Рішення

від 18.01.2012 по справі 2018/2-2770/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/2-2770/11

н/п  2/2018/341/2012

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 18 січня 2012 року              Київський районний суд міста Харкова

у складі:  головуючого –судді Колесник С.А.                                                             

         при секретарі – Хомінській Т.В.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу «Оксеонс», ОСОБА_3 громади в особі ОСОБА_4 міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6,  Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про визнання права користування боксами (гаражами), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу «Оксеонс», про визнання права власності та за позовом  третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_7 про визнання права користування,  -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Харкова звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу «Оксеонс», яким, посилаючись на  ст.ст. 331, 391 ЦК України, просив визнати за ОСОБА_1 право користування боксами (гаражами) №181 (29) та №225 (203), розташованими за адресою м.Харків вул.Ак.Барабашова,1 А. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою Харківської області 12.09.2007 року було порушено кримінальну справу №18070165 за фактом шахрайських дій з майном ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190  КК України. В ході досудового слідства по вказаній кримінальній справі було встановлено, що ГБК «Метрополітеновець», який в 2007 році було перейменовано в ГБК «Оксеонс», було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності 17.10.1995 року. Даний кооператив розташований за адресою: м.Харків, вул. Ак. Барабашова, 1-А та був створений для задоволення потреб громадян шляхом будівництва відповідних приміщень за їх кошти, а також надання послуг по ремонту та обслуговуванню автомобілів. 15.12.1995 року ГБК «Оксеонс»уклав з ОСОБА_4 міською радою договір оренди землі. Головою кооперативу був обраний ОСОБА_8, який в період 1995 - 2003 років, на думку представника позивача, особисто займався розподіленням ділянок для будівництва гаражів та у 1999 році виділив ОСОБА_1 6 земельних ділянок для будівництва гаражів №№27, 28, 29, 203, 204, 205. В період 1999 - 2003 років ОСОБА_1 за свої кошти з використанням найманої праці побудував на вказаних ділянках 6 гаражів. ОСОБА_8 у 2003 році без відому ОСОБА_1 два гаражі побудовані на ділянках №29 та №203 перепродав відповідно ОСОБА_9 за 6000 доларів США та ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_8 самовільно, без проведення загальних зборів, виписав ОСОБА_9 та ОСОБА_6 членські книжки та пропуски на право користування вказаними гаражами. Своїми діями ОСОБА_8 заволодів шляхом обману майном ОСОБА_1, в результаті чого останньому було заподіяно майнову шкоду на загальну суму 70 000 грн. Вказані обставини встановлені постановою Київського районного суду міста Харкова від 04.07.2008 року по справі №1п-33/08/13, провадження у якій було закрито постановою ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 27.11.2008 року у зв»язку зі смертю ОСОБА_8

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2009 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_5О.(а.с.60).

Під час судового розгляду справи в порядку ст.34 ЦПК України ОСОБА_7 було пред'явлено самостійний позов до ОСОБА_1, ГБК «Оксеонс» про визнання права користування гаражем №181 (29) по вул..Барабашова 1 а в м. Харкові. В обґрунтування свого позову ОСОБА_7 посилалася на те, що у 2001 році вона внесла вступний внесок до ГБК «Оксеонс», а у 2002 році - пайовий внесок. Її було прийнято в члени кооперативу, видано посвідчення члена кооперативу з правом користування гаражем №29. Після перейменування кооперативу гараж №29 отримав новий №181. Протягом 2003-2009 років вона є членом кооперативу і сплачує членські внески. У 2007 році звернулася до Голови кооперативу з вимогою змінити її посвідчення про членство на що отримала відповідь, що замінити посвідчення неможливо, так як на гараж №181 претендує ОСОБА_1 Вважає, що має законні підстави для користування гаражем №181.

Позивач ОСОБА_1 в ході розгляду справи подав доповнення до позовної заяви, яким просив визнати за ним право власності на побудовані гаражні бокси №181 (29) та №225 (203), посилаючись на те, що ним за свої кошти було побудовано 6 гаражних боксів, які є його власністю.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2009 року  у задоволенні позову прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1, самостійного позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_7 –відмовлено (т.1 а.с.189-193).

