Рішення

від 16.09.2008 по справі 10/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/42

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.09.08 р.                                                                                    Справа № 10/42                               

Господарський суд Донецької області у складі:          головуючого судді -  Приходько І.В.

                        при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

                           від позивача – Остапова О.В. -  довіреність;

                           від відповідача –  Габова Ю.Ю. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне  підприємство «Промагросинтез» м.Київ,

до  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Транстрой» м.Єнакієве,

про   стягнення   348 396  грн.  суму  непоставленого  товару,  пені  у  сумі 15 103,47  грн.,  збитків  у   розмірі  9 100  грн. та 75 000  грн., -

В С Т А Н О В И В :

           До господарського суду звернувся позивач, Товариство  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне  підприємство «Промагросинтез» м.Київ, з  позовом  до  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Транстрой» м.Єнакієве,  про   стягнення   попередньої  оплати  у  розмірі  348 336,16  грн.,  пені  18 742,92  грн.,  збитків  від  передання  товару неналежної якості у   розмірі  9 100  грн., неодержаний  прибуток  у  розмірі 75 000  грн.

         Представник    позивача  10.06.2008 р.  надав  до  суду  клопотання  про  уточнення  позовних  вимог,  просив  стягнути  з  відповідача  348 396  грн.  суму  непоставленого  товару  та  зменшив  суму  пені  до  15 103,47  грн.,   в  іншій  частині    позовні  вимоги  щодо  стягнення  збитків  підтримує  у  повному  обсязі.

        Розглянув  заявлене  клопотання,  суд  вважає,  що  воно  відповідає  положенням  статті  22  Господарського  процесуального  кодексу  України, подано  до  суду  відповідно до  вимог  зазначеної  статті  і  тому  підлягає  задоволенню.

         В  подальшому  суд  розглядає    позовні  вимоги позивача   з урахуванням уточнень  від  10.06.2008 р.

          Представник  відповідача  у   відзиві  на  позовну  заяву  б/н  від  09.06.2008 р.  позовні  вимоги  визнав  частково  на  суму недопоставленої  продукції. Крім  того,  вважає, що  період  нарахування  штрафних  санкції   на  підставі  положень  статті  530  ЦК України  повинен  відраховуватись з  28.03.2008 р. Позовні  вимоги  стосовно  стягнення  збитків  не  визнає  у  повному  обсязі.

         За  клопотанням  сторін  на  підставі  положень  ст.69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи    продовжувався.

         Розглянув  матеріали  справи,  заслухав  пояснення  сторін,  оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги   підлягають  частковому   задоволенню  з  наступних  підстав.

       Як  убачається  з  матеріалів  справи  між  сторонами 08.08.2007 р. був укладений  договір  купівлі-продажу  № 8.

       Відповідно  до пункту 1.1.  продавець (відповідач по справі)  зобов'язувався   поставити, а  покупець (позивач по справі)  прийняти  та  сплатити  у  встановлений строк продукцію у подальшому  товар вказану  у  Додатку  до  договору.

      Як  убачається  з  Додатку   сторони  встановили  товар -  вугілля  марки АС  у  кількості  5 000 тн +/- 5 % узгодженими  партіями,  термін  поставки  серпень-вересень  2007 р. ціна за 1 тн  415  грн. з урах. ПДВ.

       Відповідно до п.5.2. сторони  встановили  умови оплати - 100% предоплати.

       Відповідно до пункту 3.1. термін  поставки – протягом 7 банківських  днів  з моменту  оплати.

       Термін  дії  договору  сторони  встановили  до  31.12.2007 р.

        Обґрунтовуючи   позовні  вимоги,  позивач посилається  на   те,  що  на  підставі  рахунку  відповідача  № 25  від  15.08.2007 р.,  21.08.2007 р.  на  адресу  відповідача  було  перераховано 100 % попередньої  оплати  у  розмірі  456 495,60 грн. Відповідач  частково  поставив  продукцію  у  кількості  140 тн  на  суму 58 099,44  грн.  та  повернув  грошові  кошти  у  розмірі 50 тис.грн.,  решта  коштів  залишилась  неповернута.

      Крім  того, 07.08.2007 р.  між ним  та   ТОВ «Фірма «Дінэкс» був  укладений  договір купівлі-продажу № 7  на   5 тис. тн вугілля  +/- 5 %,   за  ціною 430 грн. за тн. Оскільки вугілля  не  було  отримане  у  вказаній  кількості  від  відповідача, він  не  зміг його  реалізувати   та   отримати  прибуток  у  розмірі 75 000  грн.

