Постанова

від 17.01.2012 по справі 5002-26/2939-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-26/2939-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2012 року Справа № 5002-26/2939-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Рибіної С.А.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю:

прокурора - не з'явився,  Сакський міжрайонний прокурор;

позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив,   Сакська районна державна адміністрація;

позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;

відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив,  товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Медведчук О.Л.) від 26 вересня 2011 року у справі №5002-26/2939-2011

за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34, Саки, 96500)

в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15,Саки,96500)

Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (вул. Артема, 37-41,Київ 135,04053; вул. Дмитрівська, 45-А, місто  Київ 01135)

про спонукання до повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, спонукання до виконання певних дій та відшкодування шкоди у сумі 54828,61 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Сакський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Республіканського  комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Асавіа” про:

-          спонукання до звільнення  земельної ділянки, площею 3,1882 га, розташованої  на території Оріхівської сільської ради за межами населених пунктів на відстані 1.1 км на схід від с. Горіхове;

-          зобов'язання відповідача привести у первісний стан самовільно зайняту земельну ділянку, площею 3.1882 га, що знаходиться на території Оріхівської сільської ради за межами  населених пунктів  на відстані 1.1 км. на схід від с. Оріхове, шляхом знесення огорожі навколо зазначеної земельної ділянки, а також знесення об`єкту самочинного будівництва, приблизною площею 152 кв.м. та напівзруйнованої будівлі, приблизною площею 50 кв.м.;

-          стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 54828,61 грн.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 116, 125, 126, 212 Земельного кодексу України мотивовані тим, що відповідач зайняв та користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

          Рішенням  господарського суду Автономної Республіки Крим від              26 вересня 2011 року у справі № 5002-26/2939-2011 позов задоволено в повному обсязі.

В оскарженому рішенні на підставі аналізу наданих до матеріалів справи письмових доказів суд першої інстанції  зазначив про відсутність у відповідача належних доказів, які б підтверджували  правомірність зайняття ним спірної земельної ділянки.

                    Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Асавіа" звернулось з апеляційною скаргою,  в якій просило рішення господарського суду першої інстанції  скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Зокрема, відповідач зазначав, що не був повідомлений  Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель  міськрайонного  управління Держкомзему  у місті Саки про проведення 25 травня 2011 року перевірки щодо дотримання ним вимог земельного законодавства та дізнався про цей факт лише після отримання позовної заяви у даній справі.

За таких обставин, сторона стверджувала про порушення вказаним державним органом Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною  земель” та Порядку  планування та проведення  перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету  України  по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312, а тому вважала неналежними доказами, складені  25 травня 2011 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель  міськрайонного  управління Держкомзему  у місті Саки акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, на які послався суд першої інстанції, як на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене, вказуючи на недоведеність вчинення ним порушення  у сфері земельного законодавства, заявник скарги вважав безпідставним стягнення з нього шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від           02 листопада 2011 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Сотула В.В., суддів Голика В.С., Черткової І.В.  та призначена до розгляду на 15 листопада 2011 року.

Розпорядженням від 15 листопада 2011 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Рибіну С.А.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від         15 листопада 2011 року, 06 грудня 2011 року, 20 грудня 2011 року та 03 січня 2012 року відкладався розгляд апеляційної скарги та ухвалою суду від 03 січня 2012 року був продовжений  строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Розпорядженням від 17 січня 2012 року суддю Сотула В.В. замінено на суддю Черткову І.В. та головуючим призначено суддю Рибіну С.А.

У засідання суду апеляційної інстанції прокурор та представники сторін явку уповноважених представників не забезпечили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності прокурора та представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2011 року інспектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель  міськрайонного  управління Держкомзему  у місті Саки здійснено обстеження земельної ділянки земель Оріховської сільської ради Сакського району, не переданих у власність за межами населених пунктів.

За результатами обстеження  було складено  акт обстеження земельної ділянки (а.с. 6), у якому, зокрема, зафіксовано, що „товариство з обмеженою відповідальністю „Асавіа” в особі керівника Скалько С.Я. провело самовільне зайняття  земельної ділянки, орієнтованою площею 3,1882 га, розташованої на землях Оріхівської сільської ради, не наданих у власність або користування, на відстані 1.1 км на схід від с. Горіхове Сакського району. На момент проведення перевірки правовстановлюючі документи  на користування даною земельною ділянкою відсутні”.

У той же день працівником Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель міськрайонного  управління Держкомзему у місті Саки складено акт  перевірки дотримання вимог земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Асавіа” (т.1 а.с.7), яким встановлені аналогічні порушення вимог земельного законодавства.

Звертаючись з відповідним позовом прокурор стверджував, що факт безпідставного зайняття товариством з обмеженою відповідальністю „Асавіа” спірної земельної ділянки є належним чином встановленим наведеними актами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим вважав достатніми правові  підстави для спонукання відповідача в судовому порядку до звільнення самовільно зайнятої ним земельної ділянки  та відшкодування завданої у зв'язку з цим шкоди, яка розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок  самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню частково, виходячи з наступного.

Згідно статті 121 Конституції України одним із завдань  прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.   

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян,  держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.   

