Постанова

від 20.01.2012 по справі 2а/2370/8335/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20 січня 2012 року                                                         Справа № 2а/2370/8335/2011

20.01.2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі –Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача – Савченка В.В. (за посадою), відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Вторметал»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Вторметал»(далі: ТОВ «ВП «Вторметал», позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 року № 00002452301 та № 0002462301, винесених на підставі акту № 1633/23-2/36446728 від 25.06.2011 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВП «Вторметал»з питань дотримання податкового законодавства щодо відображення правових відносин з контрагентами постачальниками –ТОВ «ТД Альянс 3»(код 36365974) за період з 13.04.2009 р. по 31.12.2010 р., ТОВ «Віко-Миколаїв»(код 37104898) за грудень 2010 року та ТОВ «Атлон-Вир»(код 35066044) за період січень-квітень, червень 2010 р.

Позов обґрунтовано тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, винесені з грубим порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВП «Вторметал»посилалося на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 328536 грн., в тому числі за вересень 2010 р. на суму 89336 грн. (за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТД Альянс 3») та за грудень 2010 р. на суму 239200 грн. (за наслідками господарських операцій з ТОВ «Віко-Миколаїв»), оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Віко-Миколаїв»та ТОВ «ТД Альянс 3», які були зареєстровані платниками податку на додану вартість.  

Позивач зазначав, що висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання ТОВ «Віко-Миколаїв»та ТОВ «ТД Альянс 3»податкових зобов'язань.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що отримані від ТОВ «Віко-Миколаїв»металоконструкції були використані у власній господарській діяльності, а саме –перероблені та у вигляді металобрухту відвантажені контрагентам позивача - ТОВ  «Промтехмаш», ПП «КВВМПУ», ТОВ «Укр Мет». Позивач наголошує, що операції між позивачем та ТОВ «Віко-Миколаїв», ТОВ «ТД Альянс 3» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, а тому висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених з вказаними контрагентами є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Водночас, позивач вказує, що він не допускав порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак вважає необгрунтованим висновок відповідача про зниження податку на прибуток підприємств на суму 410669 грн. за 2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник  відповідача проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача посилався на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2 та п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ 328536 грн., сформованого за наслідками операцій позивача з ТОВ «Віко-Миколаїв»та ТОВ «ТД Альянс 3», правочини між якими є нікчемними, оскільки фактично господарських операцій з купівлі-продажу товарів та надання послуг не відбувалося, що свідчить про протиправність таких правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань. Дане порушення вплинуло на розмір валових витрат у відповідних періодах.

Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року № 00002452301 та № 0002462301, винесених на підставі акту № 1633/23-2/36446728 від 25.06.2011 р. відсутні, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.  

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Вторметал»зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 13.04.2009 р., код ЄДРПОУ 36446728 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 586784, а.с. 3 т. 4), взято на облік в ДПІ у м. Черкаси 14.04.2009 р. за № 20456, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28.09.2010 р. № 1109/29-012 (а.с. 4 т. 4). ТОВ «ВП «Вторметал»зареєстровано як платник ПДВ 13.05.2009 р., що підтверджується свідоцтвом № 100226255 про реєстрацію платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 364467223010 (а.с. 5 т. 4).

На підставі направлення № 496/23-0 від 14.06.2011 р., наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки № 1658 від 07.06.2011 р. (а.с. 11 т. 4), повідомлення № 110/23-215 від 07.06.2011 р. (а.с. 12 т.4), з 14 по 20 червня 2011 р. посадовою особою ДПІ у м. Черкаси проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВП «Вторметал»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правових відносин з контрагентами постачальниками –ТОВ «ТД Альянс 3»(код 36365974, м. Дніпропетровськ) за період з 13.04.2009 по 31.12.2010 р., ТОВ «Віко-Миколаїв» (м. Миколаїв, код 37104898) за грудень 2010 р. та ТОВ «Атлон-Вир»(код 35066044, м. Миколаїв) за період січень-квітень, червень 2010 р., за результатами якої складено акт від 25.06.2011 р. № 1633/23-2/36446728 (а.с. 30-47 т. 1).

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 25.06.2011 р. № 1633/23-2/36446728, відповідачем встановлені порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ними з ТОВ «Віко-Миколаїв»та ТОВ «ТД Альянс 3»; п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на 410669 грн. за 2010 р.; п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ на 328536 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. на суму 89336 грн. та за грудень 2010 р. на суму 239200 грн.

На підставі акта перевірки від 25.06.2011 р. № 1633/23-2/36446728, ДПІ у м. Черкаси прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 р.: № 00002452301 (а.с. 28 т.1), яким збільшено позивачу суму грошового зобов‘язання з податку на прибуток на загальну суму 616004 грн., в тому числі за основним платежем - 410669 грн. та за штрафними санкціями –205335 грн. та № 000246230 (а.с. 29 т. 1), яким збільшено позивачу суму грошового зобов‘язання з податку на додану вартість на загальну суму 492804 грн., в т.ч. за основним платежем -  328536 грн. та штрафними санкціями –164268 грн.