     Також  та  частка  вугілля, яка  була  поставлена  відповідачем,  не  відповідала  вимогам  якості,  і тому  ціна  вугілля,  яке  він  реалізував  ТОВ «Дінекс»  складала  лише  350 грн. за 1 тн.

         Приймаючи  рішення,  суд  виходить  з  наступного.

         Відповідно до статті 174  Господарського  кодексу  України,  підставами  виникнення  господарських  зобов'язань    є  зокрема господарські  договори  та  інші  угоди, передбачені  законом,  а  також  угоди,  не  передбачені  законом,  але  такі ,  які  йому  не  суперечать.

       Статтею 264  Господарського  кодексу  України визначено,  що  матеріально-технічне  постачання  та  збут  продукції  виробничо-технічного  призначення  і  виробів  народного  споживання  як  власного  виробництва,  так  і  придбаних  у  інших  суб'єктів   господарювання,  здійснюється  суб'єктами  господарювання  шляхом  поставки,  а  у  випадках,  передбачених  цим  Кодексом,  також  на  основі  договорів  купівлі-продажу.  

       Стаття  193 Господарського  кодексу  України  встановлює,  що  суб'єкти  господарювання  та  інші  учасники  господарських  відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання   належним  чином  відповідно   до  закону,  інших  правових  актів,  договору,  а  за  відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно  до  вимог,  що  у  певних  умовах  звичайно  ставляться.

      Умовами  договору  № 8  від   08.08.2007 р. сторони  встановили  поставку  вугілля  марки АС  у  кількості  5 000 тн +/- 5 % узгодженими  партіями,  термін  поставки  серпень-вересень  2007 р. ціна за 1 тн  415  грн. з урах. ПДВ.

         На  підставі  положень п.5.2. договору  та    рахунку –фактури  № 25,   позивач  21.08.2007 р.  перерахував  відповідачу  100% предоплати  у  розмірі  456 495,60 грн.

         Як  убачається  з  видаткової накладної  № 18  від 07.09.2007 р.  та  №  22  від  13.09.2007 р.,  відповідач  частково  поставив  вугілля  у  кількості 69 тн на суму 28 634,72  грн.  та   71 тн на  суму 29 464,72  грн.  відповідно.

          Крім  того,  05.10.2007 р. відповідач  попередив  позивача  про  неможливість  виконання  умов  договору № 8  та  31.10.2008 р.   частково  повернув  позивачу  суму  попередньої  оплати  у  розмірі 50 000  грн.

          Проти  вказаного  факту  та  розміру  повернутої  суми  не  заперечував  і  сам  відповідач по  справі.

           Положеннями  статті  670  Цивільного  кодексу  України  встановлено, якщо  продавець  передав  покупцеві  меншу  кількість  товару,  ніж  це  встановлено  договором  купівлі-продажу,  покупець  має  право  вимагати    передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або  відмовитись  від  переданого  товару  та  його  оплати,  а  якщо  він  оплачений,-  вимагати  повернення  сплаченої  за  нього  грошової  суми.   

         Листом  № 134/08  від  29.08.2007 р.  позивач  звернувся  до  відповідача  з  вимогою  про  повернення  отриманої  попередньої  оплати  за  договором № 8.

         У  гарантійному  листі  від  05.10.2007 р.  відповідач  повідомляв,  що  отримані  грошові  кошти    за  договором  № 8  будуть  повернуті  в  термін  з 20.10.  по  31.10.2007 р. Решта  суми  буде  за  згодою  сторін  повернута  у  вигляді  вугільної продукції  або  грошовими  коштами  протягом  листопада  2007 р.

       31.10.2007 р.  відповідач повернув  позивачу  частку  отриманої  попередньої  оплати  у  розмірі 50 000  грн.

      Решта  сплаченої  суми у  розмірі 348 396,16  грн. на  час  розгляду справи,  відповідачем  позивачу   не була  повернута.

      Позивач  у  своєму  клопотанні  про  уточнення позовних  вимог  та  у  розрахунку  підтримує  позовні  вимоги  на  суму  348 396  грн .Вказані  дії  позивача  є  його  правом  визначеним  положеннями  статті  22  ГПК  України  і  тому  суд  при  вирішенні  спору щодо  основної  суми розглядає  позовні  вимоги  позивача  від 10.06.2008 р.

