Рішення

від 19.01.2012 по справі 24/127-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/127-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2012 р.                                                                  Справа № 24/127-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»

про стягнення 27 210, 57 грн.

за участю представників:

позивача:Кутько А.Ю.

відповідача:не з'явились

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 27 210, 57 грн. за договором № 1472 купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) від 20.10.2009 р., з яких: 24 343, 22 грн. заборгованості за спожитий газ, 2 383, 30 грн. –пені, 484, 05 грн. –штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.12.2011 р.

У судове засідання 08.12.2011 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 18.11.2011 р. не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 19.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2011 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 24/127-11 на п'ятнадцять днів до 02.02.2012 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 18.11.2011 р. та від 08.12.2011 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.  

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 21.11.2011 р. місцезнаходження відповідача: 08513, Київська область, Фастівський район, село Пришивальня, вул. Буйка, буд. 28, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.01.2012 р., відповідно до  ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

20.10.2009 р. між сторонами було укладено договір № 1472 купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби), за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач –прийняти та оплатити поставлені обсяги природного газу (надалі - газу) на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач за свій рахунок здійснює транспортування газу в обсягах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.3 договору рахунок-фактура позивача є підставою для проведення розрахунків між сторонами по договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна 1000 кубічних метрів газу на день укладення договору складає 2 020, 25 грн., крім того 404, 05 грн. ПДВ.

Крім того, відповідач, згідно Постанови КМУ № 442 від 11 червня 2005 року зі змінами (Постанова КМУ від 14 квітня 2009 р. № 359), додатково сплачує збір до спеціального державного фонду у вигляді надбавки у розмірі 2 % до ціни на природний газ згідно даного договору (п. 5.2 договору).

Крім того, відповідач відшкодовує позивачу витрати на постачання і зберігання природного газу в розмірі 56, 00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 11, 20 грн. (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами в такому порядку: перша оплата 50 % від вартості планового місячного обсягу природного газу проводиться у триденний термін після пред'явлення рахунку позивачем; наступні 50 % до 15 числа місяця поставки газу.

Згідно з п. 6.2 договору остаточна оплата за газ здійснюється до 5 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку виставленого позивачем.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі неоплати відповідачем обсягу заявленого природного газу у зазначений термін згідно п. 6.1 договору, відповідач сплачує штраф у розмірі 2, 5 % від вартості спожитого обсягу природного газу за звітний місяць.

Відповідно до п. 6.9 договору датою сплати вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 6.10 договору розрахунки за газ здійснюються відповідачем в національній валюті України.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі затримки, несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строк зазначений у п. 6.2 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до останнього дня місяця постачання газу, вказаного в п. 1.2 договору, включно в частині постачання газу, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх закінчення.

Згідно з п. 10.7 договору якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про свій намір припинити договірні відносини, цей договір вважається пролонгованим сторонами на наступний рік.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач в грудні 2009 року отримав 9, 584 тис.м.куб. газу, що підтверджується реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Сумигаз»підприємствами, що уклали договори з СП «Технополіс»ТОВ, в грудні 2009 року, копія якого залучена до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися відповідачу наступні рахунки: рахунок-фактура № СФ-0005684 від 31.12.2009 р. на суму 24 827, 27 грн., який включає в себе суму, що підлягає сплаті за природний газ –24 343, 22 грн. та штраф у розмірі 484, 05 грн., рахунок на сплату пені № СФП-000004 від 30.06.2010 р. на суму 2 383, 30 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті за зазначеними рахунками становить 27 210, 57 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманий природний газ за грудень 2009 року не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 210, 57 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом на 01.07.2010 р. заборгованість Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»перед Спільним Українсько-Російським підприємством «Технополіс»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю становить 27 210, 57 грн., яка складається з 24 343, 22 грн. заборгованості за спожитий газ, 2 383, 30 грн. –пені, 484, 05 грн. –штрафу. Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 343, 22 грн. заборгованості за спожитий газ за грудень 2009 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати за спожитий газ в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає –2 383, 30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 484, 05 грн., нарахований у відповідності до п. 6.4 договору, яким встановлено, що в разі неоплати відповідачем обсягу заявленого природного газу у зазначений термін згідно п. 6.1 договору, відповідач сплачує штраф у розмірі 2, 5 % від вартості спожитого обсягу природного газу за звітний місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27 210, 57 грн. за договором № 1472 купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) від 20.10.2009 р., з яких: 24 343, 22 грн. заборгованості за спожитий газ, 2 383, 30 грн. –пені, 484, 05 грн. –штрафу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України (у редакції на момент звернення до суду), покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1.  Позовні вимоги Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»(08513, Київська область, Фастівський район, село Пришивальня, вулиця Буйка, будинок 28, ідентифікаційний код - 30786357) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Спільного Українсько-Російського підприємства «Технополіс»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40021, місто Суми, вулиця Лебединська, будинок 15, ідентифікаційний код - 21115144) 24 343 (двадцять чотири тисячі триста сорок три) грн. 22 коп. заборгованості за спожитий газ, 2 383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 30 коп. –пені, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 05 коп. –штрафу, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 11 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 20.01.2012 р.