Постанова

від 30.05.2011 по справі 2а-1925/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 року                                                                                2а-1925/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко  Н. Д., при секретарі судового засідання Хімяк С.В., за участю представників

позивача:          Дубовика В.В.,

відповідача :    Рибчинка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  

Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

до

фірми «Лідія»

про

стягнення податкового боргу,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фірми «Лідія»(надалі –відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення податкового боргу в сумі 20591,53 грн. До початку судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 17274,57 грн.                                                          

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податковий борг у розмірі 17274,57 грн., який виник внаслідок несплати та несвоєчасної сплати ним орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 та 2011 роки.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2011 підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 30.05.2011 позовні вимоги визнав у повному обсязі, зробивши усну заяву та просив суд встановити строк виконання рішення –01.09.2011. В обґрунтування заявленого клопотання щодо встановлення строку виконання рішення суду відповідач вказав на те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, у зв'язку з чим, на сьогодні, на його розрахункових рахунках недостатньо грошових коштів для сплати заборгованості. З метою уникнення витрат, пов'язаних з примусовим виконанням рішення суду і не допущення ризику щодо притягнення його до юридичної відповідальності за невиконання судового рішення, враховуючи приписи статті 257 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач просив суд встановити  строк виконання рішення суду –01.09.2011.

Позивач щодо задоволення зазначеного клопотання не заперечував.

Відповідно до положень частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач –визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Суд у судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки задоволення цієї заяви та переконався, що відповідач і надалі наполягає на її задоволенні.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

           Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

               Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою та зареєстрований Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 03.02.1995, про що зроблено відповідний запис за  № 1 328 120 0000 000218 та перебуває на податковому обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області як платник податків з 24.02.1995  за  № 128.

30 січня 2010 року відповідачем до Білоцерківської об‘єднаної державної податкової інспекції Київської області подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік (а.с. 14), у якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобов‘язання з орендної плати у розмірі 30 366, 77 грн. на рік.

В силу положень статті 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992  №2535-ХІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон  України «Про плату за землю»), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

   Приписами статті 17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, відповідач у 2010 році мав сплачувати щомісячно орендну плату за землю у розмірі 2530,56 грн. до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до абзацу 1 статті 26 Закону України «Про плату за землю»за порушення його положень платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) та підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III (надалі –Закон України № 2181).

         Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобов'язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

          Однак, як вбачається з розрахунку податкової заборгованості відповідача (а.с.32), станом на день подання адміністративного позову, у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми орендної плати за землю за період з вересня по грудень 2010 року у розмірі 10 122, 24 грн.

          Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено перевірку відповідача стосовно дотримання ним вимог податкового законодавства, а саме, своєчасності сплати ним орендної плати за земельні ділянки.

          За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт від 04.11.2010 №336/152, у якому зафіксовані порушення  відповідачем вимог статей 2, 17 Закону України "Про плату за землю", підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181, а саме: відповідачем порушено граничні строки сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 1868,27 грн.

          На підставі акту перевірки, враховуючи приписи підпункту 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181, позивачем прийнято податкове –повідомлення рішення форми «Ш»від 04.11.2010 № 0000137152/0, відповідно до якого за не сплату відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків до відповідача застосовано штраф у розмірі 934, 14 грн.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Зазначене податкове – повідомлення рішення отримане відповідачем 04.11.2010 про що свідчить підпис його посадової особи на копії його корінця.

Доказів про оскарження зазначеного податкового повідомлення –рішення в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а відтак, податкове зобов'язання нараховане контролюючим органом є узгодженими.

У зв'язку з цим, загальний розмір податкового зобов'язання відповідача за 2010 рік станом на день розгляду справи становить 11 056, 38 грн., в тому числі за зобов'язаннями зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік  - 10122, 24 грн. та штраф - 934, 14 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2011 року відповідачем до Білоцерківської об‘єднаної державної податкової інспекції  Київської області подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 рік (а.с. 17), у якій самостійно визначив суму податкового зобов‘язання з орендної плати у розмірі 30 366, 77 грн. на рік (січень 2011 року - 2 530,61грн./місяць, лютий - грудень місяці 2011року по 2 530,56 грн. щомісячно).

            Платник податків, відповідно до пункту 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (надалі - Податковий кодекс України), самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.  

          В силу положень пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, відповідач у 2011 році мав сплачувати щомісячну орендну плату за землю за січень місяць 2011 року у розмірі 2530,61 грн. та  за лютий місяць 2011 року 2530,56 грн. до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним. Загалом –5061,17 грн.

          Відповідно до пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, суму податкового зобов'язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України  № 2181 та пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом (недоїмкою).

Відповідно до тверджень позивача зазначена вище сума податкового зобов'язання на день подання адміністративного позову відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у зв'язку з чим, враховуючи приписи податкового законодавства, набула статусу податкового боргу.

Крім цього, з огляду на закінчення встановлених Законом України № 2181 (в частині нарахувань до 01.01.2011) та пунктом 129.1.1 статті 129 Податкового кодексу України Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу позивачем нараховано пеню в розмірі  1 157,02 грн.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»№ 1/132 від 12.05.2009 у розмірі       2340, 07 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/171 від 17.06.2009  у розмірі 3199,17 грн.

 Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги вручені відповідачеві відповідно 12.05.2009 та 17.06.2009, про що свідчать підписи його уповноваженої особи на копіях їх корінців.

                    Доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних податкових вимог суду не надано, як і доказів про їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

А відтак, станом день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 17274,57 грн.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 17274,57 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

 Керуючись  статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити.

            Стягнути з фірми «Лідія»(ідентифікаційний код 20621939, Київська область, м. Узин, вул. Червоноармійська, 189) до бюджету податковий борг у розмірі 17274 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 57 коп.

            Визначити строк виконання рішення суду та зобов'язати фірму «Лідія» сплатити не пізніше 01 вересня 2011 року до бюджету податковий борг у розмірі 17274 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 57 коп.

                Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена  02 червня 2011 року.