Постанова

від 13.10.2011 по справі 2а/0470/5820/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

13.10.2011                                                                                                    < копія >

                                                             ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 р.

Справа № 2а/0470/5820/11

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -           Юркова Е.О.

при секретарі -  Кисельові К.П.

          за участю:          представника позивача - Селищева О.В.

                              представника відповідача -          Макушева Є.П.

                              представник третьої особи -          Гардер А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Клото»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт»про визнання неправомірними дій та визнання недостовірними відомостей, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Клото» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» з вимогами:

-          визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Клото» за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та складання акту від 06.04.2011р. № 219/233-19306799;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Дніпропетровська, утриматись від дій, пов'язаних з направленням результатів перевірки викладених в акті невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Клото» (ЄДРПОУ 19306799) № 219/233-19306799 від 06.04.2011р. на адресу державних податкових інспекцій, або інших державних органів, а також на адресу суб'єктів господарювання, чи якимось іншим чином розповсюджувати інформацію.

В обґрунтування позову ТОВ фірма «Клото» зазначили, що позивачу не було вручено копію наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Позивач дізнався про існування акту перевірки від 06.04.2011 року № 219/233-19306799 від контрагентів, а отримано зазначений акт лише 13.05.2011р. після звернення до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Оскільки позивача не було повідомлено про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. то відповідно позивача було позбавлено можливості виконати п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та надати у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним - документи, які підтверджують правомірність віднесення податку на додану вартість у грудні 2010 р. до складу податкових зобов'язань в сумі 3096229 грн. та до складу податкового кредиту в сумі 2963091 грн. та у січні 2011 р. до складу податкових зобов'язань в сумі 2330385 грн. та податкового кредиту в сумі 2230178 грн. та документи, що стосуються укладання правочинів з контрагентами.

Таким чином, висновки вищезазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011, складеного відповідачем не базуються на нормах діючого законодавства та містять недостовірні відомості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення на позов у яких зазначив, що 29.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська був виданий наказ № 349 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Клото» за період з 01.12.11р. по 31.01.11 р., на підставі п.п. 20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75., п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010, січень 2011 року поданій ТОВ фірми «Клото» та ненаданням ТОВ фірми «Клото» пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська протягом 10- робочих днів з дня отримання запиту. Наказ від 29.03.2011 № 349 разом з повідомленням про запрошенням був надісланий позивачу за місцем його реєстрації.

Невиїзна документальна перевірка ТОВ фірми «Клото» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період 01.12.2010р. по 31.01.2011р. була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач був належним чином повідомлений. Згідно п.42.2 ст.42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Позивачем не було надано до перевірки первинних документів які підтверджують ведення господарської дальності за грудень 2010р. січень 2011р. у зв'язку з чим факт здійснення правочину, зміст якого викладено у отриманих та виданих ТОВ фірми «Клото» податкових накладних підтвердити не можливо, що призвело до завищення за грудень 2010 року податкових зобов'язань на загальну суму 3096229 грн, та податкового кредиту на суму 2963091 грн.

У зв'язку з чим за результатами перевірки ТОВ фірми «Клото» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська дійшла до висновку, що у ТОВ фірми «Клото» відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч.І ст.203, ст.228, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» позовні вимоги підтримав, подав до суду письмове пояснення на позов у яких зазначив, що ТОВ «Асоціація «Атомспорт» уклало договір купівлі-продажу від 12.11.10р. №11/10-01, який підписаний зі сторони ТОВ «Асоціація Атомспорт» директором ОСОБА_5 та зі сторони ТОВ «Фірма «Клото» директором ОСОБА_6 Відповідно до умов договору Продавець (позивач по справі) зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець (ТОВ «Асоціація «Атомспорт») зобов'язується прийняти та сплатити за нафтопродукти, продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види ПММ на умовах договору. Доставка товару на склад Покупця здійснюється за домовленістю сторін.

Кожна поставка ПММ супроводжувалася виданням товарно-транспортної накладної.

Розрахунок за поставлені ПММ проводився шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача по справі.

Тобто, господарські операції за вищенаведеним правочином повністю відповідають вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою, - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Даний правочин повністю відповідає приписам ст. 203 ЦК України, та правових підстав для визнання даної угоди нікчемною, згідно ст.228 ЦК України, з правовими наслідками, викладеними в Акті перевірки не має.

