Постанова

від 25.11.2011 по справі 2а/0470/8403/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25.11.2011   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р.  

Справа № 2а/0470/8403/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Потолової Г.В.

судді –Захарчук Н.В.

судді –Павловського Д.П.

при секретарі –Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача –Зуєвої Н.В.

       представника відповідача –Довгополої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Оліагроторг»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оліагроторг»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними висновків Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська, зазначених в Акті №502/233/36367809 від 26.04.2011р. документальної позапланової невиїзної перевірки, в частині встановлення порушення позивачем ст.ст.203 ч.1 і ч.5, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України та висновку про те, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб і мають ознаки нікчемності.

21.07.2011 р., тобто до початку розгляду адміністративної справи по суті, позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, а саме: про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо відображення в акті перевірки № 502/233/36367809 від 26.04.2011 року фактів нікчемності угод внаслідок порушення ст.ст.203 ч.1 і ч.5, 215 ч.1 і ч.2, 228 ЦК України, а також зобов'язання не використовувати дані, відображені в акті перевірки № 502/233/36367809 від 26.04.2011 року щодо нікчемності угод.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог стверджує, що відповідач за змістом спірного Акту, встановивши на підставі власних припущень недійсність (нікчемність) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів та грубо порушив норми законодавства України, тому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Оліагроторг»(код ЄДРПОУ 36367809), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 17.02.2009р.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ Ленінського району м.Дніпропетровська.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

На підставі довідки від 01.02.2011р. №2642/10/04-033, наказу від 22.04.2011р. №468  фахівцями податкового органу, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Оліагроторг»(код ЄДРПОУ 36367809) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2011р. №502/233/36367809, в якому ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська прийшла до висновків, що оскільки у ПП «Оліагроторг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України правочини з контрагентами-покупцями мають ознаки нікчемності. Правочини, укладанні з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Також, згідно висновку в акті перевірки, з урахуванням вимог «Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби…»наведених  листом ДПА України від 03.02.2009р. №2012/7/10-1017, матеріали перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська по підприємству ПП «Оліагроторг»підлягають направленню до ДПІ, на обліку яких перебувають контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

Податковим органом у акті зафіксовано, що фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити неможливо. Документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Оліагроторг» за місцезнаходженням підприємства, відповідно установчих документів, не знаходяться. Не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись з висновками в акті перевірки податкового органу, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначений акт перевірки і дії суб'єкта власних повноважень щодо встановлення порушення позивачем вимог ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України під час фінансово-господарської діяльності є  розповсюдженням завідомо неправдивої інформації та порушують чинне законодавство України з наступних підстав.

Позивач стверджує, що в оспорюваному акті відсутні посилання на те, які саме правочини податковий орган визнав недійсними, з яких саме підстав та чим підтверджуються такі висновки.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п.18 постанови від 06.11.2009р. №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»:  «При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, шодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.»

Також, позивач посилається на те, що згідно з п.24 цієї постанови для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Позивач вважає, що неможливо встановити недійсність правочину, тим більше стверджувати про те, що  його недійсність прямо встановлена законом, не дослідивши його суть, зміст, форму укладення, суттєві умови, факт вчинення і виконання, наявність умислу сторін правочину та інші необхідні фактичні обставини і докази, що встановлюються судом при розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними.

Крім того, позивач стверджує, що згідно п.2.1.2 Листа ДПА від 03.02.2009р. №2012/7/10-1017: «Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи, про які ДПА України неодноразово зазначала у своїх листах, наказах, інших документах (оглядових листах). Слід врахувати, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів: переміщення товарів, наявності транспортних засобів тощо».

Тобто, позивач вважає, що висновок відповідача в акті перевірки від 26.04.2011р. №502/233/36367809 –щодо недійсності (нікчемності) укладених позивачем правочинів та порушення ним норм цивільного законодавства, зроблений податковим органом на підставі власних припущень, без встановлення в передбаченому законодавством порядку будь-яких фактичних обставин та належних доказів, перевищив службові повноваження, привласнив функції судових органів, грубо порушив норми закону.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно перевірки, вчинені позивачем правочини порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету та є нікчемними.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що підставою для здійснення висновків викладених в акті перевірки від 26.04.2011р. №502/233/36367809 є те, що ДПІ  у Ленінському районі м.Дніпропетровська діючи згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, та на підставі наказу  начальника податкового органу від 22.04.2011р. №468 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Оліагроторг»(код ЄДРПОУ 36367809) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що висновки акту перевірки від 26.04.2011р. №502/233/36367809 не встановлюють будь-які нові дані,  а лише фіксують те, що фактично існує на час складання вказаного акту  - відомості зазначені у податковій звітності позивача та ознаки нікчемності правочинів встановлених в силу закону –ст.215 ЦК України.

Також відповідач зазначає, що співробітниками податкового органу було здійснено вихід за місцезнаходженням підприємства позивача, та за результатами перевірки встановлено, що підприємство за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комунар, буд.5/Є  не знаходиться, про що складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків (а.с.44).

