Постанова

від 16.09.2011 по справі 2а-4005/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

16.09.2011   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 р.  

Справа № 2а-4005/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Потолової Г.В.

при секретарі –Попович Н.М.

за участю: представника позивача –Гуліди Л.В.

представника відповідача –Товстої Н.А.

представника відповідача –Корнієнко М.Г.

свідка –ОСОБА_4

свідка –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування прийняті Лівобережною міжрайонною ДПІ м.Дніпропетровська податкові повідомлення-рішення від 13.07.2008р. №0001222301/0 про застосування до позивача податкового зобов'язання у сумі 52082грн.40коп. у тому числі 43402грн.00коп. –за основним платежем, 8680грн.40коп. –за штрафними санкціями та від 13.07.2008р. №0001232301/0 про застосування до позивача податкового зобов'язання у сумі 87045грн.71коп. у тому числі 58030грн.47коп. –за основним платежем, 29015грн.24коп. –за штрафними санкціями,  з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення  необґрунтовані та прийняті без достатніх підстав, а вимоги про сплату нарахованого податкового зобов'язання неправомірними. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують. В обґрунтування заперечень посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. У запереченнях зазначають, що спірні податкові повідомлення-рішення у добровільному порядку сплачені, а отже згідно ст.5. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” вони є узгодженими. Крім цього, представники відповідача доводять, що оскільки позивач сплатив визначені за результатами перевірки податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції, порушення на підставі яки вони були винесені також були визнані позивачем, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

За клопотанням позивача у судовому засіданні в якості свідків допитані ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне  позовні вимоги задовольнити з наступних підстав

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” (код 34655870), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 05.10.2006р. (а.с.27).

Позивач перебуває на податковому обліку з 06.10.2006р. за №4888 в Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська.

На підставі направлення від 02.06.2009 року №416 виданого Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська, згідно із п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.102007р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2009р. №4629/231/34655870 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, в якому зафіксовано порушення вимог:

-          п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 та п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 43402грн.00коп. у тому числі: за 4 квартал 2008р. у сумі 984грн.00коп.; за  1 квартал 2009р.у сумі 42418грн.00коп.;

-          п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про  податок на додану вартість” а саме, занижено податок на додану вартість, який підлягає  сплаті до бюджет у сумі 58030грн.47коп., у тому числі за січень 2008р. –58030грн.47коп. (а.с.29-42);

Крім того, з акту перевірки від 07.07.2009р. №4629/231/34655870 встановлено порушення п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оскільки підприємством позивача у податковому обліку за 1 квартал 2009 року необґрунтовано відображено витрати на придбання послуг у сумі 169672грн.22коп., а саме ТОВ „Провімі Дніпропетровськ” з розрахункового рахунку проведено передоплату на адресу АО АК „Верітас” у сумі 169672грн.22коп., який знаходиться на спрощеній системі оподаткування, тобто як платник єдиного податку по ставці 10%.

На підставі зазначеного акту Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровськ були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009р.:

-          №0001222301/0 за порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 та п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, про застосування до позивача податкового зобов'язання у сумі 52082грн.40коп. у тому числі 43402грн.00коп. –за основним платежем, 8680грн.40коп. –за штрафними санкціями (а.с.43);

-          №0001232301/0 за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про  податок на додану вартість”, про застосування до позивача податкового зобов'язання у сумі 87045грн.71коп. у тому числі 58030грн.47коп. –за основним платежем, 29015грн.24коп. –за штрафними санкціями (а.с.44).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

По-перше, на думку позивача не відповідають дійсності твердження відповідача, зазначені в акті, про те, що в порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»віднесено до складу податкового кредиту податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року та зазначено ПДВ у сумі 58030грн.47коп., а саме згідно податкових накладних:

- №116 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 78867грн.00коп. в тому числі  ПДВ у сумі 13144грн.63коп.;

- №123 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 86802грн.20коп. в тому числі  ПДВ у сумі 14467грн.30коп.;

