Постанова

від 23.09.2008 по справі 5020-3/034-4/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/034-4/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-3/034-4/199

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"23" вересня 2008 р.  18:20                                                                                          м. Севастополь

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор»

(вул. М. Музики, 2,  місто Севастополь, 99007)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя

(вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011),

третя особа: Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі

(вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011),

про зобов`язання відповідача повернути позивачеві  64 000,00 грн.,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Сінельник К.А.,

За участю представників:

Від позивача:  Мартиновський Р.Ю., довіреність №б/н від 20.08.2008,

Від відповідача: Луговська Г. В., довіреність №321/10-004 від 26.08.2008,  

Булат К. М., довіреність №316/10-004 від 09.06.2008,  

Від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про зобов`язання відповідача повернути позивачеві  безпідставно списані з метою доплати за патенти у сфері грального бізнесу 64000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.05.2006  у справі №20-3/034 позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Спір був вирішений судами першої та другої інстанції за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2008 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 30.05.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 у справі №20-3/034 скасовано, справу направлено до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд за правилами Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 30.05.2008 суддею Остаповою К.А. відкрите провадження в адміністративній справі №5020-3/034-4/199 з призначенням попереднього судового засідання на 26.06.2008.

За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 26.06.2008 справу №5020-3/034-4/199 призначено  до судового розгляду на 26.08.2008.

В судовому розгляді оголошувалась перерва.

Третя особа - Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі в судові засідання не з`являлась, про причини нез`явлення суду не повідомляла, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статі 9 Європейської хартії регіональних мов  (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України від 01.11.1991), статті 10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002), статті 18 Закону України  «Про мови»від 28.10.1989, статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням представників сторін пояснення по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу,  суд

в с т а н о в и в :

27.09.2004 позивачем придбані торгові патенти на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу:

-          №429619 для грального столу з кільцем рулетки терміном дії з 01.10.2004 по 30.09.2009 (вартість патенту 32 000,00 грн.),

-          №429620, №429621, №429622 для карточних гральних столів терміном дії з 01.10.2004 по 30.09.2009 (вартість кожного з патентів  - 24 000,00 грн.).

Загальна вартість придбаних патентів склала 104 000,00 грн.

Платіжним дорученням №179 від 15.06.2004 позивачем було оплачено одноразово вартість всіх патентів в розмірі 104 000,00 грн. на три місяці.

Платіжним дорученням №230 від 16.09.2004 позивачем було оплачено одноразово вартість всіх патентів в розмірі 104 000,00 грн. на IV квартал 2004 року.

Платіжним дорученням №294 від 14.12.2004 позивачем було оплачено одноразово вартість всіх патентів в розмірі 104 000,00 грн. на I квартал 2005 року.

Листом від 04.02.2005 №1554/10/15-1 Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя  повідомила позивача, що відповідно до статті 47 Закону України від 23.12.2004 №2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік»у 2005 році збільшилась вартість торгових патентів на здійснення діяльності в сфері грального бізнесу в три рази та склала 4200,00 грн. для гральних автоматів; 192 000,00 грн. для грального столу з кільцем рулетки; 144 000,00 грн. для інших гральних столів; 6000,00грн. для кегельбанів за кожну гральну доріжку; 1800,00 грн. для більярдів; 7200,00 грн. для інших видів грального бізнесу. З посиланням на лист Державної податкової адміністрації України від 05.01.2005 №202/7/15-1217 та вищевказаний Закон відповідач зазначив, що у разі неповного внесення сплати вартості торгових патентів за I квартал 2005 року суб`єкт господарювання зобов`язаний зробити перерахунок та доплатити вартість торгових патентів, виходячи з нових ставок, до 15.03.2005, і тільки за таких умов пеня на суму недоплати нараховуватись не буде.

Враховуючи викладене, на думку відповідача позивач повинен був сплатити додатково за  I квартал 2005 року 52 000,00 грн.:  16 000,00 грн. за стіл з кільцем рулетки та 36 000,00 грн. за три карточні столи.

Зазначені суми позивачем сплачені не були.

