Постанова

від 14.10.2011 по справі 2а/0470/2697/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

14.10.2011   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р.  

Справа № 2а/0470/2697/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Потолової Г.В.

при секретарі –Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача –Чорного М.В.

     представника відповідача –Товста Н.А.

     представника відповідача –Коса І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Лакс»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче приватне підприємство «Лакс»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровськ про скасування податкових повідомлень-рішень №0000162335/0/27012 від 09.08.2010р., №0000152335/0/27013 від 09.08.2010р. (№0000162335/1/32928 від 22.09.2010р., №0000152335/1/32929 від 22.09.2010р., №0000162335/2/38230 від 01.11.2010р., №0000152335/2/38229 від 01.11.2010р.).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення  необґрунтовані та прийняті без достатніх підстав, а вимоги про сплату нарахованого податкового зобов'язання неправомірними. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається  на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне  позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Науково-виробниче приватне підприємство «Лакс»(код ЄДРПОУ 31287284), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 26.01.2001р.

Позивач перебуває на податковому обліку, в органах податкової служби 26.04.2001р. №1581.

Одним із видів діяльності НВПП «Лакс»є будівництво. Підприємством отримано ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.08.2006р. на будівельну діяльність. Також, Територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Дніпропетровській області 08.08.2008р. позивачу надано Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с.77).

Фахівцями податкового органу, згідно з п.п.1, 3, 4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України»проведена документальна невиїзна перевірка НВПП «Лакс»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Содекс»за жовтень, листопад, грудень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2010р. №5879/23-3/31287284, в якому Лівобережна   МДПІ   м.Дніпропетровська прийшла до висновків про порушення НВПП «Лакс»:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», а саме, завищено скориговані валові витрати за перевіряє мий період у сумі 36196грн.00коп.;

- пп.7.2.3., 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ас саме, завищено суму податкового кредиту на загальну суму 28957грн.00коп.;

- ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

На підставі акту №5879/23-3/31287284 від 09.08.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          №0000152335/0/27013, згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі 54294грн.00коп., в тому числі 36196грн.00коп. за основним платежем та 18098грн.00коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.21);

-          №0000162335/0/27012, згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі з податку на додану вартість у розмірі 43435грн.50коп., в тому числі 28957грн.00коп. за основним платежем та 14478грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.20).

Зі зазначеними рішеннями позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся зі скаргою до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (а.с.22-26). 22.09.2010 року скаргу НВПП «Лакс»розглянуто та за результатами розгляду Лівобережною МДПІ прийнято рішення про залишення її без задоволення (а.с.27-35).

22.09.2010 року Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

-          №0000152335/1/32928, згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі 54294грн.00коп., в тому числі 36196грн.00коп. за основним платежем та 18098грн.00коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36);

-          №0000162335/1/32929, згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі з податку на додану вартість у розмірі 43435грн.50коп., в тому числі 28957грн.00коп. за основним платежем та 14478грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.37).

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями, у зв'язку з чим звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (а.с.38-43). 29.10.2010 року скаргу НВПП «Лакс»розглянуто та за результатами розгляду прийнято рішення про залишення її без задоволення (а.с.44-48).

01.11.2010 року Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          №0000162335/2/38229, згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі 54294грн.00коп., в тому числі 36196грн.00коп. за основним платежем та 18098грн.00коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.50);

-          №0000152335/2/38230, згідно якого до позивача застосовано податкове зобов'язання у сумі з податку на додану вартість у розмірі 43435грн.50коп., в тому числі 28957грн.00коп. за основним платежем та 14478грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.49).

18.11.2010 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою, яку було розглянуто та прийнято рішення про залишення скарги без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на зазначення в акті перевірки №5876/23-3/31287284 від 13.07.2010 р., що перевіркою відображених у рядку 04.1. Декларації «витрати на придбання товарів (робіт послуг), крім визначених у 04.11»показників за IV квартал 2008 р. у загальній сумі 1113080грн.00коп. встановлено завищення НВПП «Лакс»задекларованих показників у рядку 04.1. Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11. «на загальну суму 36196грн.00коп., а саме: в порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати на суму витрат за нікчемним правочином. Тобто, позивач посилається, що Лівобережною МДПІ зроблено висновки про нікчемність, недійсність угод, які були укладені між ТОВ «Содекс»та НВПП «Лакс»та вирішила, що позивач завищив скориговані валові витрати за перевіряє мий період на суму 36196грн.00коп.

