Рішення

від 05.09.2006 по справі 12379-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12379-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 312

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2006Справа №2-14/12379-2006

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно – промисловий банк» (Кримська філія), м. Феодосія

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Феодосійська тютюнова фабрика», м. Феодосія

Про  звернення стягнення на майно у сумі  1552733,48   грн.

Суддя Курапова З.І.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –   Пахотін С.М., копія дов. ВВВ № 535935 від 26.02.2004 р. у справі

Від відповідача   не з'явився

Суть спору: Позивач  - Відкрите акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк» (Кримська філія, м. Феодосія) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить звернути  стягнення на заставлено майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Феодосійська тютюнова фабрика» на суму 1552733,48 грн.

Вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 30.08.2004. був укладений кредитний договір № 61-2004, відповідно до якого відповідачу був виданий  кредит в сумі 1500000 грн. на термін до 01.03.2006 з умовою сплати відсоткової ставці 23 % річних за користування кредитом, яка 29.10.2004. була змінена до 27 %, і з 01.06.2005. була змінена до 25%.

Відповідач прийняті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, загальна сума заборгованості становить  1552733,48 грн.

Для забезпечення повернення коштів, виданих по зазначеному кредитному договору, між позивачем та відповідачем був укладений договір застави  від 09.09.2004.

У зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе за кредитним договором зобов'язань, позивач просить звернути стягнення на предмет  застави на суму 1552733,48 грн.  

Представник відповідача   у судове засідання двічі   не з'явився,  відзив і витребувані судом документи не надав, про дні слухання справи повідомлений належним чином: ухвали надіслані  на його юридичну адресу рекомендованими листами.

Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.     

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача, суд -

Встановив :

              30 серпня 2004 р. сторонами укладений кредитний договір  № 61-2004, відповідно    до якого банк відкрив  відповідачу кредитну лінію з лімітом кредитування 1 100 000  грн. на строк 18 місяців з 30.08.2004. по 01.03.2006. (п. 1.1. договору).

    За фактичне використання кредиту передбачена сплата відповідачем 23 відсотка річних (п.1.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 06.09.2004. (а. с. 14), яка є невід'ємною частиною кредитного договору, ліміт кредитування  був  збільшений до 1500000 грн.

Додатковою угодою № 2 від 29.10.2004. за фактичне користування кредиту встановлені відсотки у розмірі 27 % річних.

Додатковою угодою № 5 від 01.03.2006.(а. с. 15)  строк користування кредитом продовжений до 28.04.2006.

Додатковою угодою № 4 від 01.06.2005.  (а. с. 16) встановлені відсотки за користування кредитом у розмірі 25 % річних.

Фактично відповідачу було видано  1 500 000 грн. кредиту, що підтверджується випискою з позичкового рахунку.

У встановлений договором термін сума кредиту банку відповідачем не повернута.

Відповідно до п.4.1. договору відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки  в останній робочий день поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту.

Прострочені відсотки за період з 03.05.2006. по 29.06.06. погашені відповідачем 30.06.2006.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту і відсотків за кредит позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від суми простроченої заборгованості.

Пеня  за прострочення повернення кредиту за  період 03.05.2006. по 10.07.2006. становить 51328,76 грн., за прострочення сплати відсотків у період з 03.05.2006. по 29.06.2006. – 1404,72 грн.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 1552733,48 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Для забезпечення  зобов'язань з повернення кредиту  позивач та відповідач  08 вересня 2004 р. уклали договір застави, відповідно до п.1.1., 1.2. якого  для забезпечення  виконання зобов'язань за кредитним договором  № 61-2004 від 30.08.2004.  відповідач передав позивачу в заставу  виробниче обладнання, прилади, товари в обігу та переробці згідно з переліком, наведеним у договорі. Сторони визначили заставну вартість предмету застави у сумі  1259480,50 грн.

Згідно зі ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками  відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний  зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін..) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України  визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від  виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 339 ГК України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик  залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмової формі (ст. 345 ГК України).

Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники  господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст.. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.

Ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін..) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ГК України).

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Ст..572 ЦК України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення  за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.  За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків (ст. 589 ЦК України). Відповідно до ст. 590, 591 ЦК України заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений термін, а реалізація предмету застави, на який звернено стягнення, проводиться  шляхом його продажу з публічних торгів.

Відповідно до ст..20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разу невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному об'ємі, включаючи відсотки і неустойку у випадках, передбачених договором (ст.19 Закону).

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу   також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.2003. № 7-93 «Про державне мито», розмір держмита по цієї справі становить 413,93 грн., позивачем  платіжним дорученням № 60 від 27.07.2006. сплачено 414 грн. держмита, у зв'язку з чим позивачу підлягає поверненню із держбюджету України  зайво перераховане держмито у сумі  0,07 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів сплати кредиту та відсотків за кредит відповідач не надав.

В силу викладеного, суд , керуючись ст.. 572, 580 ЦК України, Законом України «Про заставу», приходить до висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 08 вересня 2004 р. на  суму 1552733,48 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 вересня 2006 р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 19 вересня   2006 р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49,  82, 84 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Звернути стягнення в сумі 1552733,48 грн., у тому числі 1500000 грн. заборгованість по кредиту, 51328,76 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1404,72 грн. пені за прострочення сплати відсотків,  на заставлене згідно з договором застави від 08.09.2004. майно з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВО Феодосійська тютюнова фабрика», м.Феодосія, вул. Дружби,62  (р/р 260080131556 в КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384482, ЗКПО 32294439), здійснивши реалізацію з публічних торгів за початковою ціною  1259480,50 грн. наступного майна:

а також товари в обігу і переробці:

  на користь Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно – промисловий банк» (Кримська філія), м. Феодосія, вул. Українська (Войкова), 11 (к\р 12008019 в ГУ НБУ в АРК, МФО 384481, ЗКПО 24405871).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВО Феодосійська тютюнова фабрика», м.Феодосія, вул. Дружби,62  (р/р 260080131556 в КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384482, ЗКПО 32294439) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно – промисловий банк» (Кримська філія), м. Феодосія, вул.. Українська (Войкова), 11 (к\р 12008019 в ГУ НБУ в АРК, МФО 384481, ЗКПО 24405871) 15527,33 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно–технічне  забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Курапова З.І.