Постанова

від 27.07.2011 по справі 2а-2376/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 липня 2011 року                                                                                   2а-2376/11/1070                                                                                                          

    Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко  Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області  

до

Приватного підприємства Агрофірма «Маяк»

про

стягнення заборгованості,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області  (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Приватного підприємства Агрофірма «Маяк»(надалі –відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2822,56 грн.                                                                  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2010 року у розмірі 2822,56 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків за грудень місяць 2010 року.

Обов'язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003       № 1058-IV, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України № 1058-IV), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (надалі –Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Оскільки сума такого внеску до Пенсійного фонду України в розмірі 2822,56 грн. у строки, встановлені приписами статті 106 Закону України № 1058-IV, частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України № 21 -5 від 27.09.2010, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просив її стягнути у судовому порядку.

Позивач у судове засідання 27.07.2011 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

           Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не з'являвся.

З огляду на приписи частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

         Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 10-17-10-22, а отже, є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники  зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Аналогічна норма права має місце також у положеннях частини восьмої, дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»та підпункту 4.6.2 пункту 4.6 Інструкції, відповідно до якої платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Як вбачається з поданого відповідачем до позивача звітного документа, а саме - розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування   за грудень місяць 2010 року, сума нарахованих страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 2822,56 грн.

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суми страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  законодавством, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі положень частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надіслано відповідачеві вимогу про сплату недоїмки, яка станом на 27.05.2011 є узгодженою (а.с.19).

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду. Якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку (стаття 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.  

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати у самостійному порядку суми заборгованості зі сплати недоїмки у розмірі  2822,56 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду та його територіальних органів на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

          За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов  висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд,

                                                               ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з  Приватного підприємства Агрофірма «Маяк» (ідентифікаційний код 03331513) на користь  Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області  заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  за грудень місяць 2010 року у розмірі 2822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 56 коп.                                                                  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

              Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                Суддя                                                                                                   Н. Д. Панченко

                                  Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови  27 липня 2011 року