Постанова

від 02.02.2011 по справі 281/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 року                                                                                   281/11/1070                                                                                                          

 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко  Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області     

до

приватного малого підприємства «Тін - Ко»

про

стягнення податкового боргу,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

           Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного малого підприємства «Тін - Ко»(надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 9944,70 грн.                                                                 

Позовні вимоги мотивовані тим, станом на день подання аміністративного позову відповідач має податковий борг у розмірі 9944,70 грн., який виник внаслідок несплати ним податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунального податку та штрафних (фінансових) санкцій.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Представник позивача у судове засідання 02.02.2011 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

           Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

           Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

             Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

                 Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою та зареєстрований виконавчим комітетом Білоцерківської  міської ради Київської області 23.02.1993, про що зроблено відповідний запис за № 1 353 120 0000 001788 та перебуває на податковому обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області як платник податків з 20.11.1996 за  № 718.

           Відповідно до поданих відповідачем позивачеві звітних документів, а саме:

           - податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за півріччя 2008 року (вх. № 51312), 3 квартали 2008 року (вх. № 84247), 2008 рік (вх. № 120241), перший квартал 2009 року (вх. № 33082), сума податку на прибуток, що підлягає сплаті становить, відповідно, 546, 00 грн., 326, 00 грн., 80, 00 грн., 330, 00 грн. Загалом –1282, 00 грн.;

           - податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень місяць 2008 року (вх. № 80088.), жовтень місяць 2008 року (вх. № 91214), листопад місяць 2008 року (вх. № 97071), грудень місяць 2008 року (вх. № 112396), січень місяць 2009 року (вх. № 6857), лютий місяць 2009 року (вх. № 10397), нарахована сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті становить, відповідно, 191, 00 грн., 252, 00 грн., 84, 00 грн., 157, 00 грн., 40, 00 грн., 107, 00 грн. Однак, сума податку на додану вартість, що підлягає стягненню, з урахуванням часткової її сплати у розмірі 17, 60 грн., становить 813, 40 грн.;

            - податкових розрахунків комунального податку за лютий місяць 2009 року (вх. № 65639), за квітень місяць 2009 року (вх. № 126090), січень місяць 2010 року (вх. № 38262), лютий місяць 2010 року (вх. № 72232), сума комунального податку, що підлягає сплаті, становить, відповідно,  18, 70 грн., 15, 30 грн., 5, 10 грн., 1, 70 грн. Однак, сума податку на додану вартість, що підлягає стягненню, з урахуванням часткової її сплати у розмірі 5, 19 грн., становить 35, 61 грн.

        Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (надалі –Закон України № 2181).

         Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

         Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

         Суму податкового зобов'язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

         Однак, відповідно до тверджень позивача, зазначені вище суми податкових зобов'язань на день подання адміністративного позову у повному обсязі відповідачем самостійно не сплачені.

         Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено перевірки відповідача стосовно дотримання ним вимог податкового законодавства, а саме, своєчасності сплати ним податкових зобов'язань по податку на додану вартість та стосовно операцій з активами, які потребують узгодження з податковим органом.

За результатами проведених перевірок позивачем складені відповідні акти, якими встановлено порушення  відповідачем приписів підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181, а саме –недотримання терміну сплати податку на додану вартість у розмірі 136, 90 грн., які самостійно визначені відповідачем на підставі поданих ним декларацій та підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України № 2181, а саме –відповідачем без узгодження з податковим органом відчужено активи, які перебувають в податковій заставі на суму 7 800, 00 грн.

На підставі актів перевірок, враховуючи приписи підпунктів 17.1.1 та 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181, позивачем прийняті податкові –повідомлення рішення форми «Ш»від 24.01.2009 № 235/15-3/36 та форми «3»від 29.10.2009                  № 0000010240/0 про нарахування відповідачеві штрафу, відповідно, у розмірі 13, 69 грн. та у розмірі 7800, 00 грн.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Зазначені податкові – повідомлення рішення отримані відповідачем, відповідно, 28.01.2009 та 29.10.2009 про, що свідчать підписи його посадової особи на копіях їх корінців.

Доказів про оскарження зазначених податкових повідомлень –рішень в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а відтак, податкові зобов'язання нараховані контролюючим органом є узгодженими.

У зв'язку з цим, розмір заборгованості відповідача по кожному із самостійно визначених, а також нарахованих податковим органом узгоджених податкових зобов'язань, що підлягають стягненню становить 9944,70 грн. в тому числі:

- по податку на прибуток підприємств - 1282, 00 грн;

- по податку на додану вартість з урахуванням штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань -  827, 09 грн. (813, 40 грн.+13, 69 грн.);

- по комунальному податку - 35, 61 грн.;

- відповідно до податкового повідомлення - рішення - 7800,00грн.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України  № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В силу положень пункту 1.3 статті 1 Закону України № 2181 податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого  податкового зобов'язання.

За твердженням позивача, сума податкового зобов'язання у розмірі 9944,70 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у зв'язку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»№ 1/187 від 17.04.2008 у розмірі   1814, 46 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/206 від 23.05.2008  у розмірі 2765, 66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги вручені відповідачеві відповідно 19.04.2008 та 18.06.2008, про що свідчать підписи його уповноваженої особи на копіях повідомлень про вручення поштового відправлення.

                    Доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних податкових вимог суду не надано, як і доказів про їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

А відтак, станом день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 9944,70 грн.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 9944,70 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

 Керуючись  статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити.

            Стягнути з Приватного малого підприємства «Тін - Ко»  (ідентифікаційний код 24880075, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченка, 78/1) до бюджету податковий борг у розмірі 9944 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 70 коп.

                Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

              Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      Панченко Н.Д.