      Проти  вказаного  факту  щодо  неповернення  решти  суми  не  заперечував й  відповідач  у  судових  засіданнях  та  у  відзиві  на  позовну  заяву.

         Суд  зазначає,  що  договір  № 8  укладався  до  31.12.2007 р.  і  на  час  прийняття  рішення  закінчив  свою  дію.

         Відповідно  до  статті  1212 Цивільного кодексу  України  особа,  яка  набула  майно  або  зберегла  його  у  себе  за  рахунок  іншої  особи,  зобов'язана повернути  майно,  коли  підстава,  на  якій  воно  було  набуте,  згодом відпала.

         Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги    щодо стягнення 348 396  грн.  суми  попередньої  оплати ,  обґрунтовані,  доведені  належним  чином  та  підлягають  задоволенню.

       Розглядаючи  уточнені  позовні  вимоги щодо  стягнення  пені  у  розмірі 15 103,47  грн.,  суд враховує  наступне.

       Стаття  546  Цивільного  кодексу  України визначає,  що  виконання  зобов'язання може  забезпечуватися  неустойкою,  поруко,  гарантією,  заставою,  притриманням,  завдатком.

       Договором  або  законом  можуть  бути  встановлені  інші  види  забезпечення  виконання  зобов'язання.

       Положеннями  статті  549  Цивільного  кодексу  України  визначено,  що  неустойкою (штрафом,  пенею)  є  грошова  сума  або  інше  майно,  які  боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення  божником  зобов'язання.

      У  пункті 7.2.  договору № 8  сторони  визначили,  що  відповідальність  за  порушення   цього  договору  настає  з  моменту    підписання  його  обома  сторонами та  визначається    у  відшкодування  шкоди  виною  стороною  на  користь  потерпілої сторони у  порядку  визначеному діючим  законодавством  України.

         Обґрунтовуючи  позовні  вимоги  щодо  підстав  нарахування  пені,  позивач  посилався  на  пункт 6  статті  231  Господарського  кодексу  України,  яким  визначено,  що  штрафні  санкції за  порушення  грошових  зобов'язань  встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою  Національного  банку  України,  за весь  час  користування  чужими  коштами,  якщо  інший  розмір  відсотків не  передбачений  законом  або  договором.

       Таким  чином, положення  вказаної  статті  визначають  лише  поняття   штрафних  санкцій і  регламентують  порядок  їх  нарахувань  та  не  встановлюють  їх  розміру,  який  сторони  повинні  були  узгодити  у  договорі.

     Таким  чином,  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  щодо  стягнення  пені  у  розмірі  15 103, 47  грн. не  обґрунтовані  та  не  підлягають  задоволенню.

      Розглянув   позовні  вимоги позивача  щодо  стягнення  збитків  у  розмірі  75 000  грн.  неодержаного   прибутку  та   9 100  грн. прямі  збитки,  суд  вважає,  що  вони  не  підлягають  задоволенню  виходячи  з  наступного.

       Положеннями  статті  224  Цивільного  кодексу  України  визначено, що  учасник  господарських  відносин,  який  порушив  господарське  зобов'язання  або  установлені  вимоги  щодо  здійснення  господарської  діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту ,  права  або  законні  інтереси  якого  порушено.

      Під збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою  стороною,  втрата  або пошкодження  її  майна,  а  також  не  одержані  нею  доходи, які управлена  сторона  одержала б у  разі  належного  виконання  зобов'язання   або  додержання  правил  здійснення  господарської   діяльності    другою  стороною.

        Статтею  225  Цивільного  кодексу  України    визначено,  що  до  складу  збитків,  що  підлягають  відшкодуванню особою,  яка  допустила  господарське  правопорушення  у  тому  числі  і  неодержаний  прибуток (втрачена  вигода),  на  який  сторона,  яка  зазнала  збитків  мала  право  розраховувати  у  разі  неналежного  виконання  зобов'язання  другою  стороною.

        Положення  статті  22  Цивільного  кодексу  України  визначають,  що    збитками є :  втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку  зі  знищенням  або  пошкодженням  речі,  а  також  витрати,  які  особа  зробила  або  мусить  зробити  для  відновлення  свого  порушеного  права (реальні  збитки);  доходи,  які  особа  могла б  реально  одержати  за  звичайних  обставин,  якби  її  право  не  було  порушено (упущена  вигода).

