Рішення

від 18.10.2011 по справі 5020-1571/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1571/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року справа № 5020-1571/2011

за позовом приватного підприємства “Фірма “Кенгуру”

(вул. Лугова, буд. 6, зд. 109, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича комерційна фірма “ТЕКО”

(вул. В. Морська, 24, кв. 2, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 2 821,94 грн.,

                                                                                                    суддя    В.Є. Кравченко

представник позивача –не з'явився;

представник відповідача –не з'явився;  

                                                                     суть спору:

          Приватне підприємство “Фірма “Кенгуру” (далі –ПП “Фірма “Кенгуру”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича комерційна фірма “ТЕКО” (далі – ТОВ “НВКФ “ТЕКО”) про стягнення заборгованості в сумі –2 821,94 грн., у тому числі: суми основної заборгованості - 2 408,29 грн., пені -  233,75 грн., 3 % річних –52,6 грн., інфляційних збитків –127,30 грн.

          Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 18.10.2011.

          Представник позивача у судове засідання 18.10.2011 не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.   

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, на адресу суду повернено копію ухвали суду від 04.10.2011 з приміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання». Зазначена на конверті адреса відповідає даним у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи /арк. с. 35/. Правом  на надання  відзиву  на позов не скористався.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

 Враховуючи наявні у справі матеріали, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутності представників сторін з врахуванням статті 75 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані і наявні докази у справі,  суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 року між ПП “Фірма” Кенгуру” (постачальник)  та ТОВ “НВКФ “ТЕКО” (покупець) був укладений договір поставки, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати товар у власність, а покупець прийняти товар та своєчасно здійснити оплату товару на умов  та в порядку, передбаченому договором.

          Згідно з пунктами 2.2-2.4 договору асортимент, кількість та ціна товару зазначається у видаткових та податкових накладних, які свідчать про прийом товару та є невід'ємною частиною договору. Якість товару, який поставляється покупцю, повинна відповідати діючим в Україні стандартам, які встановлені для даного виду товару, та підтверджуються сертифікатом якості, виданим виробником товару, а також сертифікатом відповідності для товарів, які підлягають сертифікації. Право власності на товар, який передається, а також ризик випадкового знищення або пошкодження, переходить до постачальника покупцю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін прийомо-здавальних  документів, які свідчать про момент передачі товару.  

          Відповідно до пунктів 3.4, 3.6 договору датою поставки конкретної партії товару є датою отримання товару покупцем. Відпуск товару здійснюється тільки при наявності довіреності від покупця, наданої зазначеній особі право здійснювати прийом товару. Покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладенням печатки (або штампу) покупця у накладній.

          Пунктом 4.1.- 4.4 договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю товар за цінами, зазначеними у витратних накладних. В залежності від політики ціноутворення, ціни можуть бути змінені постачальником, при цьому ціни на вже поставлені покупцю товари зміни не підлягають.  Загальна вартість конкретної партії товару зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, або в касу постачальника. Покупець сплачує вартість кожної поставленої партії товару протягом 14 календарних  днів з моменту отримання партії товару.

         Відповідальність сторін за  невиконання або неналежне виконання  своїх зобов'язань  за даним договором встановлена у розділі 5 договору, відповідно до пункту 5.1 якого при несвоєчасній сплаті отриманого по даному договору товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі  подвійної ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми, суму боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3 % річних за весь період  прострочення платежу, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.  

          Пунктом 5.4 договору передбачено, що  сторони не звільняються від виконання  грошових зобов'язань за будь-яких обставин.

Відповідно до розділу 6 договору,  на час розгляду справи, договір є чинним.

           Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивач  поставив ТОВ “НВКФ “ТЕКО” товар на загальну суму –3545,88 грн., що підтверджується видатковими накладними, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи:

          № СЕ-24753 від 17.12.2010 –на суму 1330,46 грн. /арк. с. 12/;

          № СЕ-22565 від 09.11.2010 –на суму 521,50 грн. /арк. с. 13/;

          № СЕ-1099 від 25.01.2011 –на суму 1029,66 грн. /арк. с. 14/;

          № СЕ-25453 від 31.12.2010 –на суму 664,26 грн. /арк. с. 15/.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Відповідач отримав товар за вказаними видатковими накладними, що підтверджується підписами представника ТОВ “НВКФ “ТЕКО” та відбитками печатки підприємства у зазначених накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем по накладній № СЕ-22565 від 09.11.2010 числиться заборгованість в сумі –0,28 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, відповідно до поверненої накладної № 319 від 31.01.2011 ТОВ “НВКФ “ТЕКО” на адресу ПП “Фірма “Кенгуру” був повернутий товар за зазначеним  накладними   на суму –616,37 грн.  

