 від 24.06.2010 року про невручення податкового повідомлення-рішення ТОВ «Дормаш-Лізинг» (код ЄДРПОУ: 35115138).

Вищевказане рішення в адміністративному або судовому порядку оскаржене відповідачем не було, тому вважається чинним.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діючий на момент вчинення правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного  граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для  подання податкової декларації.

У зв'язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області, з метою погашення податкової заборгованості, у відповідності до статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року, були виставлені перша (№ 1/551 від 13.07.2010 року) та друга (№ 2/723 від 23.09.2010 року) податкові вимоги.

Обидві податкові вимоги направлялися на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштові відправлення повернулися з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Працівниками податкового органу були складені відповідні акти № 127 від 23.08.2010 року та № 143 від 06.10.2010 року про причини невручення податкових вимог платнику податків, який має податкову заборгованість.

Таким чином, податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає 60525 (шістдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 50 копійок.

Отже, на день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, які діяли на момент вчинення правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з підпунктами 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями (діючого на момент вчинення правовідносин)), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему  оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за  ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на  отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це   правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги),  на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів  (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком  України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший   платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником  від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або  при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право  додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового  кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших  розрахункових документів, що  засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань  з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з  визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може   перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7).

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями (діючого на момент вчинення правовідносин)), податковий кредит звітного періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище  рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з  метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської  діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у  тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних  інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій  у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі  товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях    у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,  а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого   звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в  операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або   звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари  (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому  періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи   (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого  платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого  (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені  податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно  з підпунктом 7.2.6  цього  пункту).

 У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються   не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих  на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з   метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника  податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні  податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до  підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач неодноразово повідомлявся Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 60525 (шістдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 50 копійок.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дормаш-Лізинг»(місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 22, ідентифікаційний номер: 35115138) на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 60525 (шістдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 50 копійок.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні підлягає негайному виконанню.

Суддя                                                                                            Музиченко А.В.