 Позивач в адміністративному порядку оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА в Черкаській області та до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарг, рішенням ДПА в Черкаській області про результати розгляду скарг № 21078/25-010 від 01.09.2011 р. (а.с. 88-90 т.1) та рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 5736/6/10-2115 від 17.11.2011 р. (а.с. 114-118 т.1) податкові повідомлення-рішення № 00002452301 та № 000246230 від 13.07.2011 р. залишені без змін.

В акті перевірки позивача зазначено, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Віко-Миколаїв»і ТОВ «ТД Альянс 3»не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені, відтак, позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит у розмірі 328536 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за вересень, грудень 2010 р. та до заниження суми податку на прибуток на 410669 грн.  

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що ДПІ у м. Черкаси отримано акти невиїзних перевірок: № 41/23/36365974 від 12.03.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про результати перевірки ТОВ «ТД Альянс 3»за період з 01.02.2009 р. по 12.03.2011 р. та № 343/23-300/37104898 від 08.03.2011 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за грудень 2010 р. по ТОВ «Віко-Миколаїв», якими встановлено відсутність об‘єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У акті перевірки позивача зазначено, що господарські операції ТОВ «ТД Альянс 3»та ТОВ «Віко-Миколаїв»не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, виробничо-складських приміщень, основних фондів, засобів для транспортування та наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

З огляду на наведені обставини, відповідач зробив висновок про проведення безтоварних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди підприємствами - вигодонабувачами з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

          Відповідач, посилаючись в акті перевірки позивача на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ТД Альянс 3»і ТОВ «Віко-Миколаїв», а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.

За таких обставин, в акті перевірки зазначено висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 328536 грн., в тому числі за вересень 2010 р. на суму 89336 грн. та за грудень 2010 р. на суму 239200 грн. Крім того, відповідач прийшов до висновку, що позивачем занижено податок на прибуток підприємств на 410669 грн. за 2010 р.

Суд не погоджується з висновками відповідача, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0002462301 від 13.07.2011 р., суд врахував  наступне.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.       

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній  господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом вересня, грудня 2010 р. формував податковий кредит, зокрема, в результаті здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу № 05-11/2010 від 05.11.2010 р., укладеного позивачем з ТОВ «Віко-Миколаїв»та договором про надання послуг перевезення вантажу від 27.08.2010 р. № 27-08/10, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД Альянс 3».

Суд встановив, що ТОВ «ВП «Вторметал»та ТОВ «Віко-Миколаїв»уклали договір купівлі-продажу  № 05-11/2010 від 05.11.2010 р., за умовами якого продавець (ТОВ «Віко-Миколаїв») зобов'язувався передати у власність покупця (позивача) металоконструкції, обладнання, їх складові металеві частини, вузли і агрегати, які були у використанні, а покупець зобов‘язаний прийняти і оплатити цей товар (том 1, а.с. 173-175). Найменування, кількість, якість товару узгоджується сторонами додатково до дня поставки (відвантаження) і зазначаються у накладних та інших, звичайних для даного виду товару документах, які є невід‘ємною частиною цього Договору (п. 1.3 договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу № 05-11/2010 від 05.11.2010 р., ТОВ «Віко-Миколаїв»у грудні 2010 р. передало позивачу товар на загальну суму 1435199 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ –239200 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000138 від 22.12.2010 р.; № РН-0000137 від 21.12.2010 р.; № РН-0000136 від 20.12.2010 р.; № РН-0000135 від 17.12.2010 р.; № РН-0000134 від 16.12.2010 р.; № РН-0000133 від 15.12.2010 року; № РН-0000132 від 14.12.2010 р.; № РН-0000131 від 13.12.2010 р.; № РН-0000130 від 10.12.2010 р.; № РН-0000129 від 09.12.2010 р.; № РН-0000128 від 08.12.2010 р.; № РН-0000127 від 07.12.2010 р.; № РН-0000126 від 06.12.2010 р.; № РН-0000125 від 03.12.2010 р.; № РН-0000124 від 02.12.2010 р.; № РН-0000123 від 01.12.2010 р. (т. 1, а.с. 184, 186, 189, 192, 195, 198, 200, 203, 207, 211, 215, 221, 226, 231, 235, 239).

ТОВ «Віко-Миколаїв»були виписані податкові накладні: № 127 від 02.12.2010 р., № 128 від 21.12.2010 р., № 129 від 22.12.2010 р. (том 1, а.с. 181-183). Загальна сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними становить 239199 грн. 57 коп. Вказані податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідний податковий період.

