Постанова

від 22.06.2006 по справі а-17/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-17/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2006 р.   Справа № А-17/137   

За позовом:Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Івано-Франківськ, вул. Андрія Мельника, 11

до відповідача:   Колективного   підприємства  "Галицький  консервний  завод    Галицького   районного  споживчого  товариства",  м. Галич,  вул. Вітковського, 26

про стягнення  501 грн. 67  коп.

Суддя  Неверовська Л.М.

При секретарі судового засідання Нестеренко А.В.

Представники:

Від позивача:Дикий П.П. -головний спеціаліст-юрист юридичного відділу, (довіреність №3-07 від 03.01.2006 року ).

Від відповідача:представники не з"явилися.

В засіданні приймали участь:  

Суть спору: заявлено позов про стягнення   501 грн. 67  коп.  страхових   внесків.

          Позивач  в  судовому  засіданні  позов  підтримав.

Відповідач наявність  недоїмки по  страхових внесках  в  сумі 501 грн. 67 коп., що  складає  суму позову,  визнав.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив, що відповідач зареєстрований Галицькою районною виконавчою дирекцією Фонду  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник страхових внесків.

          Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України від 18.01.2001 N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

          Відповідно до статті 1 Закону N 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

          Статтею 5 цього Закону визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється, зокрема, за принципами обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору контракту, та відповідальності роботодавців і Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

          Згідно з статтею 9 Закону N 2240 саме Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Згідно із ст.23 вищевказаного Закону перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками-роботодавцями шляхом безготівкових розрахунків один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі  нестачі  у  страхувальників-роботодавців  коштів  для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків провадиться пропорційно до сум заробітної плати.  Тобто, перерахування  вказаних коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. Не сплачені саме в цей строк (одночасно з одержанням коштів на оплату праці) кошти, вважаються недоїмкою і підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст.27 вказаного Закону відповідач зобов'язаний нараховувати і  сплачувати  в  установлені  строки  та  в повному обсязі страхові внески.

Статтею 30 Закону N 2240 визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Як вбачається з поданого позивачем звіту відповідача про нараховані внески та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 1 квартал 2006 року (форми Ф4-ФСС з ТВП), у відповідача є недоїмка по страхових внесках (відображена у звіті як прострочена заборгованість)  станом на 01  квітня  2006  року  в сумі 501 грн. 67 коп.

Вищевказана сума підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки відповідачем не подані суду докази погашення вказаної суми недоїмки, доводи позивача не спростовані, тому позовні вимоги  підлягають задоволенню.

З огляду на викладене та керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, п..4 ст.94 , ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

постановив:

позов задоволити.

Стягнути з Колективного підприємства "Галицький консервний завод Галицького районного споживчого товариства", м. Галич, вул. Вітковського, 26 (ідентифікаційний код 30662203) на користь  Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Івано-Франківськ, вул. Андрія Мельника,11 (ідентифікаційний код 33427189) - 501 грн.67 коп., про що видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Неверовська Л.М.             

Постанова  виготовлена в повному обсязі та підписана   29.06.2006 р.