Так, позивач зазначає, що в період жовтень –грудень 2008р. було проведено ТОВ «Содекс»ряд поставок товарів НВПП «Лакс», що підтверджуються видатковими накладними, а позивач розрахувався за отриманий товар, що підтверджує копіями видаткових накладних, розрахунків, податкових накладних, банківських виписок, які в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що Лівобережною МДПІ, при перевірці не враховано припис акту цивільного законодавства України, а саме: ч.1 ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А також стверджує, що підставою недійсності правочину, згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Тобто, загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може  суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, позивач вважає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів, що були вчинені між ТОВ «Содес»та НВПП «Лакс», в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України –зроблений на підставі невірного тлумачення податковою інспекцією змісту вказаної норми матеріального права. Та додає, що чинне законодавство не надає податковій інспекції повноважень –як самостійно визнавати правочин, який укладений між суб'єктами господарювання недійсним чи нікчемним у даному випадку це виключна компетенція судів України.

Крім того, позивач посилається на те, що сторони повністю виконали свої зобов'язання, а тому висновок податкової інспекції про те, що операції щодо купівлі-продажу товарів, здійснені між ТОВ «Содес»та НВПП «Лакс»не спричиняють настання правових наслідків, є невірним, оскільки це твердження спростовується накладними, банківськими виписками, податковими накладними.  

Отже, позивач звертає увагу, що усі податкові накладні, як під час здійснення перевірки податковою інспекцією, так і станом на день винесення рішення існують, відповідають вимогам чинного законодавства, а саме п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та є підставою для виникнення у НВПП «Лакс»права на включення сум ПДВ у податковий кредит. Та зазначає, що у податкового органу відсутні факти, які б свідчили про те, що зміст укладених угод між ТОВ «Содес»та НВПП «Лакс»не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Таким чином, на думку позивача, підлягають скасуванню прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ, якими необґрунтовано визначено суму зобов'язань:

-          з податку на додану вартість у розмірі 28957грн.00коп. та як наслідок, безпідставно нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 14478грн.50коп., а всього 43435грн.50коп.

-          з податку на прибуток підприємств у розмірі 36196грн.00коп. та, як наслідок, безпідставно нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 18098грн.00коп, а всього 54294грн.00коп.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки вчинений позивачем правочин порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а також є нікчемним.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень стали наступні обставини.

ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, у зв'язку з виявленими розбіжностями в податковій звітності, були надіслані ТОВ „Содес" листи щодо надання пояснень та документів від 10.11.08 №50651/10/152, від 08.12.08 №54830/10/152, від 17.09.2008р. №41390/10/152, від 13.08.2008р. №35885/10/152, від 22.07.2008р. №31972/10/152 і від 07.07.2008р. №29651/10/152, які повернуто до податкового органу із-за відсутності адресата. Відповідно до службових записок відділу податкової міліції ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 28.05.2009 №642/77/26-302 та від 28.10.2008 №3789/77/26-408, проведеними заходами встановлено, що за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Миронова, буд.15, ТОВ „Содес" не знаходиться та ніколи не знаходилось, договори оренди приміщення не укладалися. Фактичне місце здійснення діяльності ТОВ „Содес" встановити немає можливості, документи бухгалтерського та податкового обліку за юридичною адресою не знаходяться.

Також відповідач зазначає, що згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_4 працівникам податкової міліції 05.03.2009 року, він не має відношення до створення і діяльності товариства, оскільки ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, не складав та не підписував будь-які бухгалтерські та податкові документи, доручення на вчинення правочинів від свого імені не надавав, дійсної волі до зайняття підприємницької діяльності не виявляв.

