Постанова

від 22.09.2008 по справі 5020-11/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-11/212

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"22" вересня 2008 р.  10:19                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Дмитрієва В.Є., при секретері Алексєєнко А.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

За адміністративним позовом:  Севастопольського транспортного прокурора (99011 м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 20-А)

         до Приватного підприємства “Оніма” (м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 15/86)

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 13222,22 грн.,

Представники сторін:

Прокурор - Верьовкіна Г.П., посвідчення № 355 від 25.03.2004;

Позивач - Кухарєнко В.М., довіреність 04-01 від 08.01.08;

Відповідач - не з'явився;

Суть спору:

Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Оніма” (м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 15/86)  про стягнення штрафних санкцій в розмірі 13222,22 грн..

28.07.2008 позивач вточнив позовні вимоги  та просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 13222,22 грн. та пеню в розмірі 149,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, яке виразилось у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином  у встановленому порядку.

Оскільки до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача та прокурору роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представник позивача та прокурору, суд -

В с т а н о в и в :

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.   

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник  у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.03.2007, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно зі ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу та працюючих інвалідів розраховується відповідно до п. 13 „інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, наданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2007 році склала 153 чоловік. Норматив для працевлаштування інвалідів склав 6 робочих місць. Фактично у 2007 році на підприємстві працювало 4 інвалідів.

Середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 6611,11 грн.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону № 875, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, зобов`язаний сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі  13222,22 грн.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства  зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення,  яким, зокрема, є невиконання нормативу  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До  числа  таких  заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені  у  пунктах  3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Згідно з п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за №  552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Дата подання позову 22.05.2008. Тобто період нарахування пені з 16.04.2008 по 14.05.2008 –29 календарних днів.

  Таким чином, сума пені нарахована позивачем склала дає 149, 64 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 13371,86 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Оніма” (м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 15/86; код ЄДРПОУ 30628356, п/р  26000426916001 в ФКБ  «Приватбанк», МФО 324935) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, код ЄДРПОУ 24035598, на р/р 31218221800007 в УДК в м. Севастополя, МФО 824509) суму адміністративно-господарських санкцій в  розмірі 13222,22 грн., та суму пені   в розмірі  149,64 грн.

3.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                             В.Є. Дмитрієв

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

24.09.2008