Ухвалою  судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25.02.2010р. рішення Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2009р. залишено без змін (т.1 а.с.285-286).

Ухвалою Верховного Суду України від 15.06.2010р. рішення Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2009р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25.02.2010р. - залишено без змін (т.1 а.с.326-327).

20.04.2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення  Київського районного суду від 14 грудня 2009 року (т.2 а.с.3-6).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2011р. заяву ОСОБА_1  про перегляд за нововиявленими обставинами рішення  Київського районного суду від 14 грудня 2009 року –задоволено. Скасовано рішення Київського районного суду м.Харкова від  14 грудня 2009 року, у зв'язку з нововиявленими обставинами (т.2 а.с.59-60).

У судовому засіданні представник прокуратури позовну заяву підтримав в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву в частині визнання за ним права власності на гаражні боки №181 (29) та №225 (203) підтримав у повному обсязі.

Проти позову ОСОБА_7 представник прокуратури та ОСОБА_1 у судовому засіданні  заперечували з тих підстав, що будівництво гаражів в кооперативі здійснювалося індивідуально кожним членом кооперативу на попередньо виділеній земельній ділянці. Гаражні бокси №181 та №225 побудував ОСОБА_1 та його брат із власних матеріалів та за власні кошти і вказані гаражі за правом належать йому. Колишній голова кооперативу ОСОБА_8 самовільно розпорядився спірними гаражами, чим було порушеного його право користування гаражами та стало підставою для порушення кримінальної справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 кооперативу «Оксеонс»у судове  засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений судом своєчасно та належним чином (т.2 а.с.163-164, 180-182).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від  29.11.2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 громаду в особі ОСОБА_4 міської ради та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області. (т.2 а.с. 148).

Представник відповідача ОСОБА_3 громади в особі ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_10, діючий на підставі довіреності від 04.01.2012р. (т.2 а.с.171) у судовому засіданні проти позовів заперечував у повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що позивачем не надано до суду  документів, підтверджуючих право власності або право користування на земельну ділянку, а тому спірне майно є самочинним. Земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією ділянкою має право виключно  територіальна громада м. Харкова в особі ОСОБА_4 міської ради.

Також зазначив, що вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визнання можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані  об'єкти та будівництво яких розпочато самостійно, здійснюється відповідно до «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженим рішенням 9 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 17.08.2011р. №390/11. Порядок поширюється на всі підприємства, установи, організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста.

Вважав, що узаконення майна можливе тільки при виконанні вимог норм ЦК України та вимог, передбачених вищезазначеним Порядком. Отже, інтереси ОСОБА_4 міської ради були порушені відносно володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по вул. Ак. Барабашова, 1-А у м.Харкові, а відтак  порушуються вимоги Рішення Конституційного Суду від 01.12.2004р.

Представник третьої особи: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області у судове засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений судом своєчасно та належним чином (т.2 а.с.161).

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 та третя особа  ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином (т.2 а.с.167-1678, 169-170).

Третя особа  ОСОБА_6 у судовому засіданні проти позову прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 та проти позову ОСОБА_1 заперечував з підстав, що він є членом кооперативу з 1998 року. На протязі 2000-2002 років ним було побудовано спірний гараж №225, будівництво якого здійснювалося з матеріалів, придбаних за його кошти. Після завершення будівництва  ОСОБА_8В видав йому членську книжку та пропуск і по цей час він користується спірним гаражем та сплачує відповідні членські внески.

Суд,  заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються пред'явлені позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_1 та позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи положення норм цивільного процесуального законодавства України, щодо обов'язку суду розглядати справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, пред'явлені позови розглядалися виключно в межах заявлених вимог.

Як встановлено в ході розгляду справи, гаражно-будівельний кооператив «Оксеонс»набув статусу суб'єкта господарювання – юридичної особи та був зареєстрований у виконавчому комітеті ОСОБА_4 міської ради 17.10.1995 року.