Розрахунки між ТОВ «ВП «Вторметал»та ТОВ «Віко-Миколаїв»проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.12.2010 р. № 2036, № 2038, № 55, за якими позивач сплатив на рахунок ТОВ «Віко-Миколаїв»1435199,20 грн. за металоконструкції, поставлені згідно договору № 05-11/10 від 05.11.2010 р. (т. 4 а.с. 73-75).

Суд з‘ясував, що позивач придбавав вказані металоконструкції для використання у власній господарській діяльності. Згідно довідки АА №112810 з ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача є, зокрема, оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом та інші (т.1 а.с. 27). Для здійснення господарської діяльності позивач отримав ліцензії серії АВ № 491011 на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів на кожен приймальний пункт (т. 1 а.с. 157-172).

Крім того, при встановленні судом реальності вчиненої господарської операції щодо поставки ТОВ «Віко-Миколаїв»позивачу металоконструкції згідно договору № 05-11/10 від 05.11.2010 р., суд з‘ясував, що умовами вказаного договору  передбачена можливість поставки товару окремими партіями на одній із умов:  EXW франко виробнича територія продавця,  DDP –франко виробнича територія покупця, в редакції ІНКОТЕРМС-2000 (п. 3.1 договору).

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, ІНКОТЕРМС-2000, термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, за умовами договору обов‘язок перевезення товару покладено на покупця.

Суд з‘ясував, що позивач здійснював транспортування металоконструкцій, придбаних у  ТОВ «Віко-Миколаїв»орендованими транспортними засобами із залученням своїх працівників - водіїв. Судом досліджені надані позивачем на підтвердження вказаних вище обставин копії документів, а саме: договори оперативної оренди транспортних засобів: № 01-06/1 від 01.06.2010 р., № 01-06/2 від 01.06.2010 р., № 01-06/3 від 01.06.2010 р.,  № 01-06/4 від 01.06.2010 р.,  № 01-06/5 від 01.06.2010 р.,  № 01-06/6 від 01.06.2010 р.,  № 01-06/7 від 01.06.2010 р.,  № 01-06/8 від 01.06.2010 р., № 01-06/8 від 01.06.2010 р., № 01-06/9 від 01.06.2010 р.,  № 01-06/10 від 01.06.2010 р., № 01-07/11 від 01.07.2010 р., № 18-11/12 від 18.11.2010 р., № 18-11/13 від 18.11.2010 р. (т. 3, а.с. 5-6, 8-9, 11-12, 14-15, 17-18, 20-21, 23-24, 26-27, 29-30, 32-33, 35-36, 38-39, 41-42, ), на підставі яких позивач орендував у ТОВ «Вторметал»транспортні засоби, акти приймання-передачі вказаних транспортних засобів (т. 3 а.с. 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43),  товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 185, 187, 188, 190, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 202, 204-206, 208-210, 212-214, 217-220, 222-225, 227-230, 232-234, 236-238), які підтверджують факт перевезення металоконструкцій, подорожні листи (а.с. 69-99 т. 3), накази на прийняття на роботу водіїв, які здійснили зазначені перевезення (т. 4, а.с. 83, 86, 89, 96, 98).

Крім того, частина перевезень здійснена на замовлення позивача ТОВ «Вторметал»згідно договору про надання послуг з перевезення вантажу від 01.06.2010 р. Для підтвердження факту виконання перевезень за цим договором позивач надав заявки на перевезення № 14 від 29.11.2010 р., № 15 від 02.12.2010 р., акт здачі-прийняття робіт, платіжне доручення, товарно-транспортні накладні.

Законом України № 168/97-ВР визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми ПДВ. Таким чином, з урахуванням вимог п. 7.1 Закону України № 168/97-ВР, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Таким чином, згідно Закону України № 168/97-ВР обов‘язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит, є наявність сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Судом взято до уваги факт перерахування позивачем коштів, у тому числі і ПДВ за отримані товари на рахунок ТОВ «Віко-Миколаїв».

Отже, на думку суду, доводи, якими відповідач заперечує позовні вимоги, є надуманими, а тому його позиція є недоведеною.

Абзацом 1 п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Згідно з п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд встановив, що ТОВ «Віко-Миколаїв»на час укладення договору купівлі-продажу від 05.11.2010 р. № 05-11/10 та передачі позивачу металоконструкцій мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100292995 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 8, т. 4), згідно  довідки АА №299307 з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТОВ «Віко-Миколаїв»є, зокрема, оптова торгівля відходами та брухтом, оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с. 7 т. 4).