Платіжним дорученням №52 від 14.03.2005 позивач оплатив вартість патенту за один карточний стіл (патент №429622) на II квартал 2005 року у сумі 12 000,00 грн., тобто за старими ставками без врахуванням нових ставок, встановлених  статтею 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі міста Севастополя на підставі Акту перевірки від 13.02.2005 №27010424/2330 було винесено рішення №0000472330/0 від 21.02.2005 про застосування фінансових санкцій  в розмірі 102 460,75 грн. (а.с. 32, том 1).

04.03.2005 позивач звернувся до відповідача з листом за вихідним  № 26 з проханням зупинити з 01.04.2005 дію одного торгового патенту №429619 для грального столу з кільцем рулетки, двох торгових патентів №429620, №429621 для карточних гральних столів, а загальну вартість даних торгових патентів в сумі 80 000,00 грн. зарахувати в рахунок погашення податкових зобов`язань за рішенням №20р від 02.03.2005.

На підставі зазначеної заяви позивача відповідачем був підготовлений висновок № 683 від 18.03.2005 про повернення надмірно сплаченої вартості торгових патентів у сумі 16 001,02 грн. у межах переплати, що значилась на картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор», у рахунок погашення податкових зобов'язань, що відповідає вимогам пунктів 5, 6, 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків (надалі –Порядок), підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Актом звірки між позивачем та відповідачем від 01.12.2005 встановлено, що відповідач самостійно розпорядився коштами позивача, спрямувавши їх на доплату за вартість патентів: за I квартал 2005 року: 16 000,00 грн. за стіл з кільцем рулетки та 36 000,00 грн. за три карточні столи, а всього 52 000,00 грн.; за II квартал 2005 року:  12 000,00 грн. за карточний гральний стіл.

Після цього на особливому рахунку позивача залишилося 16 000,00 грн., до яких були додані 1,02 грн. переплати станом на 01.01.2005. Ця сума була спрямована відповідачем  на погашення фінансових санкцій  за згодою  позивача.

Суд вважає, що дії відповідача по розпорядженню коштами позивача для доплати в примусовому порядку за патенти на I-II  квартали 2005 року є неправомірними у зв`язку з наступним.

Діючим законодавством встановлений певний порядок визначення та узгодження між суб'єктом господарювання та контролюючим органом податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Також положення щодо визначення податкового зобов'язання встановлені пунктами 4.1, 4.2 статті 4, статтею 5  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, підстав для стягнення 64 000,00 грн. для доплати вартості торгових патентів, згідно зі статтею 7  зазначеного вище Закону не було.

Зазначені обставини також знайшли своє відображення у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 по справі №20-12/136 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор»до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста  Севастополя про визнання висновку Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста  Севастополя № 683 від 18.03.2005 недійсним, спонукання повернути кошти позивача в сумі 16 001,02 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове зобов`язання (різниця між ставками плати торгових патентів, які були встановлені до та після прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»в сумі 52 000,00 грн. –за I квартал 2005 року, 12000,00 грн. –за II квартал 2005 року, позивачу не було визначено податковим органом шляхом надсилання податкового  повідомлення чи самостійно платником податків в порядку, встановленому пунктами 4.1 і 4.2 статті 4 та пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000, таке зобов`язання відповідно до вимог статті 5 того ж Закону не було узгоджено і не набуло статусу податкового боргу, а тому відповідно до статті 7 Закону України  «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у податкового органу не було підстав для погашення (у тому числі за рахунок наступних платежів) податкового боргу у сумі 64 000,00 грн.

Вказана постанова в касаційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності  розпорядження коштами позивача для доплати в примусовому порядку за торгові патенти на I-II  квартали 2005 року.

У зв`язку з викладеним позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 03,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного бюджету України (реквізити суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор» (вул. М. Музики, 2,  місто Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 32789460) суму, яка була безпідставно списана з метою доплати за патенти у сфері грального бізнесу, в розмірі 64 000,00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-розважальний центр «Луксор» (вул. М. Музики, 2, місто Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 32789460)  витрати по сплаті судового збору в сумі  03,40 грн.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України29.09.2008.