- №131 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 7474грн.00коп. в тому числі  ПДВ у сумі 1245грн.67коп.;

- №132 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 69139грн.99коп. в тому числі  ПДВ у сумі 11523грн.33коп.;

- №134 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 7754грн.00коп. в тому числі  ПДВ у сумі 1292грн.33коп.;

- №135 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 83288грн.87коп. в тому числі  ПДВ у сумі 13881грн.48коп.;

- №136 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 7942грн.00коп. в тому числі  ПДВ у сумі 1323грн.67коп.;

- №143 від 11.01.2008р. отриманій від ТОВ «Провімі», код 32270400 за кормові добавки в розмірі 6914грн.00коп. в тому числі  ПДВ у сумі 1152грн.33коп.

Так, з тверджень відповідача у зазначених податкових накладних не вказано місце розташування юридичної особи та індивідуальний номер покупця, що є порушенням вимог законодавства, оскільки вони оформлені належним чином та відповідають вимогам законодавства.

Проте, позивач стверджує, що у січні 2008 року ТОВ «Провімі»передало, а ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»прийняло у власність товар на загальну суму 348182грн.84коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме: ПР-0000116 від 11.01.2008р., ПР-0000123 від 11.01.2008р., ПР-0000131 від 11.01.2008р., ПР-0000132 від 11.01.2008р., ПР-0000134 від 11.01.2008р., ПР-0000135 від 11.01.2008р., ПР-0000136 від 11.01.2008р., ПР-0000143 від 11.01.2008р.

Також, позивач зазначає, що на момент проведення перевірки ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»мало та надало відповідачу для перевірки податкові накладні, отримані від ТОВ «Провімі»на підтвердження сум податкового кредиту у сумі 58030грн.47коп., а саме: №116 від 11.01.2008р., №123 від 11.01.2008р., №131 від 11.01.2008р., №132 від 11.01.2008р., №134 від 11.01.2008р., №135 від 11.01.2008р., №136 від 11.01.2008р., №143 від 11.01.2008р., про що йдеться в акті перевірки на стор.19. Зазначені податкові накладні оформлені належним чином та відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у тому числі в них вказані: місце розташування юридичної особи продавця –81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорниська, комп. «Ямельня-1»; місце розташування юридичної особи покупця: 49127, м.Дніпропетровськ, вул.20-річчя Перемоги,26; індивідуальний податковий номер покупця –346558704685.

По-друге, позивач вважає безпідставним висновок відповідача стосовно порушення ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»у податковому обліку за 1 квартал 2009 року, а саме, „необґрунтовано  відображено витрати на придбання послуг у сумі 169672,22грн.”. Проте позивач, на підставі договору про надання правової допомоги №3846-І від 23.12.2008р., провів передоплату зазначеної суми АО „АК „Верітас”, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку по ставці 10%, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 42418грн.00коп. за 1 квартал 2009р.

Так, позивач посилається, що у відповідності п.1.1 договору про надання правової допомоги №3846-І від 23.12.2008р. передбачено, що Виконавець (АО „АК „Верітас”) приймає на себе зобов'язання  надати Замовнику (ТОВ «Провімі Дніпропетровськ») правові послуги у формі захисту його прав та інтересів у господарських судах та органах державної виконавчої служби з метою стягнення з ТОВ «Агро-Овен»на користь Замовника заборгованості по договору №2204/08 від 22.04.2008р. у розмірі 2423890грн.30коп., а також штрафні санкції, що передбачені договором та законом, судові витрати. Також, згідно п.5.1 вище вказаного договору послуги, перелічені в п.2.1, вважаються наданими з моменту винесення судом першої інстанції рішення по  справі.