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, до таких підстав відносяться позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту частини першої статті 29 цього Кодексу вбачається, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.   

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 6 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Статтею 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин” від 26.08.2009 №901 внесено зміни щодо структури та підпорядкування органів державної земельної інспекції, що обумовило включення територіального органу державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Автономній Республіці Крим до структури Республіканського комітету по земельних ресурсах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 також визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з  інтересами  державних  органів, державних підприємств та організацій.

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, Сакський міжрайонний прокурор з посиланням на законодавство обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а Сакська районна державна адміністрація та Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим позовну заяву підтримали і просили задовольнити в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія вважає, що Сакський міжрайонний прокурор вірно визначив Сакську районну державну адміністрацію та Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим в якості органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду.

Предметом спору у цій справі є вимога про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та похідна від неї вимога про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок вчинення ним зазначених дій.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів (стаття 188 Земельного кодексу України).

Згідно статті 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.  Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" органам місцевого самоврядування делеговані повноваження відносно використання і розпорядження землями.

Відповідно до частини першої статті 82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 116 Земельного кодексу України  передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі  рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають  з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Перевіркою встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку, орієнтованою площею 3,1882 га, розташовану на землях Оріхівської сільської ради, не надану у власність або користування, на відстані 1.1 км на схід від с. Горіхове Сакського району.

Документи, які б надавали товариству з обмеженою відповідальністю "Асавіа" право користуватися спірною земельною ділянкою 3,1882га, що знаходиться на території Оріхівської сільської Ради за межами населених пунктів на відстані 1,1км. на схід від с. Оріхове для розміщення нерухомого майна –об'єкту незавершеного будівництва площею орієнтовно 152кв.м., напівзруйнованої споруди орієнтовною площею 50кв.м., та бетонних плит, у відповідача відсутні, до матеріалів справи не надані.  

Зазначені порушення вказані в актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Асавіа”, які були складені у присутності двох осіб, які не є працівниками Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, та ними підписані.

У зв'язку з викладеним вище, судова колегія визнає доводи відповідача стосовно того, що акти складені неналежним чином, у відсутності свідків, безпідставними.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідні акти складені з дотриманням вимог Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, тому є належними доказами по справі.

Крім того, факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,1882 га підтверджується директором відповідача Скалько С.Я (протокол допиту свідка, т.1 а.с.140).

У статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є  правомірними.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або  кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, серед іншого, самовільне зайняття земельних ділянок (стаття 211 земельного кодексу України).

Статтею 152 Земельного кодексу визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

На момент винесення рішення судом першої інстанції докази добровільного звільнення відповідачем спірної земельної ділянки відсутні.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність у відповідача документів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою, судова колегія визнає правомірними висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині спонукання до звільнення  земельної ділянки та зобов'язання відповідача привести у первісний стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 3.1882 га, що знаходиться на території Оріхівської сільської ради за межами  населених пунктів  на відстані 1.1 км. на схід від с. Оріхове, шляхом знесення огорожі навколо зазначеної земельної ділянки, а також знесення об`єкту самочинного будівництва, приблизною площею 152 кв.м. та напівзруйнованої будівлі, приблизною площею 50 кв.м.

Крім того, прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 54828,61 грн., які задоволенні судом першої інстанції.

Колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається відповідно до розрахунку, зробленого на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Відповідно до пункту 4.2.1 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" №04-06/15 від 02.02.2010 у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами   на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007.

Згідно пункту 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу” підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціальногодозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

-          акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-          протокол про адміністративне правопорушення;

-          припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-          акт обстеження земельної ділянки.

В пункті 4.2.3 рекомендації Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" №04-06/15 від 02.02.2010 зазначено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вищевказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ” від 17 травня 2011 року №6.

В матеріалах справи відсутні такі необхідні докази для нарахування шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, як протокол про адміністративне правопорушення та припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства).

Посилання прокурора та позивачів на неможливість складання протоколу про адміністративне правопорушення та припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства) не може бути прийнято судом, оскільки для нарахування розміру шкоди зазначені вище документи є належними та допустимими доказами в їх сукупності. Інші докази не відповідають умовам статті 34 Господарського процесуального кодексу України та не є належними для визнання розміру шкоди.

Таким чином,  підстави для задоволення вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 54828,61 грн. відсутні.

Інші доводи, викладені в апеляційної скарги, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення норм законодавства.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення в частині задоволення вимоги про стягнення суми на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 54828,61 грн., та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цієї частині.

Судові витрати по справі суд апеляційної інстанції покладає на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

                    Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від             26 вересня 2011 року у справі №5002-26/2939-2011 скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення суми на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 54828,61 грн.

3. Пункти 3 та 4 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2011 року у справі №5002-26/2939-2011 викласти в наступній редакції:

„3. У задоволенні вимоги про стягнення суми на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 54828,61 грн. відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асавіа" (Україна, 01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дмитрівська, 45-А, ЄДРПОУ 34765037) у доход державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у сумі 85,00 грн.”.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    С.А. Рибіна

Судді                                                            < Підпис >                    В.С. Голик

                                                            < Підпис >                    І.В. Черткова