       Обґрунтовуючи    позовні  вимоги  щодо  стягнення  збитків  у  розмірі  75 000  грн.,  позивач  посилається  на   наявність  договору  № 8  від  08.08.2007 р., укладеного  з  відповідачем,  за  яким  він  мав  намір  отримати  віз  відповідача 5 тис.тн вугілля  за  ціною  415  грн. за  1 тн,  а  також  на наявність  договору  № 7  від  07.08.2007 р.,  укладеного з  ТОВ „Фірма”Динэкс”,  за  якими  він  мав  намір  реалізувати  вугілля  отримане  від  відповідача  за  ціною 430 грн. за  1 тн.У  зв'язку  з  тим,  що  товар  не  поступив  від  відповідача,  позивач  вважає,  що він  був  позбавлений  можливості  отримати  прибуток  у  розмірі 75 000  грн.  ((430 грн.-415 грн.) х 5 тис.тн).

       Дослідив  надані  сторонами  документи,  суд  вважає,  що  твердження  позивача  суперечать  матеріалам  справи:

-          по-перше,  договір  з  ТОВ  „Фірма „Фірма „Динэкс”  позивач  уклав  7  серпня  2007 р.,  в  той  час  як  договір  з   відповідачем  позивачем  був  укладений  8  серпня  2007 р., і    тому  останній не  міг  при  укладанні  договору з  ТОВ  „Фірма „Фірма „Динэкс”  передбачити  отримання  прибутку  за  поставку вугілля  за  договором,  який  ще  не  був  укладений;

-          по-друге,  як  убачається  з  матеріалів  справи,  відповідач  все-таки  поставив  частку  продукції  на  суму  58 099,44  грн., вказаний  факт  підтверджує і  сам позивач  у  позовній  заяві;

        Крім  того,  позивач  просить  стягнути  з  відповідача  збитки  у  розмірі  9 100  грн.,  посилаючись  на  неякісність  товару,  який  йому  поставив  відповідач  у  кількості 140 тн  за  ціною  415  грн. за 1 тн,  в  той  час  як  цей  же  товар  він  вимушений  був  реалізувати  за  ціною  350  грн.  за 1 тн.

      Як  убачається  з  умов  договору  № 8  від   08.08.2007 р. (Додаток) позивач  та  відповідач  встановили  поставку  вугілля  марки АС  у  кількості  5 000 тн +/- 5 % узгодженими  партіями,  термін  поставки  серпень-вересень  2007 р. ціна за 1 тн  415  грн. з урах. ПДВ. Якісні показники  сторони  встановили: зола 8-12 %  макс.,   вологість: 5-6 % макс., сера 0,9 – 1,5 % макс., летучі 8 % макс., фракція 6013 мм, менше ніж 6 мм 10-12 % мак.

     Положеннями  статті  611  Цивільного  кодексу  України    встановлено,  що  у  разі  порушення  зобов'язання  настають  правові  наслідки,  встановлені  договором  або  законом,  зокрема  відшкодування  збитків.

     Відповідно  до  пункту 2.1.  договору  № 8   сторони  встановили,  що  якість  товару  повинна  відповідати  діючим  нормативно-технічній  документації  „ГОСТам или „ТУ”  та  підтверджуватись  сертифікатом  якості  заводу  виробника.Покупець  має  право  контролювати  якість  товару,  який  постачається.

    Відповідно  до  пункту  6.1  сторони  встановили  певний  перелік  документів,  який  продавець (відповідач)  передає  покупцю (позивачу)  на  відвантажений  товар, у  тому  числі  сертифікат  якості,  який  видається  сюрвейерскою  організацією „С.С.І.Україна”  та  посвідчення  якості,  що  видається  виробником. У  сертифікаті  „С.С.І.Україна”  повинні  відображатись усі  вищеперелічені  якісні  показники.

    Обґрунтовуючи   позовні  вимоги  щодо  стягнення  збитків  у  розмірі  9 100  грн.,  позивач  посилається  на  невідповідність  отриманого  товару (вугілля)  якості  визначеній  сторонами  у  договорі  № 8.

     Таким  чином,  суд  встановив,  що  позивач  та  відповідач  за  умовами  договору  № 8  встановили  певний  порядок  прийомки  товару  за  якістю.

     Будь-яких  документів,  які б  стосувались  якісних  показників  вугілля,  який  прибув  за  саме  за  договором № 8,  позивач  до  суду  не  надав.