Позивач звертає увагу, що АО «АК «Верітас» зобов'язання за договором №3846-1, передбачені в пп. 1.2 –1.2.5, п.2.1 виконав, у тому числі: зібрав необхідні документи для складання позовної заяви, готував процесуальні документи (позовну заяву, розрахунок ціни позову, письмові пояснення, клопотання) та представляв інтереси Позивача у суді першої інстанції, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009р.  у справі №34/23-09, в якому вказано в якості представника позивача Андрусенко В.В., згідно якого позовні вимоги задоволено частково, з ТОВ «Агро-Овен»на користь позивача стягнуто загальну суму 2693971грн.93коп. Та на виконання умов п.п.5.1 та 5.3 договору №3846-1 позивач та АО «АК «Верітас»20.03.2009р. підписали акт здачі-приймання послуг на суму 169672грн.32коп. Тобто, позивач доводить, що на момент проведення перевірки відповідачем позивач мав належним чином оформлений акт здачі-прийомки від 20.03.2009р., на підтвердження факту отримання від АО «АК «Верітас»послуг, передбачених договором №3846-1 на суму 169672грн.32коп. Цей акт надавався відповідачу при перевірці, але безпідставно не врахований відповідачем при здійсненні розрахунку валових витрат за 1 квартал 2009 року.

По-третє, позивач зазначає, що не відповідає вимогам пп.1.20.1, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України „Про прибуток” визначення відповідачем звичайної ціни на продаж позивачем товару –погрузчика фізичній особі ОСОБА_7 у спосіб, вказаний в акті перевірки, а саме виходячи з балансової вартості зазначеного товару. При цьому позивач зазначає, що в Акті перевірки не зазначено на підставі яких документів встановлено, що ціна продажу погрузчика є нижчою ніж звичайні ціни. В обґрунтування викладеного позивач посилається на те, що згідно вимог ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення в Україні»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюються державне регулювання цін і тарифів. В розрахунках з нерезидентами, зокрема в частині експорту послуг сторонами контракту (договору) повинні застосовуватись тільки ті ціни, які погоджені сторонами договору, тобто контрактні ціни і є звичайними цінами.

Також, позивач звертає увагу, що відповідач з запитом до платника податку про обґрунтування ним рівня договірних цін, як того вимагає пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про прибуток», не звертався, а навпаки, всупереч вимогам чинного законодавства, для донарахування названого податку прийняв до уваги дані балансової вартості товару, що виключає можливість їх співставлення в цілях оподаткування. Хоча, відповідно до договору купівлі-продажу погрузчика, який було укладено між позивачем та фізичною особою ОСОБА_7 та згідно ст.207 Цивільного кодексу України, ціна товару складає 12125грн.00коп., без урахування ПДВ. При визначенні цієї ціни продажу товару враховувалось те, що на момент продажу погрузчик втратив свою товарну якість, оскільки він був в неробочому стані.

Отже, на думку позивача, відповідачем не було доведено факт продажу позивачем товару –погрузчика фізичній особі ОСОБА_7 за ціною, нижче за звичайні, то у даному випадку звичайною вважається ціна продажу товару, погоджена позивачем та фізичною особою –ОСОБА_7, а саме 12125грн.00коп., яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, позивач вважає, що підлягають скасуванню прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 13.07.2008р. №0001222301/0 та №0001232301/0 якими необґрунтовано позивачу нараховані податкові зобов'язання у загальному розмірі 139128грн.11коп., в тому числі з податку на прибуток за основним платежем на суму 43402грн.00коп., з податку на додану вартість за основним платежем на суму 58030грн.47коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 37695грн.64коп.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.  Як виняток з цього правила,  підставою  для  нарахування  податкового   кредиту   при поставці  товарів  (послуг)  за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем,  банківськими або персональними чеками  у  межах граничної  суми,  встановленої  Національним  банком  України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший   платіжний чи розрахунковий  документ,  що  підтверджує прийняття платежу  постачальником  від  отримувача  таких  товарів (послуг),  з  визначенням  загальної  суми  такого  платежу,  суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів  (послуг) надати податкову  накладну  або  при  порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право  додати  до  податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу  податкового кредиту.  До  заяви  додаються копії товарних чеків або інших  розрахункових  документів,  що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).     Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності  та  повноти  нарахування  ним  зобов'язань  з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Крім цього відповідач додає, що ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»не скористалося наданим правом, щодо надання скарги та стверджує, що  виявлені порушення не заперечувалися головним бухгалтером та були підтверджені письмовими поясненнями, наданими до акту перевірки, що в свою чергу є належними доказами.