Таким чином, недостовірні відомості, стосовно того, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Асоціація Атомспорт» з ТОВ «Фірма «Клото» не мали реального товарного характеру, мають ознаки нікчемності, викладені ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська за наслідками проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ Фірма «Клото», яка оформлена Актом №219/233-19306799 від 06.04.2011р. та які в подальшому були використані ДПІ у м. Енергодарі під час проведення перевірки ТОВ «Асоціація «Атомспорт» суттєво порушують права й інтереси третьої особи, так як з боку ДПІ на підставі недостовірних відомостей зроблено хибний висновок щодо порушеня підприємством вимоги п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. «Про оприбуткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Клото» зареєстровано 15.01.1993р. у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.01.1993р. № 12241200000012123, ідентифікаційний код юридичної особи – 19306799, місцезнаходження ТОВ фірма «Клото» відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд. 67, кв.15. ТОВ фірма «Клото» взято на податкових облік ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 25.01.1993р. за №1093.

29.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська був виданий наказ № 349 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Клото» за період з 01.12.11р. по 31.01.11 р., на підставі п.п. 20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75., п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010, січень 2011 року поданій ТОВ фірми «Клото» та ненаданням ТОВ фірми «Клото» пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська протягом 10- робочих днів з дня отримання запиту.

06.04.2011р. фахівцем ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було складено акт перевірки від 06.04.2011 року № 219/233-19306799 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ фірма «Клото» (код ЄДРПОУ 19306799) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.».

У висновках до акту перевірки зазначено, що відповідно до частини 1, 5 ст. 203. п. 1,2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності в силу припису закону, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними  (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ Фірма «Клото» з контрагентами.

З урахуванням вимог «Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби……» наведених листом ДПА України від 03.02.09 №2012/7/10-1017, матеріали перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська по підприємству ТОВ фірма «Клото» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010р., січень 2011р. підлягають направленню до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавець України.

Та вказано на десяти аркущах перелік підприємств контрагентів-покупців.

Відповідно наказу № 349 від 29.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Клото» за період з 01.12.11р. по 31.01.11р.» перевірка була призначена на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України - у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010р., січень 2011р., поданих ТОВ фірма «Клото» та ненаданням ТОВ фірма «Клото» пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська протягом 10 - робочих днів з дня отримання запиту.

Так у п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 5 п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу передбачено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України вказано, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпункт п.79.2 ст.79 Кодексу передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Проте, представником відповідача не надано до суду документального підтвердження щодо надіслання на адресу ТОВ фірма «Клото» рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, при дослідженні доказів наданих представником відповідача, а саме: корінця повідомлення №7559/1 від 29.03.2011р. «Про запрошення на ознайомлення та підписання акту перевірки»; супровідного листа про надіслання повідомлення від 29.03.2011р. за № 7559/2/10/23-323 та копії наказу № 349 від 29.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «Клото» за період з 01.12.11р. по 31.01.11р.»; акту «Про неявку посадових осіб ТОВ фірми «Клото» для ознайомлення та підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки» від 06.04.2011р., за №217 - встановлено, що посадові особи ТОВ фірма «Клото» 29.03.2011р. запрошувались до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська для ознайомлення та підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 219/233-19306799 від 06.04.2011 року, а саме ще до його фактичного складання.

Також на першій сторінці акту перевірки № 219/233-19306799 від 06.04.2011 року зазначено, що перевірка проведена в приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська у зв'язку з тим, що фахівцями ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснено вихід на юридичну адресу підприємства (49000, м.Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд. 67 кв.15), про що складено Довідку про встановлення місцезнаходження платника від 03.03.2011р. №185, згідно якої встановити місцезнаходження платника податків не є можливим. Проте, на другій сторінці вищезазначеного акту перевірки вказано, що згідно службової записки отриманої від ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 04.04.2011р. за № 369/7/26-50 повідомлено, що проведено опитування керівника ТОВ фірма «Клото», яким встановлено, що ОСОБА_6 на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась надавати пояснення по факту фінансово-господарської діяльності ТОВ фірма «Клото».