Окрім вищезазначеного, відповідач вказує, що позивач є злісним порушником податкового законодавства України, у зв'язку з чим посадова особа ПП «Оліагроторг» вже притягувалась у 2009 році до кримінальної відповідальності за ст.ст.364, 366 Кримінального кодексу України. відповідач стверджує, що постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18.11.2009р. по справі №1-394-2009р. посадову особу ПП «Оліагроторг»- колишнього директора та одночасно засновника –гр.ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.ст.364, 366 КК України за внесення до офіційного документу –податкової декларації позивача за травень 2009р. завідомо неправдивих відомостей, наслідком чого стало заниження податкових зобов'язань ПП «Оліагроторг»з податку на додану вартість, які підлягали сплаті на користь держави у сумі 37527грн.00коп., що спричинило шкоду державі. А також, постановою Красногвардійського райсуду м.Дніпропетровська від 18.11.2009р. по справі №1-394-2009р. колишнього директора ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності в порядку ст.ст.7-1, 7-2 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з погашенням спричиненої шкоди.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що метою укладених угод між ПП „Оліагроторг" з іншими підприємствами-покупцями за лютий 2011р. є штучне створення податкового кредиту з ПДВ вищезазначених покупців товарів (робіт, послуг). Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких підприємство не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

На думку відповідача, вищевикладене в повній мірі підтверджує факт здійснення позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків, а отже дії податкового органу правомірні, а  викладений висновок у акті перевірки №502/233/36367809  від 26.04.2011р. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Суд вважає, що факт відсутності посадових осіб позивача за місцезнаходженням не підтверджений належним чином, оскільки відповідно до ч.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частиною 14 цієї ж статті передбачено, що якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Таким чином відсутність юридичної особи за місцезнаходженням повинна підтверджуватися витягом (випискою, довідкою) з ЄДРПОУ, а відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також, суд звертає увагу, що довідка про встановлення фактично місцезнаходження платника податків від 22.042011р. №474/7 не може вважатись належним доказом у розумінні ст.ст.69-71 КАС України, оскільки, містить не повну інформацію щодо адреси, а саме відсутній № квартири (кімнати) та акт підписаний лише посадовими особами податкового органу, тобто зацікавленими особами і є надрукованим, що унеможливлює його складання безпосередньо на місці перевірки за адресою реєстрації ПП «Оліагроторг»(а.с.44).

При цьому, згідно запису № 4 Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.10.2011 р. підтверджено незмінність адреси реєстрації позивача –ПП «Оліагроторг»(а.с.178).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що питання про припинення юридичної особи ПП «Оліагроторг»відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»не порушувалось та не вирішувалось.

Отже, факт відсутності позивача за місцем реєстрації спростований матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі –порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків ані у платника ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Документом, який породжує певні правові наслідки для позивача, є податкове повідомлення рішення.

Однак, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що таке рішення податковим органом не приймалося, що в черговий раз доводить протиправність дій відповідача.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу  України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні, копії –долучені до матеріалів справи).

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Крім того, ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, зо зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність спірних висновків відповідача нормам податкового законодавства, а оскільки здійснення податковим органом перевірки та складання акту за результатами перевірки з відповідними висновками –є певними діями відповідача –суб'єкта владних повноважень, зазначене є підставою для задоволення позову в частині визнання дій протиправними.

Таким чином, відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку здійснення перевірки, що свідчить про протиправність дій щодо відображення у акті перевірки фактів нікчемності угод в наслідок порушення ПП «Оліагроторг»ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

Також, згідно п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки –протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової  відповіді платнику податків.

Як зазначено вище, відповідачем підтверджено неприйняття податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України,  не прийнято відповідне податкове повідомлення рішення.

Отже, стаття 19 Конституції України зобов‘язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимог позивача про зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не використовувати дані, відображені в акті перевірки № 502/233/36367809 від 26.04.2011 року щодо нікчемності угод, слід зазначити наступне.

Суд не має повноважень щодо встановлення факту на майбутнє, а відповідно до покладених на нього повноважень, лише перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу –Приватному підприємству «Оліагроторг»судові витрати у розмірі 1грн.70коп., сплачені квитанцією №33678.145.3  від 06.07.2011р.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Оліагроторг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії  – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо викладення в акті від 26.04.2011р. №502/233/36367809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Оліагроторг» (код за ЄДРПОУ 6367809) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.» висновків про  порушення ПП «Оліагроторг» частин 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України щодо недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Оліагроторг» з іншими підприємствами-покупцями, відображеними у висновку зазначеного акту перевірки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Оліагроторг» (49000, м.Дніпропетровськ, ж/м Комунар, буд.5-є, кв.28) 1грн.70коп. (одна грн. 70коп.) судового збору.   

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 11.11.2011 р.

Головуючий суддя                                                                                   Г.В. Потолова

Суддя                                                                                              Н.В.Захарчук

Суддя                                                                                              Д.П .Павловський