При цьому, відповідач зазначає, що податковими органами встановлено працювання у ТОВ «Содес»працює 1 особа, основні засоби та матеріальні активи відсутні. Товарно-матеріальні цінності не придбавалися та їх залишки на підприємстві відсутні. Згідно з інформацією Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ТОВ «Содес»дозвіл на виготовлення печаток та штампів не видавався. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Содес" анульовано 14.08.2009 року. Крім того, відповідач посилається, що відповідно наданих декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ „Содес" за період 2007-2008 роки, додаток К1 не надано. Рядки 4.10 „витрати на поліпшення основних фондів" та 07 „Сума амортизаційних відрахувань" декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. Рядки 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»та 04.2 «Убуток балансової вартості запасів»декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто товарно-матеріальні цінності у відповідних звітних періодах підприємством не придбавалися, не продавалися та їх залишки на підприємстві відсутні. Розрахунок 1 ДФ не подавався. Податкові декларації з ПДВ за період жовтень-грудень 2008 року та декларація з податку на прибуток підприємства за 2008 рік надані до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська за підписом ОСОБА_4 Відповідач вказує, що інформація про зміну засновників (посадових осіб) ТОВ „Содес" від органів державної реєстрації до ДПІ у Бабушкінському районі не надходила.

На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення правочину, який не створив юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже проведене донарахування податкових зобов'язань НВПП «Лакс»за нікчемним правочином із ТОВ «Содес»є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

   - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

   - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Крім того, ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що  підлягає  сплаті  (перерахуванню)  до  бюджету  або  бюджетному  відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, оформлення податкових накладних на виконання угод, та включення по них суми ПДВ до складу податкового кредиту з боку позивача є правомірним.

Аргументи відповідача про порушення товариством норм Закону України „Про податок на додану вартість” суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

Нормами діючого законодавства України не заборонено включати до податкового кредиту суму ПДВ за придбаними товарами (роботами, послугами) незалежно від  того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Якщо в наступних податкових періодах товар не використаний в операціях, що є об'єктом оподаткування, в податковому обліку, це відображається як продаж товару по звичайній ціні  (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону):

У судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення позивачем договорів у спрощеній спосіб. Копії документів первинного бухгалтерського обліку надані до матеріалів справи.

Також, наявні і документи на підтвердження використання позивачем будівельних матеріалів, придбаних у ТОВ «Содекс», під час виконання підрядних робіт НВПП «Лакс».

Посилання відповідача на невизначеня рахунків ТОВ «Содекс»на відповідну суму у зв'язку з невідповідністю підписів посадових осіб, не може бути прийняте судом до уваги, з наступних підстав.

По-перше, відповідачем не надано доказів щодо проведення експертних, оскільки відповідач не наділений такими функціями та повноваженнями щодо встановлення справжності підпису.

По-друге, у судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що ТОВ «Содекс»на теперішній час продовжує працювати, його підприємницька діяльність не припинена.

Отже, посилання відповідача на неприйняття посадовою особою ОСОБА_4 участі у створенні ТОВ «Содекс», що стало б наслідком фіктивності, не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку визначення податкових зобов'язань, що свідчить про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Зі змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що обов'язок щодо слати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, що згідно матеріалів справи не підтверджується.

Отже, в даному випадку застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок по гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

При цьому, суд враховує те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним, як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Отже, стаття 19 Конституції України зобов‘язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу –Науково-виробничому приватному підприємству «Лакс»судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені квитанцією №5/6 від 02.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «Лакс»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.  

          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0000162335/0/27012 від 09.08.2010р., №0000152335/0/27013 від 09.08.2010р. (№0000162335/1/32928 від 22.09.2010р., №0000152335/1/32929 від 22.09.2010р., №0000162335/2/38230 від 01.11.2010р., №0000152335/2/38229 від 01.11.2010р.) про визначення податкового зобов'язання у сумі 43435грн.50коп., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 28957грн.00коп. та штрафних санкцій у розмірі 14478грн.50коп., а також про визначення суми податкового зобов'язання у сумі 54294грн.00коп., в тому числі з податку на прибуток підприємств у розмірі 36196грн.00коп. та штрафних санкцій у розмірі 18098грн.00коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Лакс»(49115, м.Дніпропетровськ, вул.Сержанта Литвищенка, 40) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 13.06.2011 р.

Суддя                                                                                                      Г.В. Потолова