Постанова

від 16.12.2011 по справі 2а/0470/11556/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

16.12.2011   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.  

Справа № 2а/0470/11556/11

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піщемаш-сервіс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

                                                               ВСТАНОВИВ :

          15.09.2011 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піщемаш-сервіс»адміністративно-господарські санкції в сумі 9 959 грн. 09 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 р., та пеню в сумі 224 грн. 25 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

          Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Товариство з обмеженою відповідальністю «Піщемаш-сервіс», при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства –22 особи,   повинно було створити у 2010 році 1 робоче місце, на яке працевлаштувати інваліда. Проте, фактично на підприємстві не працювало жодної особи з встановленою інвалідністю. Таким чином, відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим, зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 9 959 грн. 09 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 224 грн. 25 коп. за несвоєчасну їх сплату. В добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

          В судове засідання представники сторін не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

          Позивач надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, та повідомив про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, письмові заперечення проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

          Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

          Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально –економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону,  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25  осіб -  у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до  висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок,                        по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;                      по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації  працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно –господарські санкції.

          Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Піщемаш-сервіс»перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному  відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

          Згідно форми № 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2010 рік, що надавався відповідачем 01.03.2011 р. до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 22 особи, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві згідно нормативу –1 особа, при цьому штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві у 2010 році не працювало       (а.с. 4).

                    Згідно інформації Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 30.09.2011 р. № 1668, наданої на запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Піщемаш-сервіс»протягом 2010 року звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», в яких була б заявлена потреба для можливого працевлаштування інвалідів, не надавало (а.с. 14).  

          Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»           № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.  

Отже, вказана інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Як вже зазначалося вище, відповідачем звітність за формою № 3-ПН, в якій би заявлялася потреба у працівниках –інвалідах, до центру зайнятості протягом 2010 року не подавалася.

Доказів щодо вжиття заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості у 2010 році, чи вжиття інших дій, направлених на виконання встановленого нормативу, відповідачем не надано.

Отже, суд дійшов висновку про те, що вимоги ст.ст. 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2010 році відповідачем не виконані.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.  Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого  ч.1 ст.19  вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2010 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними поданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 9 959,09 грн., а також нарахував пеню за порушення  термінів сплати адміністративно - господарських санкцій  в сумі 224,25 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 10 183 грн. 34 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2010 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій  за невиконання нормативу робочих місць).

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167  КАС України,  суд, -

                                               ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піщемаш-сервіс» (код ЄДРПОУ 23073837) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31216230700007, отримувач – Кіровський район, банк отримувача – ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 р. в сумі 9 959 грн. 09 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень дев'ять копійок), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 224 грн. 25 коп. (двісті двадцять чотири гривні двадцять п'ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги  через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України  було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                    В.В.Чорна