Також, відповідач у запереченнях стверджує, що про існування договору №3846-1 від 23.12.2008р., акту здачі-прийомки від 20.03.2009р. та судового рішення стало відомо під час слухання справи у суді. Під час перевірки означені документи позивачем не були надані.

Проте, судом встановлено, що в акті від 07.07.2009р. №4629/231/34655870 відповідач зазначив, що АО АК „Верітас” знаходиться на спрощеній системі оподаткування, тобто платник єдиного податку по ставці 10%, хоча зазначені дані вказуються не в платежі, а в договорі №3846-1 від 23.12.2008р., отже доводи відповідача неправдиві.

Відповідач  також зазначає, що посилання позивача стосовно того, що при визначенні ціни товару враховувалось те, що на момент продажу погрузчика він втратив свою товарну якість, оскільки був у неробочому стані є безпідставними, оскільки під час перевірки означені обставини з його боку взагалі не порушувались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Позивач дійсно отримував послуги від Адвокатського об'єднання «Адвокатської компанії «Верітас»(код ЄДРПОУ 34313919), що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 23.12.08 №3846-И, додатковою угодою №1 до договору від 23.12.08 №3846-И (акт здачі-прийому послуг від 20.03.2009р., платіжним дорученням №4173 від 23.12.2008р.) (а.с. 45-49). Тобто, позивачем надані достатні докази для підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та додатку до нього.  

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»мало та надало відповідачу для перевірки податкові накладні, отримані від ТОВ «Провімі»на підтвердження сум податкового кредиту у сумі 58030грн.47коп., а саме: №116 від 11.01.2008р., №123 від 11.01.2008р., №131 від 11.01.2008р., №132 від 11.01.2008р., №134 від 11.01.2008р., №135 від 11.01.2008р., №136 від 11.01.2008р., №143 від 11.01.2008р., про що йдеться в акті перевірки на стор.19. Зазначені податкові накладні оформлені належним чином та відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у тому числі в них вказані: місце розташування юридичної особи продавця –81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорниська, комп. «Ямельня-1»; місце розташування юридичної особи покупця: 49127, м.Дніпропетровськ, вул.20-річчя Перемоги,26; індивідуальний податковий номер покупця –346558704685.

Допитані у судовому засіданні свідки повністю підтвердили зазначені позивачем обставини. Таким чином, в ході судового розгляду адміністративної справи позовні вимоги та обґрунтування позивача повністю знайшли підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу;  залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій; залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту

Згідно пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень; передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі

За приписами пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У відповідності пп.1.20.1, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України „Про прибуток” дохід, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставленнях умовах.

Згідно пп.1.20.8, п.1.20 ст.1 Закону України „Про прибуток” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункт 1.20.1 цього закону.

Суд, згідно ст.86 КАС України, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку визначення податкових зобов'язань, що свідчить про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Зі змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що обов'язок щодо слати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, що згідно матеріалів справи не підтверджується.

Отже, в даному випадку застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок по гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Отже, стаття 19 Конституції України зобов‘язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу –Товариству з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ”, судові витрати у розмірі  3грн. 40коп., сплачені платіжним дорученням №6715 від 22.09.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.  

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська від 13.07.2008р. №0001222301/0 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ”  податкового зобов'язання у сумі 52082грн.40коп. у тому числі 43402грн.00коп. – за основним платежем, 8680грн.40коп. –за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська від 13.07.2008р. №0001232301/0 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” податкового зобов'язання у сумі 87045грн.71коп. у тому числі 58030грн.47коп. –за основним платежем, 29015грн.24коп. –за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі Дніпропетровськ” (49127, м.Дніпропетровськ, вул.20-річчя Перемоги,26,) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 25.08.2010 р.

Суддя                                                                                                     Г.В. Потолова