Рішення

від 09.06.2006 по справі 43/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  43/341

09.06.06

За позовом     дочірнього підприємства «Агротехсервіс»

до                    Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації   

                        права власності на об`єкти нерухомого майна

про                  визнання права власності та зобов'язання здійснити державну                реєстрацію права власності на нерухоме майно                                                  

Суддя  Пасько М.В.

Представники:

від позивача:         Здоренко С.М. –предст. (дов. № 01-02/06 від 01.02.2006),

від відповідача:    Пузир А.М. –предст. (дов. №35246  від 12.10.2005)   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Агротехсервіс»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (далі - Відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно –нежитлові приміщення:  № 1  площею 154,5 м.кв.; № 2  площею 5,6 м.кв.; № 3 загальною площею 2.8 м.кв.;  підвалу (літера А) загальною площею  162, 9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ,  Чоколовський бульвар, буд. 37, та здійснити державну реєстрацію права власності на вище згадане нерухоме майно –нежитлові приміщення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.06  порушено провадження у справі № 43/341 та  призначено її  розгляд  на 09.06.2006.

09.06.2006р. перед початком розгляду справи по суті учасників судового процесу було ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності зі ст. 22 ГПК України та роз'яснено вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Представник  Позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача  в усних поясненнях  проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у листі відповіді  від  29.03.2006  за № 11549.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський  суд  м.Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 1999 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Натан»та Дочірнім підприємством «Агротехсервіс»було підписано договір № 4 купівлі-продажу нежилого приміщення (далі –Договір) та Акт № 4 приймання передачі нежилого приміщення від 20 серпня 1999 року. Відповідно до умов договору № 4 купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 серпня 1999 року, ТОВ «Натан»продало, а ДП «Агротехсервіс»купило нежиле приміщення, яке складається з підвалу (літера А) кафе «Аркада», загальною площею 162, 9 м. кв. та знаходиться за адресою: м. Київ,  Чоколовський бульвар, буд. 37.

ДП «Агротехсервіс» своїм листом звернулося до Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі-Відповідач) з проханням провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно –нежиле приміщення підвал (літера А) загальною площею 162,9 м. кв. що знаходиться за адресою: м. Київ,  Чоколовський бульвар, буд. 37., та належить Позивачу на підставі договору №4 купівлі-продажу від 20 серпня 1999 року та Акту № 4 приймання-передачі нежилого приміщення від 20 серпня 1999 року.

Відповідач листом № 11549 від 29.03.2006  відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на нежиле приміщення  пославшись на те, що не проведена первинна реєстрація права власності вищезазначеного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.          

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 6 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та 20 Господарського кодексу  України  передбачено, що одним із способів захисту цивільного права являється визнання права.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України 2004 року  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 391 Цивільного кодексу України 2004 року  передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України 2004 року право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно передбачені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року N 1952-IV та   Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445.

Частиною п‘ятою ст. 3 вказаного Закону передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до частини 1 ст. 4 вказаного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Частиною третьою ст. 17 вказаного Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Оскільки, право власності  Позивача на вищезгадані нежилі будівлі до даного часу  Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна не зареєстровано  і  Відповідач безпідставно відмовляється його реєструвати, суд вважає, що Відповідачем порушується право власності Позивача на вказані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу  України 2004 року право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. 1 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в перелік правовстановлюючих  документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності входять договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності на нерухоме майно.

Крім того, ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” серед таких документів передбачені також інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно.

Також, відповідно до ст. 19 вказаного Закону, однією із підстав  для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили.

Таким чином, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна безпідставно відмовило в реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна –нежитлові приміщення № 1(154,5 м.кв), № 2 (5,6 м.кв.), № 3 (2.8 м.кв.) підвалу (літера А) загальною площею  162, 9 кв.м., яке знаходяться за адресою: м. Київ,  Чоколовський бульвар, буд. 37.

Отже, суд приходить до висновку, що підстави для відмови у реєстрації права власності відсутні, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Агротехсервіс»є обгрунтованими та законними, а тому позов підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з Відповідача.

На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

            Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за дочірнім підприємством «Агротехсервіс»(м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41, код  30301669, р/р 26002301001389  в АКБ „Трансбанк”, МФО 300089) право власності на нерухоме майно – нежитлові приміщення, а саме:  № 1  площею 154,5 м.кв.; № 2  площею 5,6 м.кв.; № 3 загальною площею 2.8 м.кв.;  підвалу (літера А) загальною площею  162, 9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ,  Чоколовський бульвар, буд. 37.

Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ––нежитлові приміщення, а саме: № 1  площею 154,5 м.кв.; № 2  площею 5,6 м.кв.; № 3 загальною площею 2.8 м.кв.;  підвалу (літера А) загальною площею  162, 9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ,  Чоколовський бульвар, буд. 37.

Стягнути з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, р/р 2600488010497 в Київській регіональній філії ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830, код ЄДРПОУ 03359836) на користь Дочірнього підприємства «Агротехсервіс»(м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41, код  30301669, р/р 26002301001389  в АКБ „Трансбанк”, МФО 300089) 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати накази.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, може бути оскаржено в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

         Суддя                                                                                                        М.В. Пасько