Статут ГБК «Метрополітеновець»був прийнятий на загальних зборах кооперативу 09.08.1993 року та пройшов відповідну процедуру державної реєстрації (т. 1 а.с.4-9). Нова редакція статуту була затверджена протоколом №2 загальних зборів від 29.05.2007 року (т.1 а.с.48-54,55).

За організаційно-правовою формою кооператив є обслуговуючим кооперативом. З 15.12.1995 року на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №387 від 14.06.1995 року та договору №225 на право тимчасового користування землею у користуванні ГБК «Метрополітеновець»перебуває земельна ділянка площею 1,1516 га, розташована по вул. Ак. Барабашова, 1-А в м. Харкові (т.1 а.с.12,13). В 2007 році ГБК «Метрополітеновець»було перейменовано в ГБК «Оксеонс»( т.1 а.с.10,11).

Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та інші учасники цивільного процесу підтвердили, що після перейменування ГБК «Метрополітеновець»в ГБК «Оксеонс»відбулася зміна нумерації гаражних боксів та спірні гаражі №№29, 203 на даний час мають інші №№181, 225 відповідно, а також підтвердили що вказані гаражі використовуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 З цих підстав суд вважає, що вказані обставини не підлягають доказуванню.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2007 року (справа №53/229-07), зареєстрованого у КП ХМБТІ 04.09.2007 року, гаражі та допоміжне приміщення літ. А-2 площею 1290,1 кв.м., літ. Б-1 площею 413,0 кв.м., літ. В-1 площею 519,4 кв.м., літ. Г-1 площею 705,9 кв.м., літ. Д-1 площею 757,4 кв.м., літ. Е-1 площею 527,9 кв.м., літ. Ж-1 площею 310,3 кв.м., літ. З-2 площею 2871,4 кв.м., літ. И-2 площею 472,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Барабашова, 1-А, належать на праві власності ГБК «Оксеонс»(т.1 а.с.67,68).

Постановою Вищого Господарського Суду України від 13.04.2010р. рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2007р. у справі №53/229-07 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.2 а.с.13-14).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. позовну заяву ГБК «Оксеонс»до ОСОБА_4 міської ради, за участю прокуратури Харківської області залишено без розгляду (т.2 а.с.15).

З листа КП ХМБТІ від 17.11.2010р. №370-08 вбачається, що державну реєстрацію права власності на гаражі та допоміжне приміщення, розташовані по вул. Барабашова, 1-а  погашено, в зв'язку зі скасування підстав реєстрації, а саме рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2007р. справа №53/229-07 (т.2 а.с.17).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2010р. визнано за ОСОБА_2 кооперативом «Оксеонс»(61168 м.Харків, вул. Барабашова, буд. 1-А, код 23752062) право власності на нерухоме майно: гаражі та допоміжне приміщення, розташовані по вул. Барабашова, 1 –а у м. Харкові  (т.2 а.с.77-79).

Постановою ОСОБА_4 апеляційного господарського суду від 03.11.2011р. рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2011 року скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.142-145).

Таким чином, на момент розгляду даної справи право власності на гаражі та допоміжні приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Барабашова, 1-А, відсутнє.

У своєму позові представник прокуратури м. Харкова, діючий в інтересах ОСОБА_1 просить визнати за останнім право користування спірними гаражами, при цьому правовою підставою яка надає відповідне право вважає положення ст.331 ЦК України.          

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.   

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленого законом, будівництва об'єктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.   

Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.   

Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснювалося приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначався Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.   

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані чи будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.   

Судом встановлено, що будівництво спірних гаражів та допоміжних приміщень по вул.. Академіка Барабашова, 1-а у м. Харків, здійснювалося без належної проектної документації, а отже є самовільним.

Згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинне нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці що не була відведена їй для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Таким чином, судом вбачається, що положення ст. 376 ЦК України, яка наводить поняття самочинного будівництва та підстави набуття права власності на нього особою, яка здійснила це будівництво, застерігає, що це можливо, якщо цим будівництвом «не порушуються права інших осіб».