Крім того, суд встановив, що придбані позивачем у ТОВ «Віко-Миколаїв»металоконструкції були у подальшому перероблені на металобрухт та реалізовані позивачем контрагентам –ТОВ  «Промтехмаш», ПП «КВВМПУ», ТОВ «Укр Мет». На вимогу суду, позивач надав копії таких документів: договорів поставки металобрухту: договору № 147-Д від 18.11.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Промтехмаш»(а.с. 54-57 т. 5), договору від 01.06.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «КВВМПУ»(а.с. 241-243 т. 4), договору № 19/п-03/2010 від 19.03.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Укр-Мет»(а.с. 33 т. 5), додаткових угод до них (а.с. 250 т.4; а.с. 1, 38, 58-61 т. 5), специфікацій до вказаних договорів (а.с. 2-32, 43-53 т. 5), видаткових накладних, приймально-здавальних актів, квитанцій на приймання вантажу (а.с. 100-164 т. 3).

Зважаючи на основний вид діяльності позивача –заготівля та переробка металобрухту, беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги  ст. 9 Закону № 996 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо придбання у ТОВ «Віко-Миколаїв»металоконструкцій, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді (грудень 2010 р.), в якому були отримані податкові накладні, суд встановив, що позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Крім того, суд встановив, що 27.08.2010 р. позивач та ТОВ «Торгівельний дім Альянс 3»уклали договір № 27-08/10 про надання послуг з перевезення вантажу (а.с. 242-244 т. 1). На підтвердження факту виконання умов договору та реальності наданих послуг з перевезення, позивач надав суду такі документи: ліцензію на підтвердження наявності у ТОВ «ТД Альянс 3»права на здійснення перевезень вантажів (т. 4 а.с. 9), заявки на перевезення вантажу (а.с. 245-249 т. 1), акт приймання наданих послуг від 30.09.2010 р. на суму 536016 грн.  (а.с. 1-6 т. 2), податкову накладну № 9767 від 30.09.2010 р. на суму 536016 грн., в т.ч. ПДВ 89336 грн. (а.с. 7 т. 2), платіжне доручення № 1473 від 25.10.2010 р. про сплату ТОВ «ТД Альянс 3»536016 грн. (а.с. 9 т. 2), товарно-транспортні накладні за вересень 2010 р. (а.с. 10-227 т. 2), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100298059 –ТОВ «ТД Альянс 3»(а.с. 10 т. 4).

Суд з‘ясував, що ТОВ «ТД Альянс 3»здійснювало перевезення товару, придбаного позивачем у ТОВ «ПФК Промсталь»на підставі договору № 24-06/10 від 24.06.2010 р. (а.с. 124 т. 4). Факт виконання цього договору підтверджено такими доказами: видатковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних) за вересень 2010 р. (а.с. 125-208 т. 4), податковими накладними за вересень 2010 р. (а.с. 209-240 т. 4).  

Суд звернув увагу на те, що у товарно-транспортних накладних, за якими ТОВ «ТД Альянс 3»здійснили перевезення вантажів (а.с. 10-227 т. 2) вказано, що перевезення здійснювались з м. Харьків (місцезнаходження ТОВ «ПФК Промсталь») до міст: Єрки, Золотоноша, Умань. Шпола, Городище, Балаклія, Корсунь-Шевченківський, Сміла, Тальне Черкаської області на адреси приймальних пунктів позивача (адреси приймальних пунктів зазначені у ліцензіях - т. 1 а.с. 157-172).  

 Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів  регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Законами України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, тощо.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої  для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що ТОВ «ТД Альянс 3»послуги з перевезення вантажу позивачу не надавало з посиланням на те, що транспортні засоби, які зазначені у товарно-транспортних накладних не належать на праві власності ТОВ «ТД Альянс 3»та згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов‘язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України вбачається, що ТОВ «ТД Альянс 3»не мало правовідносин з власниками транспортних засобів. Проте, суд прийшов до висновку, що ТОВ «ТД Альянс 3»не було позбавлено права використання автомобілів на підставі договорів суборенди.

Перевіряючи обгрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції від 22.05.1997 р.), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 410669 грн. за 2010 р., суд врахував наступні обставини та вимоги законодавства.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. Згідно із абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У акті перевірки (а.с. 40) відповідач зазначив, що позивач завищив суму валових витрат за 2010 р. на 1642679 грн. в зв‘язку з віднесенням до складу витрат на придбання товарів та послуг вартості безтоварних операцій щодо нікчемних правочинів із ТОВ «Віко-Миколаїв»та ТОВ «ТД Альянс 3».

Проте, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем вказаних вище сум до складу валових витрат є помилковим, оскільки, як було зазначено вище, судом встановлено реальність господарських операцій щодо придбання товарів і послуг у ТОВ «Віко-Миколаїв»та ТОВ «ТД Альянс 3».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  159–163, 254 КАС України, суд, – 

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області № 00002452301 від 13.07.2011 року, № 0002462301 від 13.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                          О.Л. Грицаєнко