      Посилання  позивача  на  сертифікат № 140  від  21.09.2007 р.,  суд  вважає  безпідставним,  оскільки  з  зазначеного  документу  та  матеріалів  справи  не  можливо  встановити,  що  вказане  опрбовуване  вугілля,  це  саме  той  товар,  який  постачався  відповідачем.

      Крім  того,  суд  звертає  увагу  на  той  факт,  що п.2.1.  договору № 8,  позивачу  надано  право  контролювати  якість  товару,  а пунктом 6.1.  вимагати  при  прийомці  товару  сертифікат  якості  та  посвідчення.

     Позивач  вказаним  правом  не  скористувався  та  продукція  у  кількості  140  тн  без  застережень  ним  була  отримана  від  відповідача.

    Статтею  614,  яка  порушила  зобов'язання,  несе  відповідальність  за  наявності  її  вини (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  законом.

    Таким  чином,  водночас  обов'язковою   передумовою  задоволення  позовних вимог  щодо  відшкодування  збитків  є  встановлення  в  діях  відповідача  складу  цивільного  правопорушення,  складовими  частинами  якого є:  наявність  збитків,  причинний  зв'язок  між  діями  відповідача  та  заподіянням  збитків  позивачеві; протиправність  поведінки  відповідача  як  заподіювача  збитків;  вина  відповідача. Відсутність  будь-якої  з  зазначених  ознак  виключає    настання  цивільно  - правової  відповідальності  відповідача  у  вигляді  накладання  на  нього  обов'язку  з  відшкодування  збитків.

       Відповідно  до  положень  ст.33  Господарського  процесуального  кодексу  України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.

       Враховуючи  викладене, суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги щодо  стягнення  збитків  у  розмірі  75 000  грн.  та  9 100  грн.  позивачем  не  доведені  належним  чином  та  не  підлягають  задоволенню.

       Судові   витрати   підлягають   віднесенню  у  порядку  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.

        Керуючись статтями   11,  22,  546,  549,  611, 624, 625  670,  1212 Цивільного  кодексу  України, статтями   174,  193,  264   Господарського  кодексу  України, ст.ст. 22,  33,  43,   49,  69,  82,  84,  85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

        Частково  задовольнити  позовні  вимоги  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне  підприємство «Промагросинтез» м.Київ, заявлені  до Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Транстрой» м.Єнакієве,  про   стягнення   попередньої  оплати  у  розмірі  348 396  грн.,  пені  15 103,47  грн.,  збитків  від  передання  товару неналежної якості у   розмірі  9 100  грн., неодержаний  прибуток  у  розмірі 75 000  грн.

      Стягнути  з    Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Транстрой» м.Єнакієве  (86429,  Донецька  обл., м.Єнакієве вул.Леніна,  56, р/р 26005301636230  в філ.ПІБ м.Єнакієве,  МФО 334215,  ЄДРПОУ 31426974)  на  користь  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне  підприємство «Промагросинтез» м.Київ (04209, м.Київ, вул.Пухівська, 4,  р/р 26003000013 в  Київському  філіалі  ВАТ  СКБ „”Дністер” в м.Києві,  МФО 322119,  ЄДРПОУ 21594386)  суму  попередньої  оплати  у  розмірі  348 396  грн.

       Відмовити  у  задоволені  позовних  вимог Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне  підприємство «Промагросинтез» м.Київ, заявлених  до Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Транстрой» м.Єнакієве,  про   стягнення  пені  15 103,47  грн.,  збитків  від  передання  товару неналежної якості у   розмірі  9 100  грн., неодержаний  прибуток  у  розмірі 75 000  грн.

       Стягнути  з    Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Транстрой» м.Єнакієве (86429,  Донецька  обл., м.Єнакієве вул.Леніна,  56, р/р 26005301636230  в філ.ПІБ м.Єнакієве,  МФО 334215,  ЄДРПОУ 31426974)  на  користь  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-комерційне  підприємство «Промагросинтез» м.Київ ( 04209, м.Київ, вул.Пухівська, 4,  р/р 26003000013 в  Київському  філіалі  ВАТ  СКБ „”Дністер” в м.Києві,  МФО 322119,  ЄДРПОУ 21594386)    державне  мито  у  розмірі   3 483,96  грн.  та    витрати    на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу  у  розмірі  91,12  грн.

          В  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення. Повний  текст  підписано 22.09.2008 р.

               Суддя                                                                                                                                           

Пом. с.: Ярош В.В.

тел.: 305-75-46

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.