Вказане міститься також і ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України –Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності  на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Таким чином, при вирішенні даного спору важливим питанням, яке необхідно з'ясувати суду є те, чи порушуються самочинним будівництвом права інших осіб, в тому числі розпорядника земельної ділянки на якій розміщене самовільне будівництво.

Судовим розглядом встановлено, що  земельна ділянка площею 1,1516 га, розташована по вул. Академіка Барабашова, 1-А в м. Харкові була надана гаражно-будівельному кооперативу «Метрополітеновець»у користування для будівництва відкритої автомобільної стоянки на 216 місць по вул. Барабашова, 1 - а, на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №387 від 14.06.1995 року та знаходилася в користуванні ГБК «Оксеонс»на підставі договору №225 на право тимчасового користування землею (т.1 а.с.12,13).

На момент розгляду справи в суді, документів, підтверджуючих право власності  позивача ОСОБА_1 або його права користування на земельну ділянку по вул. Академіка Барабашова, 1-а у м. Харків, до суду не надано.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, відповідно до закону, вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Крім того, вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визнання можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самостійно, здійснюється відповідно до «Порядку про вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженим рішенням 9 сесій ОСОБА_4 міської ради б скликання від 17.08.2011р. № 390/11. Зазначений Порядок поширюється на всі підприємства установи організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста.

Аналізуючи положення чинного законодавства України, які визначають підстави та порядок набуття права власності на новостворене нерухоме майно та об'єкти незавершеного будівництва, в їх сукупності та послідовності викладення законодавцем, суд приходить до висновку про відсутність у позивача ОСОБА_1 підстав для задоволення його позову про визнання права власності.

При дослідженні судом підстав для задоволення позову прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 та позову ОСОБА_7 суд встановив наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. ОСОБА_2 кооператив «Оксеонс»(61054 м.Харків, вул. Академіка Барабашова, 1-а, код ЄДРПОУ 23752062) зобов'язано звільнити  земельну ділянку площею 7895,8 кв.м. по вул. Академіка Барабашова, 1-а у м. Харкові, шляхом знесення гаражів, допоміжних приміщень, а також іншого нерухомого майна, що розташоване на вказаній земельній ділянці, привести земельну ділянку у придатний для подальшого  використання стан та повернути територіальній громаді міста в особі ОСОБА_4 міської ради (61003 м.Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) (т.2 а.с.175-179). Крім того, зазначеним рішенням суду було встановлено, що ГБК «Оксеонс»займає спірну земельну ділянку самовільно, оскільки на підставі ст. 31 Закону України «Про оренду землі»24.06.2011 року в Державний реєстр земель внесено запис про припинення дії договору на право тимчасового користування землею від 26.12.1995 року за №235, укладеного між ОСОБА_4 міською радою та ГБК «Оксеонс».

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Таким чином, зважаючи на рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2011 року та положення ч. 4 ст. 376 ЦК України і заперечення відповідача ОСОБА_4 міської ради проти позовних вимог, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 про визнання права користування та позову ОСОБА_7 про визнання права користування, оскільки спірні гаражі підлягають знесенню, а задоволення будь-якого із зазначених позовів призведе до ухвалення рішення, яке суперечить закону та порушує права територіальної громади міста Харкова в особі ОСОБА_4 міської ради на право розпорядження землями міста Харкова, в тому числі і земельною ділянкою по вул. Академіка Барабашова, 1-а, що є неприпустимим.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних норм позивач ОСОБА_1, представник прокуратури міста Харкова та ОСОБА_7 не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 чи ОСОБА_7 права користування чи права власності спірними боксами (гаражами) №181 та №225.

За таких обставин, вимоги як прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 так і ОСОБА_7 про визнання права користування окремими боксами (гаражами) в гаражно-будівельному кооперативі «Оксеонс», а також вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірні гаражні бокси – задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 27, 57-60, 209, 215 ЦПК України,  суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову прокурора міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_7 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено судом 23 січня 2012 року.

Суддя                                                                      Колесник С.А.