На запитання суду, чому в акті перевірки зазначені такі розбіжності стосовно встановлення місця знаходження платника податків, представник відповідача вичерпної відповіді надати не зміг, як і не зміг надати службову записку отриманої від ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 04.04.2011р. за № 369/7/26-50.

Крім того, не зрозуміло чому фахівцями ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було проведено опитування керівника ТОВ фірма «Клото», а співробітники ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не змогли встановити місцезнаходження ТОВ фірма «Клото».

Також, на 21 аркуші акту перевірки № 219/233-19306799 від 06.04.2011 року вказано, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська направлено запити до ДПІ у яких на обліку перебувають контрагенти для проведення зустрічних звірок підприємств відображених у складі податкового кредиту ТОВ фірма «Клото». Та зазначено, що на момент проведення перевірки відповідь не отримано.

Таким чином суд доходить висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська передчасно зроблено висновок щодо нікчемності правочинів.

Оскільки позивача не було повідомлено про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. то відповідно позивача було позбавлено можливості виконати п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та надати у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним - документи, які підтверджують правомірність віднесення податку на додану вартість у грудні 2010р. до складу податкових зобов'язань в сумі 3 096229 грн. та до складу податкового кредиту в сумі 2963091 грн. та у січні 2011р. до складу податкових зобов'язань в сумі 2330385 грн. та податкового кредиту в сумі 2230178 грн. та документи, що стосуються укладання правочинів з контрагентами.

Висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська викладені в акті перевірки також спростовуються поясненнями та наданими до матеріалів справи документами про взаємовідносини між ТОВ фірма «Клото» та ТОВ «Асоціація «Атомспорт».

Так, ТОВ «Асоціація «Атомспорт» уклала договір купівлі-продажу від 12.11.10р. №11/10-01, який підписаний зі сторони ТОВ «Асоціація Атомспорт» директором ОСОБА_5 та зі сторони ТОВ «Фірма «Клото» директором ОСОБА_6

Відповідно до умов договору Продавець (позивач по справі) зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець (ТОВ «Асоціація «Атомспорт») зобов'язується прийняти та сплатити за нафтопродукти, продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види ПММ на умовах договору. Доставка товару на склад Покувця здійснювалась за домовленістю сторін.  

Кожна поставка ПММ супроводжувалася виданням товарно-транспортної накладної.

Розрахунок за поставлені ПММ проводився шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача по справі.

Даний правочин повністю відповідає приписам ст. 203 ЦК України, та правових підстав для визнання даної угоди нікчемною, згідно ст.228 ЦК України, з правовими наслідками, викладеними в Акті перевірки не має.

Таким чином, недостовірні відомості, стосовно того, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Асоціація Атомспорт» з ТОВ «Фірма «Клото» не мали реального товарного характеру, мають ознаки нікчемності, викладені ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська за наслідками проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ Фірма «Клото», яка оформлена Актом №219/233-19306799 від 06.04.2011р. та які в подальшому були використані ДПІ у м. Енергодарі під час проведення перевірки ТОВ «Асоціація «Атомспорт» суттєво порушують права й інтереси третьої особи, так як з боку ДПІ на підставі недостовірних відомостей зроблено хибний висновок щодо порушеня підприємством вимоги п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. «Про оприбуткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість.

З акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Асоціація Атомспорт» та ТОВ «Фірма «Клото» від 05.09.2011р. вбачається, що між підприємствами здійснювались господарські відносини.

Судом були дослідженні належним чином оформлені первинні документи надані ТОВ «Фірма «Клото» зі своїми торговими контрагентами, а саме: Договори оренди адміністративних (офісних) приміщень; Договори купівлі-продажу товару, довіреності, документи, накладні (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення), що засвідчують транспортування, зберігання та рух товарів; первинні документи, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Перелічені вище документи свідчать про товарний характер господарських відносин з Контрагентами за Договорами.

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009р. -  правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 Постанови Пленуму ВСУ).

Відповідач вважає, що договора купівлі-продажу (поставки), укладений позивачем з Контрагентами, є нікчемними за ст. 228 ЦК України, оскільки:

- договори порушують публічний порядок внаслідок їхньої спрямованості на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. При цьому, незаконне заволодіння майном (коштами) держави, полягає у несплаті (або сплаті у незначних розмірах) Контрагентами податків до бюджету;

- договори не направлені на реальне настання правових наслідків (безтоварність господарських операцій за Договорами), оскільки у Контрагентів відсутні необхідні трудові ресурси та основні засоби виробництва, необхідні для постачання товарів за Договорами.