Таким чином, у порушення умов договору, ТОВ “НВКФ “ТЕКО”  до теперішнього часу не сплатило вартість прийнятого товару на загальну суму –2408,29 грн. = 0,28 грн. (заборгованість по накладній № СЕ-22565 від 09.11.2010) + 1330,46 грн. (заборгованість по накладній № СЕ-24753 від 17.12.2010) + 1029,66 грн. (заборгованість по накладній № СЕ-1099 від 25.01.2011)+ 664,26 грн. (заборгованість по накладній № СЕ-25453 від 31.12.2010) –616,37 грн., що послужило підставою звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості в сумі 2 821,94 грн., у тому числі: суми основної заборгованості - 2 408,29 грн., пені -  233,75 грн., 3 % річних –52,6 грн., інфляційних збитків –127,30 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських  відношень повинні виконувати  господарські  зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю  конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу  України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого один  суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу  України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України та частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина  перша статті 612 Цивільного кодексу України.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачем, на виконання  зобов'язань за договором поставки був поставлений товар відповідачу на загальну суму 3545,88 грн., що підтверджується відповідним накладними (арк. с. 12-15).

Проте, до теперішнього часу ТОВ “НВКФ “ТЕКО” не виконані в повному обсязі умови договору поставки б/н від 29.09.2008 року у передбачений в ньому строк, на суму –2408,29 грн., що є свідченням порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за кожну поставлену партію товару, передбаченого п.4.4 цього договору.

Факт наявності заборгованості за договором поставки б/н від 29.09.2008 у ТОВ “НВКФ “ТЕКО” перед ПП “Фірма “Кенгуру” в сумі 2408,29 грн. підтверджується актом звірення взаєморозрахунків № 48 за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, складеним та підписаний сторонами 03.02.2011 (арк. с. 25).

Аналізуючи сукупність встановлених обставин,  судом встановлений факт порушення  відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару за договором поставки б/н від 29.09.2011 року у погодженому сторонами асортименті, на загальну суму 2408,29 грн.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України  та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.

Також суд знаходить підстави для  застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов'язання у вигляді стягнення 233,75 грн. пені за відповідні періоди прострочення по кожній окремій накладній у межах строку, встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, 3% річних за період з 01.01.2011 по 16.08.2011 наростаючим підсумком у розмірі 52,60 грн. та 127,30 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення по 16 серпня 2011 року включно, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611 ЦК України, ст. ст. 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

У відповідності з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом перевірені здійснені позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та зроблено висновок про те, що ці розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, арифметично вірні /арк. с. 26-29/.

Враховуючі вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача 2821,94 грн., у тому числі 2408,29 грн. основного боргу, 233,75 грн. пені, 3% річних у розмірі 52,60  грн. та 127,30 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.    

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи, що позивачем у зв'язку з розглядом справи понесені також витрати на надання інформації з ЕДРПОУ за запитом в сумі –45,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 469 від 13.09.2011, суд вважає за необхідним покласти ці витрати на відповідача в повному обсязі, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 21.10.2011 .

          З оглядом наведеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                      ВИРІШИВ:

            1.    Позов задовольнити.

 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича комерційна фірма “ТЕКО” (вул. В. Морська, буд. 24 кв. 2, Севастополь, 99011, ідентифікаційний код - 13794556, р/р 26002301125 в СФ АКБ УСБ м. Севастополь, МФО 324195 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства “Фірма “Кенгуру” (вул. Лугова, 6, зд. 109, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 31095569, р/р 26002210142992 в АТ “ПроКредит” Банк” м. Київ,  Україна, МФО 320984, або на інші рахунки) 2821,94 грн., у тому числі 2408,29 грн. основного боргу, 233,75 грн. пені, 3% річних у розмірі 52,60 грн. та 127,30 грн. інфляційних нарахувань, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., а також витрати, пов'язані з розглядом справи, понесені позивачем  за надання інформації з ЄДРПОУ за запитом в сумі –45,62 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                         В.Є. Кравченко

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 21.10.2011.

Розсилка

на адресу:

1.          приватного підприємства “Фірма “Кенгуру”

(вул. Лугова, 6, зд. 109, м. Сімферополь, 95000),  рекомендованим ;

на адресу:

2.          товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича комерційна фірма  “ТЕКО” (вул. В. Морська, буд. 24 кв. 2, Севастополь, 99011), рекомендованим з повідомленням;