Проте, судом встановлено, що при проведенні перевірки не було встановлено фактів, які свідчили б про те, що Договори порушують публічний порядок внаслідок їхньої спрямованості на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Якщо навіть припустити, що Контрагенти не сплатили податків до бюджету у зв'язку із здійсненням операцій за Договорами, то факт несплати податків, не може впливати на дійсність договорів купівлі-продажу (поставки), оскільки ч. 1 ст. 228 ЦК України не пов'язує нікчемність договору купівлі-продажу (поставки) з виконанням його сторонами податкових зобов'язань.    

Останні носять похідний характер стосовно цивільно-правових зобов'язань і не можуть впливати на дійсність договору.

Оскільки договір купівлі-продажу (поставки) є домовленістю позивача та відповідного Контрагента, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то саме ця домовленість має бути спрямована на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Однак, з Договорів не вбачається, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Більш того, обов'язок щодо сплати податків у даному випадку, покладений законодавством на Контрагентів і позивач не повинен нести відповідальність за невиконання цього обов'язку Контрагентом. Матеріалами Акту перевірки не було встановлено або поставлено під сумнів факти поставки товарів позивачу за Договором.

Перелічені вище документи свідчать про товарний характер господарських відносин з Контрагентами за Договорами.

Відповідно до ст.13 Закону  України  «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001р. №2406-III із змінами та  доповненнями,  постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката  відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про  відповідність, якщо  це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Таким чином, відповідно до п.п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (який діяв на час вчинення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вказано, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків ії надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем на баланс орендаря,  згідно з договорами фінансової оренди, або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди, інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику ( кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Тобто, для визнання податкового кредиту повинні використовуватись щонайменше такі умови:

-  товари мають бути придбанні (факт придбання);

- придбанні товари повинні використовуватись в господарській діяльності платника податку в оподатковуваних операціях;

Документи відповідають вимогам первинних документів, встановленим чинним законодавством, а саме, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктом 2.4., затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їхньому імпорті) та послуг з метою їхнього подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у

тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їхньому імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлює виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення товару.

Натомість, чинним законодавством передбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, факт придбання товарів засвідчує отримана платником податку податкова накладна.

Позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту за операціями з Контрагентами, оскільки Контрагенти зареєстровані платниками ПДВ, а тому мають право видавати податкові накладні одержувачу товарів.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, проаналізувавши зазначені висновки відповідача, суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності, порушують законні права підприємства, є протиправними та необґрунтованими, тобто такими, що жодним чином не підтверджуються та не відповідають діючому законодавству України.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом, якщо       Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Крім того, відповідач в акті перевірки від 06.04.2011 року № 219/233-19306799 зробив висновок, що господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним з огляду на наступне.

У відповідності до частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки від 06.04.2011 року № 219/233-19306799  про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними, згідно статтям 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обгрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від позивача до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю складських приміщень, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частину 1 статтю 203, статтю 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що зв'язані з його недійсністю - не настають.

Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене наведені в Акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, свідчить і думка Верховного суду України, висловлена в Узагальненнях ВСУ під назвою «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», доведених листом від 24.12.2008р. Так у розділі Узагальнень «Правові наслідки не відповідності змісту правочину законодавству» йдеться про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.

Відтак, висновки акту перевірки від 06.04.2011 року № 219/233-19306799  є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,  9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -    

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Клото» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» про визнання неправомірними дій та визнання недостовірними відомостей - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Клото» за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та складання акту від 0б.04.2011р. №219/233-19306799.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська, утриматись від дій, пов'язаних з направленням результатів перевірки викладених в акті невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Клото» (ЄДРПОУ 19306799) № 219/233-19306799 від 06.04.2011р. на адресу державних податкових інспекцій, або інших державних органів, а також на адресу суб'єктів господарювання, чи якимось іншим чином розповсюджувати інформацію.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 03.10.2011 року.     

Суддя                  

< Список >

< Список >

< Список >

                                                         Е.О. Юрков

< Текст >